Головуючий суддя у першій інстанції: Мандзій О.П.
10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/20786/23 пров. № А/857/23544/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Гранат В.В.
представника апелянта: Заплітної І.А.
представника відповідача: Гаврилюк З.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 607/20786/23 за адміністративним позовом ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
25.10.2023р. ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, У якому просив суд
- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.11.2021р. про заборону в'їзду на територію України громадянину Республіки Азейбаржан ОСОБА_4 в Україну строком на 10 років;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 56 від 11.10.2023р. про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.
Представник апелянта, Заплітна І.А. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.
Представник відповідач, ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином Азербайджанської Республіки, який в'їжджав на територію України під різними установчими даними, зокрема:
ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 , зміну установчих даних підтверджено вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021р. у справі №720/426/21), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 зміну установчих даних підтверджено у відповіді Посольства Азербайджанської Республіки в Україні листом від 05.09.2023р. №4/KYV/223/23), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
ОСОБА_10 , ( ОСОБА_11 підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 , копією листа Управління Служби Безпеки України в Тернопільській області від 17.08.2023р. №69/30-1622), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач перебуває одночасно у двох зареєстрованих шлюбах з громадянками України під різними установчими даними, а саме, як:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (шлюб зареєстровано 19.06.2018р. Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №993). Підтверджується повним витягом з ДРАЦС №0042161675 від 06.11.2023р.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (шлюб зареєстровано 05.07.2023р. Чернігівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №112.
21.12.2017р. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/13963/17 задоволено позов УДМС у Тернопільській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалено примусово видворити громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
21.12.2017р. Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області прийняв рішення про заборону в'їзду в Україну громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 21.12.2022р.
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021р. у справі №720/426/21 затверджено угоду про визнання винуватості від 24.02.2021р. по кримінальному провадженню №22019210000000009 від 05.09.2019р. яка укладена між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Чернівецької обласної Шелегоян Б.Я. та обвинуваченим ОСОБА_4 за власною ініціативою з іншого боку та з участю захисника-адвоката Олар Ельвірою Михайлівною та визнано винним ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.322-2 КК України та призначено за ч.1 ст.322-2 КК України узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн.
21.07.2021р. Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області прийняв рішення №76 про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким його зобов'язано покинути територію України до 18.08.2021р.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.09.2021р., яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021р., у справі за №607/14597/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.07.2021р. №76 про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
ч.4 ст. 78 КАС України чітко визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25.11.2021р. Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області прийняв рішення про заборону в'їзду на територію Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 10 років.
11.10.2023р. Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області прийняв рішення № 56 про примусове повернення до країни походження або до третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_3 , яким зобов'язано його покинути територію України до 04.11.2023 р.
ч.2 ст.19 Конституції України, визначено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
В п.7-п.10 ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше ні встановлено законом.
В п.7 ч.1 ст.1, ст.15 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” видно, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно п.16 ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” паспортний документ іноземця це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Із змісту п.1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012р. №353/271/150, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.05.2012р. № 806/21119, видно, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (ч.3 ст.9 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”).
В пп.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.02.2012р. №150, зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Україна та Азербайджанська Республіка мають безвізовий порядок в'їзду відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Азербайджанської Республіки про безвізові поїздки громадян, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1565 від 24.10.2002р.).
Отже, в даному випадку громадянин Азербайджанської Республіки, який на законній підставі прибув в Україну, може тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
ч.1, ч.2 ст.16 Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
ч.1 ст.26 Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Таким чином, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що порушення законодавства з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну.
ч.1 ст.30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.
Системний аналіз вказаних норм дають підстави для висновків, що стосовно іноземців щодо яких постановлено судове рішення про примусове видворення приймається рішення про подальшу заборону в'їзду в Україну строком на п'ять років.
Крі того, підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені у ст.13 Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, відповідно до ч.1 якої в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
-в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;
-якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
-якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
-якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
-якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
-якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
-якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Згідно ч.3 ст.13 Закону “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт як вище зазначено в'їжджав на територію України під різними установчими даними, зокрема: ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_10 , ( ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2017р. у справі №607/13963/17 ухвалено примусово видворити громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021р. у справі №720/426/21 затверджено угоду про визнання винуватості від 24.02.2021р. по кримінальному провадженню №22019210000000009 від 05.09.2019р. яка укладена між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби Безпеки України та Державної прикордонної служби Чернівецької обласної Шелегоян Б.Я. та обвинуваченим ОСОБА_4 за власною ініціативою з іншого боку та з участю захисника-адвоката Олар Е.М. та визнано винним ОСОБА_4 (попереднє ім'я ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.322-2 КК України та призначено за ч. 1 ст. 322-2 КК України узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 07.05.2023р. через ПП "Старокозаче" за паспортним документом серії НОМЕР_1 , виданим 21.04.2023 терміном дії до 20.04.2033р., з приватною метою.
Інформація щодо в'їзду громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.05.2023р. на територію України з використання паспортного документу серії НОМЕР_1 також підтверджується листом УСБУ в Тернопільській області від 17.08.2023р. №69/30-1622, та даними інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "АРКАН".
Одночасно, УСБУ в Тернопільській області в межах виконання визначених чинним законодавством завдань із забезпечення державної безпеки 17.08.2023р. №69/30-1622 звернулось з листом до УДМС у Тернопільській області для вжиття заходів реагування згідно чинного законодавством України, в якому повідомлялось, що за наявними даними громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_10 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в'їхав в Україну 07.05.2023 через ПП "Старокозаче" з використанням паспортного документу серії НОМЕР_1 .
На даний час громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_10 , перебуває на території України понад 90 днів протягом 180 днів, порушуючи строки визначені пп.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 15.02.2012р. №150. Документи, які б давали законні підстави для продовження терміну перебування чи тимчасового проживання не оформляв.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що після в'їзду в Україну 07.05.2023р. позивач за даними установчими даними не звертався до територіальних підрозділів ДМС України з клопотанням щодо продовження строку тимчасового перебування на території України чи оформлення документів на право проживання, набуття/припинення громадянства України в Україні, що підтверджується доповідною запискою від 15.11.2023р. №6132.2/9475-23 заступника начальника Тернопільського відділу №1 Бориса П.Ю. чим допустив пасивну бездіяльність щодо легалізації свого перебування на території України.
Крім того, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_10 , притягувався як до адміністративної відповідальності за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні (ч.1 ст.203 КУпАП), так і кримінальної відповідальності за незаконний перетин державного кордону особою, якій заборонено в'їзд на територію України, у пункті пропуску через державний кордон України за документами, що містять недостовірні відомості (ч.1 ст.332-2 КК України).
Вказані обставини підтверджені Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.12.2017р. у справі за №607/13963/17; Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.03.2021р. у справі №720/426/21; Постановою Державної міграційної служби України про накладення адміністративного стягнення від 11.10.2023р. серії ПН МТР 001351.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент виявлення, 11.10.2023р., посадовими особами Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній перебував в Україні без законних на те правових підстав, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. (ч.1 ч.4 ст.3, ч.3 ст.13 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.)
Стосовно доводів апелянта про те, що повернення позивача в країну походження фактично стане наслідком розпаду сім'ї, чого останній не хотів би, оскільки це суперечить його почуттям та бажанні мати родину, а також порушує його право на сім'ю, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
Сам по собі факт наявності у іноземця на території України дружини (чоловіка) та дітей, не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення нею порушення міграційного законодавства України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 2340/2910/18, від 18.03.2021р. у справі № 522/1441/18, від 27.04.2023р. у справі № 522/11882/22, від 29.05.2023р. у справі 522/5683/22.
ч.1, ч.2 ст. 25 Сімейного кодексу України встановлено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
При цьому, позивач перебуває одночасно у двох зареєстрованих шлюбах з громадянками України під різними установчими даними.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_3 без реєстрації розірвання першого шлюбу повторно зареєстрував шлюб з новою дружиною самостійно спричинивши порушення норм ст. 25 Сімейного кодексу України.
З огляду на зазначене, жодного втручання у право на сім'ю чи повагу до приватного та сімейного життя, передбачені ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в контексті прийняття УДМС у Тернопільській області рішення від 11.10.2023р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не допущено.
Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що міграційний орган прийняв два рішення про заборону в'їзду позивача на територію України по одному і тому ж порушенню, з огляду на таке.
Позивач під установчими даними ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше в'їхав на територію України саме 13.09.2017р.. Повернувшись до країни громадянської належності, змінив ім'я з ОСОБА_7 на ОСОБА_4 та повторно в'їхав на територію України. Рішення УДМС у Тернопільській області про заборону в'їзду позивача на територію України від 21.12.2017р. та від 25.11.2021р. приймались відносно різних установчих даних позивача ( ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ,) та на підставі різних положень законодавства.
УДМС у Тернопільській області прийняті рішення про заборону в'їзду позивача на територію України від 21.12.2017р. строком на 5 років (абз. 3 ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”), оскільки стосовно останнього судом прийнято рішення про примусове видворення за межі території України, та рішення про заборону в'їзду позивача на територію України від 25.11.2021р. строком на 10 років (ч.3 ст.13, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.)
28.04.2018р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прикордонної безпеки держави" №2293-VIII від 27.02.2018р., яким ч.3. ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, доповнено реченням такого змісту: "У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну".
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області приймаючи оспорювані рішення діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 607/20786/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 18.01.2024р.