Справа № 640/21763/19
17 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 640/21763/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (первинна назва Генеральна прокуратура України), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17 жовтня 2019 року №1125ц, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на попередній роботі та в органах прокуратури для забезпечення виконання функцій прокуратури;
- виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю факту ліквідації чи реорганізації органу прокуратури та відсутністю скорочення кількості прокурорів, що на думку позивача, підтверджує неможливість його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». Крім того позивач зазначив про направлення на адресу Генеральної прокуратури України заяви довільної форми про переведення на адміністративну посаду до Офісу Генерального прокурора, на яку протиправно отримав відмову.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2021 року позов задоволено повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 травня 2022 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2021 року та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
Постановою Верховного Суду від 28.12.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №640/21763/19 залишено без змін.
31.03.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 640/21763/19, відповідно до п.1 ч. 5 ст. 361 КАС України).
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року (надалі - рішення № 1-р(ІІ)/2023) визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX. Згідно з вказаним пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач зазначає, що його було звільнено з посади прокурора, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення визнано неконституційним, він вважає, що отримав право на звернення з відповідною заявою про перегляд за виключними обставинами постанови, та просить суд скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 24.11.2021, яким даний позов задоволено частково.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022. Призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні 17.01.2024 о 12-50.
26.12.2023, під № 49674 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення щодо заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 640/21763/19.
У судовому засіданні заявник та його представник заяву підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та обґрунтування заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до норм п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно зі ст. 362 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до норм п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 КАС України, встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 згаданого Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 згаданої статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Колегією суддів досліджено, що заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення, наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, рішенням № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
У спірному випадку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, яку просить переглянути заявник, у зв'язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Тобто, дана постанова, є судовим рішенням, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, відповідно вона не підлягає примусовому виконанню, а тому - у значенні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
У свою чергу, словосполучення "ще не виконане", яке вживається у п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Також, не може вважатись невиконаним, у розумінні положень п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового виконання.
Так, позивач фактично просить переглянути за виключними обставинами в порядку ст. 361 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову, проте, постанова суду апеляційної інстанції не передбачає механізму примусового виконання.
Також, суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Частиною другою статті 152 Конституції України, визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року, пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України згаданого Рішення. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Із наведених мотивів необхідно також зауважити, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, який визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(II)/2023, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що, своєю чергою, має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/21729/21, а також в постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 818/1793/18.
Також, колегією суддів враховується і правова позиція Верховного Суду, висловлена в подібних правовідносинах в ухвалі від 28.09.2023 у справі № 580/1452/20, від 23.05.2023 у справі № 640/23420/19.
Суд вважає помилковими доводи про те, що рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22)) має ретроспективну дію, оскільки правовідносини звільнених прокурорів з Офісом Генерального прокурора продовжуються, та зазначає, що дія рішення Конституційного Суду України поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення, і обставини щодо масового очікування прокурорів на рішення Конституційного Суду у справі №1-4/2020(116/20) та наявності конституційних скарг звільнених прокурорів до Конституційного Суду, жодним чином не змінюють порядок його дії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 600/1450/20-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За частиною першою статті 369 КАС України, у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 248, 311, 361, 366, 368, 369, 328 - 331 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 у справі № 640/21763/19 відмовити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Повний текст ухвали складено 17.01.2024.