Справа № 620/10917/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
17 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, 29.11.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, 03.01.2023;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, 29.11.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, 03.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом спірного періоду приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, у зв'язку з чим, набув право на виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», однак відповідачем не було нараховано та виплачено йому додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. пропорційно часу участі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та 03.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та 03.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог.
Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги до спільного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.12.2023.
Розгляд апеляційних скарг 20.12.2023 було відкладено на 17.01.2024 задля належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 06.12.2022 проходить службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальником другої групи інспекторів прикордонної служби 3 відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_2 » комендатури «ІНФОРМАЦІЯ_2». До 06.12.2022, позивач проходив службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - помічника гранатометника групи інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип - Б).
Відповідно до витягу на молодшого сержанта ОСОБА_1 за травень-серпень місяць з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип-Б), облікованого за номенклатурою №2/46 дск т.1 від 01.01.2022, витягу з книги прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип-Б) за вересень-листопад, облікованого за номенклатурою 2/22 дск т.3 від 01.01.2022, витягу з робочого зошиту начальника відділу прикордонної служби п'ятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) другої прикордонної комендатури облікованого за номенклатурою 2/22 дск т.3 від 30.11.2022 за грудень 2022 - квітень 2023, позивач був задіяний до несення служби 02.05.2022, 03.05.2022, 05.05.2022, 06.05.2022, 08.05.2022, 09.05.2022, 11.05.2022, 12.05.2022, 14.05.2022-18.05.2022, 20.05.2022, 21.05.2022, 23.05.2022,24.05.2022, 29.05.2022, 30.05.2022, в червні місяці кожного дня окрім 03.06.2022, 09.06.2022, 12.06.2022, 15.06.2022, 18.06.2022, 21.06.2022, 24.06.2022, 30.06.2022, в липні місяці окрім 03.07.2022, 06.07.2022-09.07.2022, 12.07.2022, 19.07.2022-22.07.2022, 25.07.2022, в серпні місяці окрім 01.08.2022, 03.08.2022, 07.08.2022, 10.08.2022-16.08.2022, 19.08.2022, 22.08.2022, 25.08.2022, 28.08.2022, 31.08.2023, у вересні місяці окрім 03.09.2022, 06.09.2022, 09.09.2022, 12.09.2022, 15.09.2022, 18.09.2022, 21.09.2022, 24.09.2022, 27.09.2022, 30.09.2022, у жовтні місяці окрім 03.10.2022, 06.10.2022, 08.10.2022, 09.10.2022, 12.10.2022, 15.10.2022-18.10.2022, 21.10.2022, 24.10.2022, 27.10.2022, 30.10.2022, у листопаді окрім 02.11.2022-06.11.2022, 09.11.2022, 12.11.2022, 13.11.2022, 16.11.2022, 21.11.2022, 24.11.2022, 29.11.2022, у грудні місяці окрім 02.12.2022, 05.12.2022, 08.12.2022-11.12.2022, 14.12.2022, 23.12.2022-25.12.2022, 31.12.2022, у січні окрім 01.01.2023. у період з 02.01.2023 по 04.01.2023 позивач залучався до несення служби. В решті періоду перебував в резерві.
Також, відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип - Б) відповідно до бойових розпоряджень, позивач у травні-грудні, перебуваючи в зоні відповідальності приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів. Як слідує із згаданого витягу, 30.08.2022 позивач в районі несення служби був підданий обстрілу зі ствольної артилерії, 13.09.2022 підданий обстрілу з БпЛА та ствольної артилерії, 28.09.2022 - обстрілу з БпЛА, 03.01.2023 - артилерійському обстрілу.
Листом від 11.05.2023, відповідач повідомив, що довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не видавалась, тому йому необхідно звернутися з відповідним рапортом встановленим порядком. Накази щодо залучення позивача до несення служби на блокпостах, тощо у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні у зв'язку з тим, що вони не передбачені вимогами керівних документів.
У зв'язку із невиплатою відповідачем за спірний період додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було доведено наявності обставин та підстав, що слугували для невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, адже матеріалами справи підтверджується, що позивач протягом спірних періодів приймав безпосередню участь у бойових діях або заходах у складі в/ч НОМЕР_1 , тому набув право на виплату додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Разом з тим, судом враховано, що відповідно до довідки про грошове забезпечення від 01.05.2023 № 108, грошова винагорода відповідачем йому виплачена у вересні місяці у розмірі 226559,14 грн за квітень-серпень. За вересень місяць - у розмірі 4666,67 грн, та за грудень у розмірі 70000,00 грн. За жовтень-листопад 2022 року та січень 2023 року відповідні кошти нараховані та виплачені не були.
Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк позивач не надавав підтверджуючих документів безпосередньої участі у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тож, у даному випадку, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач у апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог за періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022 з урахуванням того, що згідно довідки позивачу було виплачено спірну додаткову грошову винагороду, проте, суд не перевірив повноту виплати коштів, а також, не звернув увагу на те, що її виплата здійснена у меншому розмірі, аніж це передбачено законодавством.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно п. 2 вищевказаного Указу, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 та від 07.11.2022 № 757/2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та дії і на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168, передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою виконання вимог Постанови № 168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - Наказ № 392-АГ).
На виконання п. 1 Наказу № 392-АГ, військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв'язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Згідно пунктів 4 та 5 Наказу № 392-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання і завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цим пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.
Положеннями пунктів 11 та 12 Наказу № 392-АГ, передбачено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
Так, спірним у даній справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн, за періоди з з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, 29.11.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, 03.01.2023, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Судом досліджено, що відповідно до витягу на молодшого сержанта ОСОБА_1 за травень-серпень місяць з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип-Б), облікованого за номенклатурою №2/46 дск т.1 від 01.01.2022, витягу з книги прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип-Б) за вересень-листопад, облікованого за номенклатурою 2/22 дск т.3 від 01.01.2022, витягу з робочого зошиту начальника відділу прикордонної служби п'ятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) другої прикордонної комендатури облікованого за номенклатурою 2/22 дск т.3 від 30.11.2022 за грудень 2022 - квітень 2023, позивач був задіяний до несення служби 02.05.2022, 03.05.2022, 05.05.2022, 06.05.2022, 08.05.2022, 09.05.2022, 11.05.2022, 12.05.2022, 14.05.2022-18.05.2022, 20.05.2022, 21.05.2022, 23.05.2022,24.05.2022, 29.05.2022, 30.05.2022, в червні місяці кожного дня окрім 03.06.2022, 09.06.2022, 12.06.2022, 15.06.2022, 18.06.2022, 21.06.2022, 24.06.2022, 30.06.2022, в липні місяці окрім 03.07.2022, 06.07.2022-09.07.2022, 12.07.2022, 19.07.2022-22.07.2022, 25.07.2022, в серпні місяці окрім 01.08.2022, 03.08.2022, 07.08.2022, 10.08.2022-16.08.2022, 19.08.2022, 22.08.2022, 25.08.2022, 28.08.2022, 31.08.2023, у вересні місяці окрім 03.09.2022, 06.09.2022, 09.09.2022, 12.09.2022, 15.09.2022, 18.09.2022, 21.09.2022, 24.09.2022, 27.09.2022, 30.09.2022, у жовтні місяці окрім 03.10.2022, 06.10.2022, 08.10.2022, 09.10.2022, 12.10.2022, 15.10.2022-18.10.2022, 21.10.2022, 24.10.2022, 27.10.2022, 30.10.2022, у листопаді окрім 02.11.2022-06.11.2022, 09.11.2022, 12.11.2022, 13.11.2022, 16.11.2022, 21.11.2022, 24.11.2022, 29.11.2022, у грудні місяці окрім 02.12.2022, 05.12.2022, 08.12.2022-11.12.2022, 14.12.2022, 23.12.2022-25.12.2022, 31.12.2022, у січні окрім 01.01.2023. у період з 02.01.2023 по 04.01.2023 позивач залучався до несення служби. В решті періоду перебував в резерві.
Також, відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип - Б) відповідно до бойових розпоряджень, позивач у травні-грудні, перебуваючи в зоні відповідальності приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів. Як слідує із згаданого витягу, 30.08.2022 позивач в районі несення служби був підданий обстрілу зі ствольної артилерії, 13.09.2022 підданий обстрілу з БпЛА та ствольної артилерії, 28.09.2022 - обстрілу з БпЛА, 03.01.2023 - артилерійському обстрілу.
Листом від 11.05.2023 відповідач повідомив, що довідка про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не видавалась, тому йому необхідно звернутися з відповідним рапортом встановленим порядком. Накази щодо залучення позивача до несення служби на блокпостах, тощо у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні у зв'язку з тим, що вони не передбачені вимогами керівних документів.
Відповідач ні на запит позивача, ні до відзиву на позовну заяву довідку про участь позивача у бойових діях чи здійсненні заходів не надав, при цьому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі жодним чином не спростував доводів позивача та інформацію з витягів з робочого зошиту начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо його участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агрессії, перебування безпосередньо в рахонах здійснення зазначених заходах. Тому, колегія суддів в цій частині не бере до уваги доводи відповідача, позаяк, такі є недоведеними.
Відсутність зазначеної інформації не змінює та не відміняє доведених обставин виконання позивачем у зазначені періоди бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.
Сторона відповідача не спростувала участі позивача у спірний період у бойових діях/ у виконанні бойових (спеціальних) завдань, при цьому, вказуючи на причини неможливості виплати додаткової грошової винагороди, тим самим, виникає ситуація, за якої, військовослужбовець, виконуючи бойові завдання, не отримує передбачену законодавством додаткову грошову винагороду.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Слід зазначити, що відповідачами не заперечується існування бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16.09.2022, посилання на який містить довідка командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_2 від 08.01.2023 № 4151 (а.с. 15)
Колегія суддів звертає увагу на тому, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також, у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що недотримання відповідачем порядку в частині обміну інформацію про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
З урахуванням зазначеного, враховуючи принцип верховенства права, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інсатнції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, саме шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та 03.01.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Водночас, у частині позовних вимог за періоди періоди з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, який дослідив, що матеріалами даної справи підтверджується, що відповідно до довідки про грошове забезпечення від 01.05.2023 № 108, грошова винагорода (постанова КМУ № 168 від 28.02.2022 70000 грн) відповідачем йому все ж таки була виплачена у вересні місяці у розмірі 226559,14 грн за квітень-серпень. За вересень місяць - у розмірі 4666,67 грн, та за грудень у розмірі 70000,00 грн. За жовтень-листопад 2022 року та січень 2023 року відповідні кошти нараховані та виплачені не були. Водночас, у частині доводів апелянта щодо того, що суд не перевірив повноту виплати коштів, а також, не звернув увагу на те, що її виплата здійснена у меншому розмірі, аніж це передбачено законодавством, колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач стверджував, що за ці періоди йому взагалі не була виплачена додаткова грошова винагорода (до 100000 грн), водночас, судом встановлено, що вказане не відповідає дійсності адже відповідачем було виплачено вказану додаткову винагороду за цей період, проте, апелянт вказуючи що такі нарахування є неповними/неправильними, жодним чином не розкрив та не вказав у чому саме полягає неправильне нарахування грошового забезпечення/додаткової грошової винагороди, чи за які періоди/дати у спірні періоди не було враховано дні участі у бойових діях/заходах тощо, тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є загальними та непідтвердженими, натомість, висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються на основі аналізу довідки про грошове забезпечення позивача. (а.с. 34) При цьому, питання методології нарахування/обрахунку/виплати грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень військової частини/відповідача.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко