Справа № 640/21222/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
18 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.10.2021 №902000/2021/000006/1 про коригування митної вартості товарів.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору, проте митним органом протиправно було застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 22.10.2021 №902000/2021/000006/1 про коригування митної вартості товарів.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки декларантом не підтверджено заявлену митну вартість товару та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, та надані до митного оформлення документи містять розбіжності, тому оскаржуване рішення є правомірним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права з огляду на не наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, тому оскаржуване рішення є протиправним.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2020 між позивачем та компанією Lianyungang Kaixin Plastic Products CO., LTD (Китай) був укладений контракт №1326, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід' ємною частиною контракту.
Того ж дня, 20.11.2020 компанією Lianyungang Kaixin Plastic Products CO., LTD позивачу був наданий прайс лист строком дії від 20.11.2020 до 01.07.2021 на товар - затіняюча сітка.
У свою чергу, 24.02.2020, для перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.
У подальшому, 17.03.2021 продавець виписав на ім'я позивача проформу інвойс №SN001 на загальну суму 87087,65 доларів США та пакувальний аркуш до вказаного інвойсу та 24.03.2021 на підставі контракту позивач на ім'я продавця перерахував платіжним дорученням №288 часткову передплату товару в розмірі 22005 доларів.
Як наслідок, 25.05.2021 продавець виписав на ім'я позивача комерційний інвойс №KXSN2102 для оплати товарів за ціною 43 971,50 доларів США та 27.05.2021 оформив митну декларація країни відправлення №E20210000631402883 за ціною 43 971,50 доларів США.
29 травня 2021 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №210308527 та 10.06.2021 оформив сертифікат походження товарів №21C3207M0409/00015.
У свою чергу, 05.07.2021 на підставі контракту позивач на ім'я продавця додатково перерахував платіжним дорученням №42423 кошти в розмірі 65 082,65 доларів США.
09 серпня 2021 року перевізник надав позивачу рахунок на оплату транспортних витрат №5653081965 по доставці товарів з Китаю до порту м. Чорноморська в Одеській області в Україні.
12 серпня 2021 року позивач склав для надання до митного органу лист про те, що товари вказані в комерційному інвойсі від 25.05.2021 №KXSN2102 не страхувалися.
Того ж дня, позивач також склав для надання до митного органу лист про те, що товари, вказані в комерційному інвойсі від 25.05.2021 №KXSN2102 оплачені в повному обсязі платіжними дорученнями від 24.03.2021 №288 та від 05.07.2021 №43423 на загальну суму 87 087,65 доларів США.
Ці відомості підтверджуються тим, що 11.05.2021 продавець виписав на ім'я позивача комерційний інвойс №KXSN2101 для оплати товарів за ціною 43 116,15 доларів США. Ці товари оформлені відповідачем 26.10.2021 за митною декларацією №UA902080/2021/803355.
Загальна ціна товарів за комерційними інвойсами №KXSN2102 та №KXSN2101 та загальна сума перерахованих коштів складає 87 087,65 доларів США, що відповідає ціні товарів, зазначеній в проформі інвойсі від 17.03.2021 №SN001.
Як наслідок, 16.08.2022 позивач подав до відповідача митну декларацію, якій був присвоєний митницею №UA902080/2021/801376 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту) 43 971,50 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до декларації №UA902080/2021/801376 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме: контракт від 20.11.2020 №1326, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією Lianyungang Kaixin Plastic Products CO CO., LTD (Китай) з додатками; прайс лист компанії Lianyungang Kaixin Plastic Products CO CO., LTD (Китай) від 20.11.2020; комерційний інвойс від 25.05.2021 №KXSN2102; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711; платіжне доручення від 24.03.2021 №288 про оплату продавцю коштів в розмірі 22 005 доларів США; платіжне доручення від 05.07.2021 №943423 про оплату продавцю коштів в розмірі 65 082,65 доларів США; сертифікат походження від 10.06.2021 №21C3207M0409/00015; коносамент від 27.05.2021 №210308527; митну декларація країни відправлення від 27.05.2021 №E20210000631402883; рахунок на оплату транспортних витрат від 09.08.2021 №N 5653081965; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 13.08.2021 №2849; лист позивача від 12.08.2021 до відповідача про оплату товарів; інші некласифікаційні документи.
Не зважаючи на вказане, 21.10.2021 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №808546, у якому повідомив, що надані декларантом документи містять розбіжності та зобов'язав декларанта надати додаткові документи.
У свою чергу, 22.10.2021 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №902000/2021/000006/1, яким визначив митну вартість затіняючої сітки за ціною договору щодо подібних товарів у розмірі 3,46 доларів США за 1 кг, враховуючи наступне:
- за митною декларацією типу IM 40 ТН до митного оформлення заявлено товар «затіняюча сітка виготовлена з нейлону або інших поліамідів». Митну вартість товару визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною угоди, згідно інвойсу №kxSN2102. Однак, в результат проведеної експертизи та з врахуванням інформації виробника (лист виробника від 10.09.2021 зазначено, що задекларована затіняюча сітка вироблена з поліетилену.
- у наданому до митного оформлення сертифікаті походження зазначено код товару, який не відповідає коду товару зазначеному в митній декларації типу IM 40 TH ні в декларації типу ІМ 40 ДТ.
- у сертифікаті погодження зазначено, що товар постачається до порту Іллічівськ, а в коносаменті зазначено порт Чорноморськ;
- до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту без перекладу, що не дає змоги ідентифікувати відомості зазначені в експортній митній декларації задекларованими відомостями;
- до митного оформлення не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, не надано відомостей щодо страхування товару здійсненого перевізником товару чи відсутність такого.
У зв'язку з вищевикладеним, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявлено митної вартості товару:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) пре поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару з тому числі й на усунення виявлених обставин
У свою чергу, 22.10.2021 декларантом повідомлено, що надати інших додаткових документів немає можливості.
Відповідно, митну вартість товару було визначено за другорядним методам визначення митної вартості - за ціною угоди щодо подібних товарів, відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України, а саме: 3,46 дол. США/кг, подібного товару оформленого у митному відношенні за митної декларацією від 02.09.2021 №UA100320000/2021/235007.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, зокрема позивачем подано: контракт від 20.11.2020 №1326, який укладений між ПП «Будпостач» та виробником товарів компанією Lianyungang Kaixin Plastic Products CO CO., LTD (Китай) з додатками; прайс лист компанії Lianyungang Kaixin Plastic Products CO CO., LTD (Китай) від 20.11.2020; комерційний інвойс від 25.05.2021 №KXSN2102; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711; платіжне доручення від 24.03.2021 №288 про оплату продавцю коштів в розмірі 22 005 доларів США; платіжне доручення від 05.07.2021 №943423 про оплату продавцю коштів в розмірі 65 082,65 доларів США; сертифікат походження від 10.06.2021 №21C3207M0409/00015; коносамент від 27.05.2021 №210308527; митну декларація країни відправлення від 27.05.2021 №E20210000631402883; рахунок на оплату транспортних витрат від 09.08.2021 №N 5653081965; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 13.08.2021 №2849; лист позивача від 12.08.2021 до відповідача про оплату товарів; інші некласифікаційні документи.
Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей.
Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за другорядним методом.
Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:
- за митною декларацією типу IM 40 ТН до митного оформлення заявлено товар «затіняюча сітка виготовлена з нейлону або інших поліамідів». Митну вартість товару визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною угоди, згідно інвойсу №kxSN2102. Однак, в результат проведеної експертизи та з врахуванням інформації виробника (лист виробника від 10.09.2021 зазначено, що задекларована затіняюча сітка вироблена з поліетилену.
- у наданому до митного оформлення сертифікаті походження зазначено код товару, який не відповідає коду товару зазначеному в митній декларації типу IM 40 TH ні в декларації типу ІМ 40 ДТ.
- у сертифікаті погодження зазначено, що товар постачається до порту Іллічівськ, а в коносаменті зазначено порт Чорноморськ;
- до митного оформлення надано митну декларацію країни експорту без перекладу, що не дає змоги ідентифікувати відомості зазначені в експортній митній декларації задекларованими відомостями;
- до митного оформлення не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, не надано відомостей щодо страхування товару здійсненого перевізником товару чи відсутність такого.
Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність документів щодо страхування придбаного товару, є безпідставними, враховуючи, що у листі позивача від 12.08.2021 вбачається інформація щодо відсутності обставин та факту страхування товару.
У силу вимог пункту 3 статті 53 МК України документи щодо страхування надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару, що кореспондується із положеннями. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування, у разі якщо митниця вважає, що такі обставини існують, саме митний орган повинен доводити необхідність надання таких документів.
У даному випадку, вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування, якщо митниця вважає, що такі обставини існують, то саме митний орган повинен доводити необхідність надання таких документів.
При цьому, в електронному повідомленні від 21.10.2021 №808546 відповідач не навів доказів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, як підстав для витребування додаткових документів, а саме, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Твердження апелянта про те, що розмитнюваний товар - затіняюча сітка виготовлена, не з нейлону або інших поліамідів, а з поліетилену, є припущенням відповідача, враховуючи, що згідно наявної інформації затіняюча сітка вироблена не з поліетилену.
При цьому, в інших документах, які підтверджують митну вартість товарів, що були надані відповідачу, зокрема в прайс-листі продавця від 20.11.2020, комерційному інвойсі від 25.05.2021 №KXSN2102, сертифікаті походження від 10.06.2021 №21C3207M0409/00015 відомості про матеріал, з якого виготовлений товар, не зазначено, що свідчить про відсутність розбіжностей, які б впливали на митну вартість.
Стосовно тверджень відповідача про те, що у наданому до митного оформлення сертифікаті походження зазначено код товару який не відповідає коду товару зазначеному в митній декларації типу IM 40 ТН та декларації типу ІМ 40 ДТ колегія суддів оцінює критично, так як даний факт жодним чином не впливає на рівень митної вартості товарів, оскільки підтвердження країни походження впливає лише на ставку мита, а не на митну вартість товару.
До того ж, код товару у митних деклараціях типу IM 40 TH та типу ІМ 40 ДТ заявлений декларантом на підставі протиправних дій відповідача щодо визначення коду товару, що є предметом розгляду в адміністративній справі №640/13403/22, за наслідками розгляду якої постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2023 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року про визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 12.10.2021 № КТ-UА902000-0003-2021.
Посилання апелянта на розбіжність умов поставки, зазначених в сертифікаті про походження від умов поставки зазначених в інших наданих до митного оформлення документах (коносамент) суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що згідно сертифікату про походження товар постачається до порту Іллічівськ а в коносаменті зазначено порт Чорноморськ.
У той же час, порт Іллічівськ і порт Чорноморськ є одним і тим же портом в одному місті, тому жодних розбіжностей в умовах поставки у наданих декларантом документах не існує.
Так, місто Іллічівськ перейменовано на місто Чорноморськ ще в 2015 році на підставі Закону України від 09.04.2012 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», що свідчить про свідоме і умисне порушення відповідачем вимог Митного кодексу України щодо витребування додаткових документів і прийняття спірного рішення.
Стосовно доводів митного органу про надання до митного оформлення митної декларації країни експорту без перекладу, що не дає змоги ідентифікувати відомості зазначені в експортній митній декларації з задекларованими відомостями, слід зазначити, що сам по собі факт ненадання перекладу митної декларації експорту жодним чином не свідчить про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Отже, ненадання перекладу митної декларації експорту не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, тобто про наявність підстав, передбачених частиною третьої ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.
Інших належних та достатніх доказів та обґрунтувань відповідач щодо обставин та фактів, вказаних у спірному рішенні, не зазначив та не навів.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У даному випадку, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України.
Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.
При цьому, колегія суддів відзначає, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.П. Мельничук