П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9429/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року (суддя Бездрабко О.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 04.08.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
28 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати бездіяльність Інституту, щодо невиплати позивачу грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання за період з 19.09.2018 по 26.06.2019 протиправною;
- зобов'язати Інститут розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу грошове забезпечення за період з 19.09.2018 по 26.06.2019, виплат, проведені у цей період та належних по звільненню, виходячи з розміру надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків від посадового окладу та вчене звання у розмірі 25 відсотків від посадового окладу;
- зобов'язати Інститут виготовити та направити оновлений грошовий атестат та довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до Одеського ОТЦК та СП для перерахунку розміру пенсії позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання за період з 19.09.2018 по 26.06.2019.
Зобов'язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19.09.2018 по 26.06.2019, виплат, проведених у цей період та належних при звільненню, виходячи з розміру надбавки за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків від посадового окладу та вчене звання у розмірі 25 відсотків від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскільки позивач в Інституті проходів військову службу, а не займався викладацькою діяльністю, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не Закон України "Про вищу освіту", а Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, приписи яких не передбачають доплати за науковий ступінь та вчене звання.
Окремо апелянт зазначив, що позивач не звертався до командування центру, Інституту із рапортом про встановлення та виплату йому надбавки за науковий ступінь кандидата педагогічних наук та надбавки за вчене звання доцента, перебуваючи на посаді начальника науково-організаційного відділення центру, та копії зазначених документів не надавав, що могло стати підставою для встановлення та виплати зазначених надбавок. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність командування центру та Інституту, як його правонаступника, щодо невиплати позивачу грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання за період з 19.09.2018 по 26.06.2019., а тому предмет спору у даній справі відсутній.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є кандидатом педагогічних наук зі спеціальності "соціальна педагогіка", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією диплому кандидата наук серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Відповідно до атестату доцента серії НОМЕР_2 від 21.06.2007 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента (а.с. 9).
Наказом командира начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 26.06.2019 №132 ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, колишнього начальника науково-організаційного відділення науково-дослідного центру Збройних Сил України "Держаний океанаріум", звільненого наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.03.2019 р. №121 у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено із списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та всіх видів забезпечення і направлено на зарахування на військовий облік до Приморського РТЦК та СП Одеської області. Вислуга позивача у Збройних Силах України становить календарна 20 років 04 місяців 12 діб (а.с.10).
Згідно з довідкою про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 , виданої Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" за №460/2462, за період часу з березня 2018 по травень 2019 надбавка за вислугу років становить - 40 %, надбавка за особливості проходження служби - 50 %; надбавка за класну кваліфікацію - 0 %; премія (пп. 2, п. 5 ПКМУ №704) - 0 %. Загалом розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії позивача, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 87889,61 грн. Доплати за науковий ступінь та за вчене звання відсутні (а.с. 13).
Вважаючи бездіяльність Інституту щодо невиплати надбавки за науковий ступінь та вчене звання в розмірах відповідно 15 та 25 відсотків від посадового окладу у відповідності до статті 59 Закону України "Про вищу освіту", ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання за період з 19.09.2018 по 26.06.2019.
Мотивуючи своє рішення суд відхилив посилання Інституту на те, що у межах спірних правовідносин позивач був військовослужбовцем, гарантії соціального і правового захисту якого встановлюються Законом №2011-XII та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі й Постановою №704, які, у свою чергу, містять спеціальні правові норми щодо соціального захисту військовослужбовців, оскільки правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені пп. 2 п. 6 Постанови №704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №380/24050/21 вже надавав свій висновок щодо необхідності застосування гарантій, передбачених Законом України "Про вищу освіту", при вирішенні питання про розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовців, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання.
Правовідносини у справі №380/24050/21 можна визнати подібними до даної справи з огляду на позовні вимоги, заявлені до суду (у справі №380/24050/21 спір стосувався видачі довідки про грошове забезпечення із зазначенням доплат за науковий ступінь та вчене звання, визначених Законом України "Про вищу освіту"), подібний правовий статус позивачів (військовослужбовці, які проходили військову службу у вищому військовому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання) та нормативне регулювання правовідносин у справах, а отже такі висновки можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Так, у справі №380/24050/21 Верховний Суд указував, що абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї ж норми визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про вищу освіту" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
У відповідності до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про вищу освіту" державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти.
Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть установлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, у тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту".
Згідно з частиною другою статті 59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.
Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про вищу освіту" визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Указаними нормами чітко передбачено установлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Верховний Суд у межах розгляду справи №380/24050/21 також зазначав, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови №704, поширюються на усіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має установлюватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".
Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників (військовослужбовців), які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
У подальшому таку позицію Верховний Суд підтримав також у постанові від 21.12.2023 у справі №380/16427/21.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин за участю позивача мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту", якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання (доцент) - 25 відсотків посадового окладу.
Доводи апеляційної скарги відповідача не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд врахував позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов