П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14342/23
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
повний текст судового рішення
складено 13.11.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулось в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, що полягають в направленні заперечень щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянці Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що були виражені у Листі Управління Служби безпеки України в Одеській області №65/1/3/4862 від 13.12.2022 року та звороті запиту Управління ДМС України в Одеській області №5100.5.3-10218/51.1-22 від 24.11.2022 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51031400000519 від 21 грудня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання посвідки на тимчасове проживання та здійснити оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні, на підставі заяви-анкети №105131740 від 23.11.2022 р. про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, проте проживає в Україні кілька років, ніколи не підтримувала збройної агресії російської федерації в Україні і припинила спілкування з усіма, хто був іншої політичної думки, навіть з родичами, з початку російсько-української війни, а тому не розуміє, як щодо неї можуть мати місце будь-які заперечення з боку СБУ.
23.11.2022 року позивачем подано документи до Головного управління Міграційної служби в Одеській області з метою отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі ч.14 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - возз'єднання сім'ї.
Проте, рішенням № 51031400000519 від 21 грудня 2022 року позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. № 322.
Позивач зазначає, що нею було виконано всі вимоги законодавства та надано необхідний пакет документів. Вважає вказане рішення, на її думку є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Представник ГУ ДМС в Одеській області, в обґрунтування правової позиції зазначив, що позивач звернулася із заявою до ГУ ДМС в Одеській області для здійснення обміну посвідки на постійне місце проживання. 24.11.2022 року ГУ ДМС в Одеській області направлено до відділу контррозвідки УСБУ в Одеській області запит № 5100.5.3-102 18/51.1-22 щодо наявності або відсутності підстав для відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вхідний № 1/2350).
В запиті ГУ ДМС в Одеській області просило СБ України здійснити перевірку щодо наявності або відсутності інформації про те, що дії зазначеного іноземця можуть загрожувати національній безпеці, громадського порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ № 322 від 25.04.2018 року є підставою для відмови в обміні посвідки на тимчасове проживання.
УСБУ в Одеській області листом від 13.12.2022 року № 65/1/3/4862 надано відповідь, відповідно до якої за результатами перевірки, на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ № 322 (далі - Порядок № 322) УСБУ в Одеській області заперечує стосовно обміну/видачі посвідки на тимчасове проживання вказаним у додатку іноземним громадянам, серед яких є вхідний № 1/2350.
В додатках до листа УСБУ в Одеській області від 13.12.2022 року № 65/1/3/4862 додано лист ГУ ДМС в Одеській області від 24.11.2023 року № 5100.5.3-10218/51.1- 22, в якому зазначено, що УСБУ в Одеській області стосовно обміну/видачі посвідки на тимчасове проживання на території України громадянці російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечує на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322.
На підставі відповіді УСБУ в Одеській області від 13.12.2022 року № 65/1/3/4862, ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення від 21.12.2022 року №51031400000519 про відмову в оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання іноземним громадянам (5 запитів), відповідно до пп.7 п. 61 Порядку №322.
Відповідач вважає, що рішення ГУ ДМС в Одеській області № 51031400000519 від 21.12.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, у відповідності, та у спосіб, визначений діючим законодавством, передбачений Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та інтересами позивача, що вказує на дотримання ГУ ДМС вимог чинного законодавства, а тому не може бути визнано протиправним та скасовано.
Представник Управління Служби Безпеки України в Одеській області, в обґрунтування правової позиції зазначено, що Процедура провадження за заявами про оформлення, видачу, обміну посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, а також прийняття рішення про відмову в видачі/обміні такої посвідки належить до компетенції територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС (пункт 61 Порядку №322).
Отже, саме до дискреційних повноважень ДМС України належить питання щодо оформлення та видачі посвідки на тимчасове проживання.
УСБУ в Одеській області листом від 13.12.2022 року № 65/1/3/4862 повідомило ГУ ДМУ в Одеській області, що за результатами перевірки Управління заперечує у видачі/обміні посвідки на тимчасове проживання в Україні зазначеному іноземцю на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку №322.
Лист УСБУ в Одеській області не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не містить вказівок щодо прийняття рішень або здійснення будь-яких дій, а інформує ГУ ДМС України в Одеській області про причетність іноземного громадянина до дій, що становлять загрозу національній безпеці України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51031400000519 від 21 грудня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням,Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації, яка 01.06.2021 отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 строком дії до 31.05.2022 року.
05.03.2021 року ОСОБА_1 було укладено шлюб з громадянином України ОСОБА_3 , 1993 р.н. (зареєстровано у Заводському районному місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), актовий запис № 85 від 05.03.2021 року)
В якості підстави видачі вказаної посвідки зазначено 04/14 “Возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу)” (а.с.18).
23.11.2022 року позивачка звернулася із заявою до ГУ ДМС в Одеській області для здійснення обміну посвідки на постійне місце проживання.
Відповідач листом №5100.5.3-1218/51.1-22 від 24.12.2022 звернувся до відділу контррозвідки Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив здійснити перевірку щодо наявності або відсутності в СБ України інформації про те, що дії зазначеного іноземця можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та відповідно до п.п.7 п.1 Порядку, затвердженим Постановою КМУ №322 від 25.04.2018 року, є підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
УСБУ в Одеській області листом №65/1/3/4862 від 13.12.2022 року повідомив ГУДМС в Одеській області, що Управлянням проведено перевірку відомостей, які б перешкоджали видачі/обміну іноземним громадянам посвідки на тимчасове проживання в Україні. За результатами перевірки УСБУ заперечує стосовно обміну/видачі посвідки на постійне місце проживання вказаним у додатку іноземним громадянам (5 запитів).
Рішенням ГУ ДМС в Одеській області № 51031400000519 від 21 грудня 2022 року позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ №322 від 25.04.2018 року.
Вважаючи рішення ГУ ДМС в Одеській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3, п.7, п.18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VІ (далі - Закон № 3773-VІ) возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;
іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
посвідка на тимчасове проживання це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №3773-VІ правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до ч.15 ст.4 Закону №3773-VІ Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або підчас перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання,вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Ч. 14, ч. 21 статті 5 Закону № 3773-VІ визначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право». Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, наведені норми Закону №3773-VI передбачають право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз'єднання сім'ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином України та посвідки на тимчасове проживання.
При цьому, приписами чинного законодавства встановлено чіткий порядок дій органу міграційної служби щодо розгляду поданих заяв іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, для оформлення посвідок.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення,видачі,обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Пунктом 1 Порядку №322 встановлено, що посвідка на тимчасове проживання (далі -посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до пункту 7 Порядку№322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання.
Відповідно до п.19 Порядку №322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею підчас отримання нової посвідки.
Згідно з п.21 Порядку №322 Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки,наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначенихпунктами17 і 19 цього Порядку.
Відповідно до п.22 Порядку №322 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Відповідно до абз.6 п.36 Порядку №322 у разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особи без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
Згідно з п.41 Порядку №322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбаченіпунктами35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).
У разі коли обмін посвідки здійснюється на підставі документа, зазначеного в підпункті 4 пункту 39 цього Порядку, що підтверджує зміну персональних даних іноземця або особи без громадянства, зокрема зміну порядку написання слів у повному імені, зміну літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміну дати народження, за умови встановлення тотожності особи за фотозображенням проводяться додаткові перевірки актуальних і попередніх персональних даних іноземця або особи без громадянства за автоматизованими інформаційними та довідковими системами, реєстрами та базами МВС, Національної поліції, Інтерполу.
До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.
Відповідно до п.45 Порядку №322 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Згідно з п.53 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну.
Відповідно до п.62 Порядку №322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
Відповідно до п.67 Порядку №322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов'язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.
Відповідно до підпункту 7 п.71 Порядку №322, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін посвідки до закінчення строку її дії.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що після закінчення строку дії посвідка на тимчасове проживання в Україні підлягає обміну, для чого іноземцю необхідно подати до територіального органу ДМС відповідну заяву та документи у строк не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку дії посвідки, або після закінчення строку дії посвідки в семиденний строк знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України, здавши посвідку до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.
Проте, 01.11.2022 року КМУ прийнято Постанову №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», відповідно до п.1 якої установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:
- розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором;
- у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Пунктом 2 визначено, що зазначені упункті1 цієї постанови обмеження не поширюються, зокрема на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої тапунктами1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
Так, п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно доп.3 постанови №1232 особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цієї постанови, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності цією постановою звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, якщо строк звернення за її обміном настав у період з 24 лютого 2022 р. до дня набрання чинності цією постановою.
Крім того, апелянтом зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі відповіді на запит УСБУ в Одеській області від 13.12.2022 №65/1/3/4862.
Як вбачається зі змісту рішення №51031400000519 від 21.12.2022 року, останнє прийнято на підставі підпункту 7 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання,затвердженого Постановою КМУ №322 від 25.04.2018 року.
Відповідно до пункту 61 Порядку№322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктом 7 п.61 Порядку №322 регламентовано, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки,у разі, коли отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що доказів наявності такої інформації стосовно позивача матеріали справи не містять.
Крім того, апелянтом не надано доказів на підтвердження подання позивачем неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідки на тимчасове проживання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька