09 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/11176/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представників позивача Карети О.О., представників відповідача Ананка Ю.М., Хроленка О.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «ТТ-Нафта» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форма «Р») № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, (форма «Р») № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, (форма «ПН») № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, носять характер суб'єктивних припущень, не підкріплені належними доказами. Вказує, що висновки про те, що строк позовної давності по сплаті заборгованості минув, є помилковим та суперечить нормам Цивільного кодексу України.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що під час проведення позапланової виїзної перевірки щодо повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість стосовно сум кредиторської заборгованості Приватного підприємства «ТТ-Нафта» перед ТОВ «СПК» та ФОП ОСОБА_1 встановлено порушенням підприємством пункту 15 П(С)БО 15 «Дохід», пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання» та згідно даних бухгалтерського обліку отримано послуги, які не були оплачені, у зв'язку з чим рахується кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності.
Позивачем було відповідь на відзив, в якій вказав, що граничні строки виконання позивачем зобов'язань з погашення поточної заборгованості, враховуючи наявність документально встановлених фактів продовження строків дії договорів та відповідно строків виконання сторонами своїх зобов'язань, не настав.
Відповідачем було подано заперечення, в яких вказав на законність висновків акту перевірки та підтвердження їх належною доказовою базою.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 04.10.2023 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «ТТ-Нафта» з питань повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість стосовно сум кредиторської заборгованості Приватного підприємства «ТТ-Нафта» перед ТОВ «СПК» та ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 17.03.2023 № 2757/ж-5/25-01-07-01-01 (а.с. 13-36).
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 15 П(С)БО 15 «Дохід», пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 11884338 грн, в т.ч. за 1 квартал 2019 на суму 11164351 грн, за 1 півріччя 2019 на суму 11164351 грн, за 3 квартал 2019 на суму 11164351 грн, за 2019 рік на суму 11164351 грн, за 1 квартал 2020 на суму 566020 грн, за 1 півріччя 2020 на суму 709914 грн, за 3 квартал 2020 на суму 719987 грн; пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 10337362 грн, в т.ч. за березень 2019 року на суму 10337362 грн.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно даних бухгалтерського обліку Приватне підприємство «ТТ-Нафта» отримано товари суму 62024172,21 грн та 4533000,00 грн, які так і не були оплачені, у зв'язку з чим рахується кредиторська заборгованість по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», за якою минув строк позовної давності. Приватним підприємством «ТТ-Нафта» не включено до складу рядка 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансовій результат заборгованість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 в сумі 62024,20 тис. грн, по взаємовідносинам з ТОВ «СПК» в сумі 4533,00 тис. грн, яка повинна бути відображена відповідно до п. 15 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання». Також підприємством занижено податкові зобов'язання зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10337362 грн, в т.ч. за березень 2019 року на суму 10337362 грн, а також не зареєстровано у ЄРПН податкову накладну на загальну суму 10337362 грн.
На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17826507 грн (за податковим зобов'язанням на суму 11884338 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5942169 грн) (а.с. 37-38);
- № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15506043 грн (за податковим зобов'язанням на суму 10337362 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5168681 грн) (а.с. 39-40);
- № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, яким за не реєстрацію податкових накладних на заниження податкових зобов'язань з ПДВ по безоплатно отриманим товарам відповідно до сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, застосовано штраф у розмірі 3400 грн (а.с .41-42).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Кредиторською заборгованістю підприємства визнається сума його боргу перед іншими особами, які стосовно цього підприємства є кредиторами. Кредитори - це особи, яким підприємство заборгувало кошти, їхні еквіваленти, активи, а також роботи чи послуги. Кредиторська заборгованість - це один з видів зобов'язань підприємства.
Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за № 860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №85/4306 (зі змінами і доповненнями) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності (П(С)БО 11 «Зобов'язання»).
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО 15 «Дохід»).
Пунктом 15 П(С)БО 15 «Дохід» визначено, що доходом визначена сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.
Згідно статті 257, частин першої, п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частиною першою статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 Цивільного кодексу України).
Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за придбані товари/послуги залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 520/723/20.
У свою чергу, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а, застосувавши норми підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 264 Цивільного кодексу України, зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, або прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Так, згідно з матеріалами справи, між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (продавець) та Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (покупець) було укладено договір № 232 поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 та додаткові угоди № 1 від 30.12.2013, № 2 від 01.01.2015 (а.с. 46- 52).
Зокрема, згідно додаткової угоди № 2 від 01.01.2015 до договору поставки № 232 від 30.08.2013 покупець визнав перед продавцем заборгованість в розмірі 62024172 грн та зобов'язався здійснити оплату з відстрочкою платежу до 01.02.2025.
При цьому, між Приватним підприємством «Фонтекс-Агро» (фірма) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор), а також Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (боржник) було укладено договір про поступку права на вимогу боргу від 29.02.2016, згідно якого фірма передала, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги першого та стає кредитором по договору поставки № 532 від 30.08.2013 між фірмою та боржником (а.с. 53-55).
Вказана заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 відображена в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852, а Приватним підприємством «ТТ-Нафта» здійснюється її погашення, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями, та на 04.10.2023 кредиторська заборгованість складає вже 52651172,21 грн (а.с. 84-108).
Також, між ТОВ «СПК» (орендодавець) та Приватним підприємством «ТТ-Нафта» (орендар) було укладено договір оренди № 9 від 01.01.2013, а також додаткову угоду № 1 від 30.12.2017 до договору оренди № 9 від 01.01.2013, згідно якої орендар визнав перед орендодавцем заборгованість в розмірі 4803357,60 грн та зобов'язався здійснити повний розрахунок з відстрочкою платежу до 30.12.2022, та додаткову угоду № 3 від 29.12.2022 до договору оренди № 9 від 01.01.2013, згідно якої орендар визнав перед орендодавцем заборгованість в розмірі 4003357,60 грн та зобов'язався здійснити повний розрахунок з відстрочкою платежу до 31.12.2023 (а.с. 43-45, 127).
Вказана заборгованість перед ТОВ «СПК» також відображена позивачем в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852 та здійснено її погашення в розмірі 1010000,00 грн (а.с. 110-126, 151-152).
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).
У частині першій статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СПК» безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов'язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав. Тобто заборгованість є поточною, не підлягає включенню до складу доходів на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.
При цьому суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу, викладені в акті перевірки, що Приватне підприємство «Фонтекс-Агро» та Приватне підприємство «ТТ-Нафта» є пов'язаними між собою підприємствами, а саме те, що засновником обох підприємств є ОСОБА_2 , оскільки відповідачем не наведено жодних фактів впливу вказаної обставини на досліджену господарську операцію.
Суд зазначає, що договір № 232 поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 був укладений від імені ПП «Фонтекс-Агро» директором Ріпко О.А., а від імені ПП «ТТ-Нафта» заступником директора Патьохою С.М., що в повній мірі відповідає вимогам частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України.
Щодо припинення з 07.08.2017 ПП «Фонтекс-Агро» статусу юридичної особи, то суд також зазначає, що згідно частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За таких обставин, ПП «Фонтекс-Агро» на момент укладення договору про поступку права на вимогу боргу від 29.02.2016 мало право на його укладення.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на викладені ним розбіжності в тексті договору поставки № 232 від 30.08.2013, наданого при проведенні перевірки та наведеного в акті від 16.12.2014 № 2884/22/37021932, довідці від 15.05.2015, оскільки суду не надано примірнику вказаного договору, що надавався під час перевірки 2014 року, а суд при дослідженні змісту господарського договору не може посилатися на його зміст, що викладений в іншому документі.
Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст вказаних господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.
Також суд вважає за можливе звернути увагу на постанови від 07.11.2019 у справі № 2а-5959/12/1470, від 27.10.2020 у справі №818/1716/18, від 18.02.2021 у справах № 815/5277/16 та № 804/3044/17, від 12.05.2021 у справі № 820/2257/17, від 29.04.2021 у справі №825/992/17, від 09.02.2022 у справі № 640/12697/19, від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 20.04.2023 у справі № 1340/5100/18, від 11.09.2023 у справі № 808/1120/16, яких Верховний Суд висловив позицію про те, що з урахуванням особливостей норми статті 192 (підпункти 192.1.1, 192.1.2) Податкового кодексу України обов'язки з відповідного коригування суми податкових зобов'язань постачальником та податкового кредиту покупцем виникають у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості. Оскільки списання безнадійної кредиторський заборгованості у зв'язку із закінченням строку позовної давності за отриманими і неоплаченими товарах (послугами) не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), і норми Податкового кодексу України не встановлюють обов'язку з коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, то у підприємства відсутній обов'язок коригувати податковий кредит з ПДВ.
За таких обставин, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, то суд зазначає наступне.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлення судом протиправності висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по безоплатно отриманим товарам відповідно до сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, суд також приходить до висновку про відсутність підстав для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 10337362 грн, та як наслідок необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Приватного підприємства «ТТ-Нафта» необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «ТТ-Нафта» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 26840,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного підприємства "ТТ-Нафта" (вул. Робоча, 6, м. Чернігів, 14001, код ЄДРПОУ 37021932) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 3256/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, № 3257/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023, № 3258/ж10/25-01-07-00 від 28.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства "ТТ-Нафта" судові витрати в розмірі 26840,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.01.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА