Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення
18 січня 2024 року справа №520/11950/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Пересічанської Я.В. від 28.12.2023р. про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі №520/11950/23 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб'єкта владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по даній справі від 12.06.2023 р. позов було задоволено частково; з виходом за межі позову визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 18.05.2023 р. №2000-0203-8/65647; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. перерахунок і виплату пенсії за довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 03.05.2023 р. №33/41-3598 з урахуванням раніше проведених платежів; позов у решті вимог - залишено без задоволення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
28.12.2023 р. від Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни до суду надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, у якій заявник просить суд за результатом розгляду даної заяви або з власної ініціативи встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду шляхом встановлення способу виконання рішення: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5 Держпром, 3 під'їзд, 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) нараховану відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду за №520/11950/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області різницю в пенсії за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 у розмірі 264.789,38 грн.
Аргументуючи подану заяву державний виконавець зазначив, що боржник не виконує рішення суду зобов'язального характеру, а заміна способу виконання рішення на стягнення коштів дозволить у повному обсязі виконати рішення по справі.
Сторони та державний виконавець подали заяви про проведення судового засідання без своєї участі, що у даному конкретному випадку узгоджується із положеннями процесуального закону та не перешкоджає вирішенню по суті поданого державним виконавцем процесуального документа.
За приписами ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розв'язуючи по суті заяву позивача про зміну способу виконання судового акту та про зміну порядку виконання судового акту, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є виключні причини, існування яких непереборно/нездоланно заважає фізичному поновленню суб"єктивного права чи суб"єктивного інтересу особи, захист якому було надано судовим актом, котрий набрав законної сили аж до нівелювання суті цього права як такого.
Відповідно до ст.1291 Конституції України, ч.ч.2, 3 ст.14, ст.370 КАС України ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У даному конкретному випадку, звертаючись до суду, позивач згідно з ч.1 ст.5 та ч.3 ст.9 КАС України визначив способом захисту власного порушеного права вимогу про визнання протиправними дій суб"єкта владних повноважень та вимогу про спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретної управлінської дії - проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019р. з урахуванням вже фактично проведених платежів.
Отже, позивач не заявляв вимоги про стягнення з суб"єкта владних повноважень будь-яких коштів (боргу, заборгованості).
Суд відмічає, що процедури примусового виконання судових актів, постановлених відносно органів державної влади з приводу присудження грошових виплат (що охоплюється як способом захисту порушеного права приватної особи - стягнення коштів, так і способом захисту порушеного права приватної особи - зобов'язання нарахувати і виплатити кошти) унормовані одночасно приписами і Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", і Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження".
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов'язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.
Отже, вимога про стягнення боргу (заборгованості, коштів) та вимога про зобов'язання нарахувати і виплатити борг (заборгованість, кошти) є різними, окремими та самостійними способами захисту порушеного права учасника суспільних відносин.
Вирішуючи даний спір по суті, суд зважав на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) та рішення про перерахунок пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України регіонального рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня.
При цьому, територіальний орган ПФУ не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій.
А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності суб'єкта владних повноважень (регіонального територіального органу системи ПФУ) коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.
Натомість, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права особи владний суб'єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
У даному конкретному випадку суб"єктом владних повноважень судовий акт, котрий набрав законної сили, було виконано в частині проведення перерахунку пенсії, виплати поточних платежів у розмірі перерахованої пенсії та обчислення боргу минулих періодів.
Матеріали справи не містять ані доказів наявності у суб"єкта владних повноважень фізичної змоги провести на користь позивача виплату боргу минулих періодів, ані доказів про прояви дискримінації за рахунок першочергового проведення виплат аналогічної правової природи на користь інших учасників суспільних відносин однієї із позивачем категорії, ані доказів існування умисного та усвідомленого наміру ухилитися від виконання рішення суду у повному обсязі.
За правилом ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
З огляду на викладене суд доходить до переконання про те, що заміна у даному конкретному випадку способу виконання рішення суду із зобов"язання суб"єкта владних повноважень провести виплату коштів за пенсією (боргу, заборгованості) на спосіб виконання рішення суду - стягнення коштів з суб"єкта владних повноважень об"єктивно здатна призвести до порушення прав невизначеного кола осіб - учасників суспільних відносин однієї із позивачем категорії на своєчасне отримання поточних платежів за пенсіями.
Тому зважаючи на правову природу спірних правовідносин та відсутність окремого джерела проведення виплат з боргу за пенсіями минулих періодів суд не знаходить підстав для зміни способу виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 256, 295, 372, 378 КАС України, суд, -
ухвалив:
Заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/11950/23 - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко