Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
17 січня 2024 року № 520/30685/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особи: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за абзацом 5 пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за абзацом 5 пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо не звільнення його за абзацом 5 пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи є протиправною та такою, що порушує права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 06.11.2023 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача зазначено, що безпосередньо весь особовий склад військової частини в складі механізованих військ України, на підставі ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 № 116/1/615т/ ОКП від 24.08.2022, бойовий наказ командира бригади № 34/12/119т від 25.08.2022, на даний час виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, в цілому виконують завдання з протидії збройній агресії Російської Федерації за для збереження незалежності та волі народу України, що обмежує доступ до засобів поштового та телекомунікаційного зв'язку в умовах ведення постійних бойових дій та оперативного переміщення. Військова частина забезпечує ведення бойових дій на території 3-х областей - АДРЕСА_1 та не має постійного пункту дислокації. Бойові підрозділи - батальйони, роти - дислоковані на фронті завздовжки більш ніж 700 км, в тому числі на тимчасово окупованих територіях України та знаходяться під постійним вогнем супротивника, що неймовірно ускладнює вчасне складання документів, подання та опрацювання рапортів, повідомлень, будь-яку документальну роботу. Постійні втрати особового складу - загибель, поранення військовослужбовців - вимагають першочергових оперативних дій, що унеможливлює вчасне складання навіть простих довідок. Представником відповідача вказано, що у бойовій обстановці відбулась зміна керівника штабу та керівника фінансово економічної служби Військової частини НОМЕР_1 . Фінансово-економічна та юридична служба весь час бойових дії перебувають на 2-й лінії оборони на відстані 20 км від лінії зіткнення під постійним обстрілами ворога. Мінімальна відстань до поштового відділення складає 250 км, а зв'язок забезпечується виключно системами Starlink. Враховуючи використання засобів радіо-електронної боротьби як агресором, так і силами оборони - доступ до системи Е-суд є надскладним в умовах бойових дій. Військова частина НОМЕР_1 жодного дня не провела в ротації (перегрупуванні, відпочинку, відновленні) з дня початку бойових дій 24.02.2022, безперервно та сумлінно виконуючи обов'язок по захисту Батьківщини по даний час. Представником відповідача наголошено, що відповідач не отримав рапорт позивача, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_1 , був призваний 08.08.2022 року на військову службу відповідно до Указу Президента України від 17.05.2022 №342/2022 «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».
У позовній заяві позивачем вказано, що його матір'ю є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від НОМЕР_2 , свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 , свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_4 , яка є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія АА №0079049 від 12.03.2019 року.
Судом встановлено доводи позивача стосовно того, що він неодноразово звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час воєнного стану звільняються з військової служби через певні сімейні обставини або інші поважні причини (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за наявності своїх батьків (матері) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Водночас, позивачем вказано, що зазначені рапорти не приймались, після чого в інтересах позивача його представником було направлено рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 через відому офіційну електронну пошту: адресу Міністерства оборони України, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3
З часу отримання рапорту з додатками минуло більше 3 місяців, однак жодних рішень командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято не було, відповіді позивачем не отримано, у зв'язку з чим позивач продовжує проходити військову службу.
Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з абзацом 5 пункту г п. 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З аналізу абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII вбачається, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються через такі сімейні обставини (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з таких підстав:
1) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності (адже про інше не сказано);
2) у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
3) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до приписів частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
Відповідно до пп. 2 п. 225 розд. XII «Звільнення з військової служби» цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд. XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення (що регулює припинення (розірвання) контракту) рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 розд. XII цього Положення).
Під час розгляду справи встановлено, що позивач бажав звільнитися з військової служби з підстав, визначених приписами абз. 5 п. г п. 2 ч. 4 ст.26 Закону №2232-XII, у зв'язку з чим останнім було подано відповідний рапорт.
Однак, як встановлено під час розгляду справи позивачем вказано, що відповідні рапорти подавались до відповідача, проте останнім такі не приймались, після чого в інтересах позивача його представником було направлено рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 через відому офіційну електронну пошту: адресу Міністерства оборони України, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 851 “Деякі питання використання доменних імен державними органами в українському сегменті Інтернету” затверджені Вимоги до доменних імен державних органів в українському сегменті Інтернету (далі - Вимоги) та зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити, зокрема, використання посадовими особами для здійснення службового листування виключно електронних поштових скриньок, розміщених на серверах, які перебувають у доменній зоні GOV.UA або .УКР.
Згідно з пунктами 1 і 2 Вимог органи виконавчої влади, інші державні органи (далі - реєстранти) реєструють доменні імена для забезпечення представлення в Інтернеті своїх офіційних веб-сайтів, надання доступу через Інтернет до електронних реєстрів, баз даних та інших електронних інформаційних ресурсів, використання і обміну повідомленнями електронної пошти. Реєстрація доменного імені здійснюється реєстрантом у домені GOV.UA та у разі потреби у домені .УКР відповідно до правил реєстрації та використання доменних імен, установлених адміністраторами зазначених доменів.
Пунктом 6 Вимог передбачено, що в разі використання кількох доменних імен офіційним доменним іменем реєстранта є ім'я, що використовується для його офіційного вебсайту. Зазначене доменне ім'я використовується для формування електронних адрес реєстранта.
Відповідно до Правил домену GOV.UA, розміщених на сайті www.gov.ua, цей документ визначає особливості реєстрації приватних доменних імен третього рівня в спеціальному публічному домені gov.ua.
Згідно з визначенням термінів, наведених у пункті 2 Правил, реєстр - це інформаційно-технічна система обробки даних, що містить інформацію про доменні імена в спеціальному публічному домені gov.ua, адреси мережі, реєстрантів та контактних осіб реєстрантів; реєстрант - це oргани виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, а також державні організації (установи, заклади), що здійснюють основну діяльність у сфері управління або забезпечення діяльності державного органу, в інтересах яких здійснюється реєстрація та делегування приватного доменного імені в спеціальному публічному домені gov.ua.
Реєстрація доменного імені здійснюється на підставі офіційного листа, оформленого з урахуванням вимог ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", підписаного і скріпленого печаткою реєстранта або підписаного його електронним цифровим підписом у разі надіслання листа в електронній формі (підпункт 3.8 пункту 3, пункт 4 Правил).
Таким чином, з огляду на обов'язок органів державної влади, а також державних організацій (установ, закладів) використовувати для здійснення офіційного листування поштові скриньки, зареєстровані в установленому порядку в спеціальному публічному домені gov.ua, електронна адреса з використанням такого доменного імені є офіційною у розумінні підпункту 5.8 пункту 5 Положення.
Разом з цим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається зазначення в якості офіційної електронної адреси Військової частини НОМЕР_1 домену « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на який було відправлено рапорт представником позивача.
Інших доказів подання та/або направлення вказаного рапорту відповідачу, в тому числі й з використанням засобів поштового зв'язку та/або кур'єрської доставки, тощо матеріали справи не містять.
Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що Військовою частиною НОМЕР_1 рапорт позивача отримано не було.
В той же час, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача стосовно того, що вказане неотримання підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції, оскільки до суду не надано належним чином засвідченої копії такого журналу.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки суду не було надано достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про передачу чи направлення позивачем відповідачу рапорту разом з документами, про які він зазначає в позові, відсутні і докази отримання відповідачем рапорту позивача про звільнення з військової служби, відповідно, відсутні і підстави для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за абзацом 5 пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 260 - 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), третя особи: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.