18 січня 2024 року Справа № 480/8832/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/8832/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, прикордонний загін) у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 656-ос в частині призначення позивача на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації в АДРЕСА_1 );
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю грошового забезпечення за час виконання обов'язків на посаді начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави за період з 05.08.2023 по дату винесення рішення судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 5-му прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді заступника начальника третього відділу прикордонної служби прикордонній комендатурі швидкого реагування, втім, на підставі рапорту полковника ОСОБА_2 , наказом № 656-ос від 02.08.2023 його було призначено на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації в н.п. Свеса).
На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки згоди щодо переведення на посаду, яка є нижчою більше ніж на один ступінь від попередньої, не надавав, інші посади, які є рівнозначними йому не пропонувались.
Крім того, ОСОБА_1 зауважив на тому, що має малолітнього сина, а його дружина має онкологічне захворювання і на даний час подала документи до медико-соціальної експертної комісії для встановлення групи інвалідності. З огляду на зазначене, а також беручи до уваги приписи частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач вважає, що має право проходити службу за місцем свого проживання, тобто, в місті Глухові, тим більше, що в третій прикордонній комендатурі з місцем дислокації в указаному місті, є вакантна рівнозначна посада.
Ухвалою суду від 21.08.2023, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/8832/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Не погоджуючись з позовними вимогами, прикордонний загін у відзиві зазначив, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 184гриф від 19.06.2023, бойового розпорядження Східного регіонального управління № 634гриф від 21.06.2023, прикордонна комендатура швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону в повному складі протягом липня 2023 року вибула для виконання бойових (спеціальних) завдань на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 ). Враховуючи що ОСОБА_1 відмовився вибувати на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону, з метою недопущення зриву бойової готовності підрозділу, а також беручи до уваги рапорт заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_3 від 07.06.2023, позивача було призначено на іншу посаду.
Разом з цим, відповідач зауважив на тому, що посада заступник начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА), яку обіймав позивач, має граничний ступінь «капітан» з тарифним розрядом 24, а посада начальник другого відділення інспекторів прикордонної комендатури (з місцем дислокації в н.п. Свеса), на яку позивача було призначено, має аналогічний граничний ступінь «капітан» з тарифним розрядом 18. Тобто, на переконання прикордонного загону, переміщення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням вимог пункту 310 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009, а саме: на посаду, яка не є нижчою більше ніж на один ступінь.
За таких обставин, прикордонний загін вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Після повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв'язку з відрядженням судді по справі на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 935/0/15-23 від 28.09.2023, ухвалою суду від 19.10.2023, суддею Воловиком С.В. справа прийнята до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, відповідача зобов'язано надати суду докази на підтвердження обставин, якими заперечується проти позову.
Ухвалою суду від 03.01.2024 відповідача зобов'язано надати докази на підтвердження обставин якими заперечується проти позову.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
Під час проходження служби ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 3 впс (тип С) (на БТР) прикордонної комендатури швидкого реагування, начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_4 від заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_3 07.06.2023 була подана доповідна записка, у якій вказувалось про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків. (а.с. 28-29)
Згодом, 28.07.2023 від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 5-му прикордонному загону надійшло розпорядження про проведення заходів з поповнення безповоротних та санітарних втрат особового складу прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону з метою доукомплектування особовим складом підрозділів, які приймають безпосередню участь в бойових діях в районі виконання завдань НОМЕР_3 прикордонного загону. (а.с. 61)
На виконання вказаного розпорядження, 02.08.2023 заступником начальника загону - комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування ОСОБА_5 було направлено подання про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної комендатури у зв'язку з небажанням останнього вибувати у складі бойового підрозділу на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону. (а.с. 27-28)
У зв'язку з цим, 02.08.2023 наказом № 656-ос ОСОБА_1 призначено на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації н.п. Середина Буда), звільнивши з посади заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування. (а.с. 27)
До виконання службових обов'язків на вказаній посаді, позивач приступив 05.08.2023, про що подано відповідний рапорт. (а.с. 12)
Надаючи правову оцінку правовідносинам що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України № 2232-ХІІ визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними нормативно-правовими актами та триває на теперішній час.
На підставі пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до положень Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-VI (далі - Закон № 661- VI) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основними обов'язками якої, зокрема є: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України, починаючи з 24 лютого 2022 року здійснюють передбачені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про Державну прикордонну службу України» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009. (далі - Положення № 1115/2009)
Згідно з підпунктом 6 пункту 93 Положення № 1115/2009, призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється:
- у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця;
- за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця;
- за результатами атестації - за рішенням відповідного начальника;
- на особисте прохання військовослужбовця;
- у порядку реалізації накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення - за рішенням відповідного начальника;
- у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, не пов'язану з державною таємницею, - за згодою військовослужбовця, у разі неможливості призначення на рівну посаду;
- вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з більш легкими умовами військової служби, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням, у разі неможливості виконання ними обов'язків за попередньою посадою та за відсутності рівних посад;
- у разі коли військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній з керівництвом підлеглими особами, виконанням завдань з охорони державного кордону, в разі неможливості призначення на рівну посаду - за рішенням відповідного начальника;
- у разі виникнення обставин, передбачених абзацом першим пункту 111 цього Положення, за відсутності рівних посад - за рішенням відповідного начальника.
Пунктом 94 Положення № 1115/2009 передбачено, що нижчою вважається посада, якщо штатом за цією посадою передбачено нижче граничне військове звання, а в разі рівних граничних військових звань - менший тарифний розряд (посадовий оклад).
Відповідно до пункту 123 Положення № 1115/2009, військовослужбовці призначаються на вищі, рівні або нижчі посади в органі Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, або в іншому органі Держприкордонслужби у випадках, передбачених пунктом 93 цього Положення.
Переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади у випадках, передбачених абзацами четвертим, шостим та десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення (у тому числі в іншу місцевість), здійснюється без згоди військовослужбовця, крім визначених випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, в яку його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті, за наявності документів, які це підтверджують.
Переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, на іншу посаду у зв'язку зі службовою необхідністю чи за станом здоров'я здійснюється за рішенням командування без згоди військовослужбовця в разі відповідно службової необхідності або наявності медичного висновку про доцільність використання військовослужбовця на інших посадах або в іншій місцевості.
На виконання пункту 310 Положення № 1115/2009, призначення військовослужбовців на вищі, рівні та нижчі (не більше ніж на один ступінь) посади у воєнний час здійснюється без згоди цих військовослужбовців.
Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави дійти висновку про те, що у воєнний час допускається призначення військовослужбовців на нижчі не більше ніж на один ступінь посади без згоди цих військовослужбовців, але виключно у разі наявності підстав, передбачених підпунктом 6 пункту 93 Положення № 1115/2009.
У цій справі судом встановлено, що підставою для прийняття наказу № 656-ос в частині призначення ОСОБА_1 на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації в н.п. Свеса) та звільнення з посади заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування, визначено пункт 310 Положення № 1115/2009, рапорт полковника ОСОБА_2 та подання до призначення.
Суд приймає до уваги те, що до спірного призначення позивач обіймав посаду заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування, граничним військовим званням за якою відповідно до штату є «капітан», тарифний розряд 24, в той час, як за посадою начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації в АДРЕСА_1 ) граничним військовим званням є також «капітан», а тарифний розряд - 18. Тобто, з огляду на приписи пункту 94 Положення № 1115/2009, посада на яку був призначений позивач оскаржуваним наказом, є нижчою ніж посада з якої він був звільнений.
Суд акцентує увагу на тому, що у доповідній записці полковника ОСОБА_2 , яка визначена відповідачем як підстава для призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду, йдеться про неналежне виконання останнім своїх обов'язків, складання відносно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення та проведення службового розслідування. У поданні до призначення, яке також визначене прикордонним загоном як підстава для прийняття оскаржуваного наказу, вказано що призначення позивача на нижчу посаду необхідно здійснити на виконання розпоряджень Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 25-1001-Е-25/5095 та № 25/5095-23Вих від 28.07.2023, з метою доукомплектування підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування, особовий склад якої вибув на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону для виконання бойових (спеціальних) завдань. (а.с. 27-29)
Оскільки підпунктом 6 пункту 93 Положення № 1115/2009 така підстава для призначення на нижчу посаду, як доукомплектування підрозділів прикордонної комендатури та неналежне виконання військовослужбовцем своїх обов'язків, не передбачена, на переконання суду, призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду відбулось за відсутності правових підстав для такого призначення.
Крім того, суд враховує ту обставину, що внаслідок призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду, відбулось зменшення його грошового забезпечення, що в свою чергу, порушує його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.
За таких обставин, суд робить висновок про невідповідність оскаржуваного наказу критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтованість позовних вимог про його скасування.
На виконання частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що сам по собі факт скасування наказу про призначення позивача на нижчу посаду є неповним та неефективним захистом прав про захист яких поданий позов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на попередній посаді з якої його було звільнено.
Також суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 260 його дія поширюється (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
На підставі пункту 9 розділу ХХХІ Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.
До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду, з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю грошового забезпечення за час виконання військових обов'язків на нижчеоплачуваній посаді.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ 5-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 656-ОС від 02.08.2023 в частині призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) на посаду начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації в АДРЕСА_1 , звільнивши з посади заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) на посаді заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) (на ББА) прикордонної комендатури швидкого реагування з 05.08.2023.
Зобов'язати 5-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 6, код 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) різницю в грошовому забезпеченні за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п'ятнадцятої прикордонної застави за період з 05.08.2023 по 18.01.2024.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик