18 січня 2024 року Справа № 480/2280/23
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
2. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Ухвалою суду від 13.04.2023 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 13.04.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №480/2280/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії до розгляду Верховним Судом зразкової справи № 260/3564/22.
20.10.2023 суд поновив провадження у справі.
До суду від Служби судової охорони надійшли пояснення, в яких зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, а також просить відмовити у задововолені позовних вимог в повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що спеціальним строком звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливоті знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, а також жодного підтвердженя поважності причин пропуску строку звернення до суду та заяви про прновлення цього строку не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, оскільки позивач звернувся із адміністративним позовом 16.03.2023 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, з 24.02.2022 по 20.01.2023, тобто за період, коли діяв вищезазначений карантин, суд прийшов до висновку, що позивач дотримався строків звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Відтак суд відхилив твердження Служби судової охорони про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду як таке, що не ґрунтується на нормах законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Керуючись ст.ст. 122, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника Служби судової охорони про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 480/2280/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Осіпова