Справа № 420/29032/23
17 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення №66 від 09.10.2023 р. комісії з визначення військовозобов'язаних, які не підлягають призову по мобілізації Білгород-Дністровського РТЦК та СП в частині надання відстрочки позивачу, терміном з 18.10.2023 р. до 09.04.2024 р.;
- зобов'язати Білгород-Дністровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та його начальника прийняти рішення про надання і оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період і воєнний час, на підставі абз. 1, 2 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як здобувачу вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, з постановкою на спеціальний облік до 31.01.2025 року;
- Зобов'язати Білгород-Дністровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та його начальника надати довідку про відстрочку від мобілізації або проставити відмітку позивачу про відстрочку у військовому квитку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є студентом другого курсу Центру післядипломної освіти, денної форми навчання на контрактній основі, ступеня освіти магістр, спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія», освітньо-професійної програми «Промислове та цивільне будівництво» Одеської державної академії будівництва та архітектури. 14.09.2023 року позивачем було складено заяву з додатками до Начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП з проханням надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст..23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він являється студентом.
Заяву позивача розглянуто та рішенням комісії від 09.10.2023 року №66 протокольно визначено, що ОСОБА_1 не підлягає призову по мобілізації відповідно абз.2, ч.3, ст..23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном з 18.10.2023 року до 09.04.2023 року.
На думку позивача, таке рішення є протиправним, оскільки згідно п.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у відповідних закладах.
28.12.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній вказав на те, що не погоджується з позовними вимогами з підстав того, що згідно положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, Білгород-Дністровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підпорядковується Одеському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас представник відповідача зазначив, що Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки прийнято Розпорядження №943/3349 від 20.02.2022 року. Пунктом 4 означеного розпорядження вказано щодо терміну на період якого, військовозобов'язаний не підлягає призову, визначити на строк, який не перевищує терміну дії конкретних підстав для звільнення громадянина від призову на військову службу по мобілізації, але не більше ніж на термін 6-ти місяців.
Також представник відповідача вказав, що позивач вже не вперше звертається з заявою щодо надання йому відстрочки, та 17.10.2022 року рішенням комісії №21 протокольно визначено, що ОСОБА_1 , 1979 року народження не підлягає призову по мобілізації відповідно до абз.2, ч.3, ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном до 17.10.2023 року.
Ухвалою суду від 15.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також ухвалою суду від 15.11.2023 року зобов'язано відповідача надати до Одеського окружного адміністративного суду, всі документи та засвідчені належним чином докази на їх обґрунтування, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення №66 від 09.10.2023 р. комісії з визначення військовозобов'язаних.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється студентом 2-го курсу Центру післядипломної освіти, денної форми навчання на контрактній основі, ступеня освіти магістр, спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія», освітньо-професійної програми «Промислове та цивільне будівництво» Одеської державної академії будівництва та архітектури, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи (а.с.12-15).
14.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника Білгород-Дністровського РТЦК та СП із заявою в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст..23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки являється студентом денної форми навчання ОРАБА, та навчається на другому курсі (а.с.16).
З підстав неотримання відповіді на заяву представник позивача звернувся до відповідача з відповідним запитом (а.с.20).
11.10.2023 року відповідач листом №4769 зокрема повідомив про те, що 09.10.2023 року комісією з визначення військовозобов'язаних, які не підлягають призову по мобілізації Білгород-Дністровського РТЦК та СП розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 року. Рішенням комісії від 09.10.2023 року №66 протокольно визначено, що ОСОБА_1 , 1979 року народження не підлягає призову по мобілізації відповідно абз.2, ч.3, ст.23 Закону України 2Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном з 18.10.2023 року до 09.04.2024 року (а.с.23).
Також судом встановлено, що позивачу вже надавалась відстрочка від призову по мобілізації відповідно до абз.2 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 17.10.2023 року, що підтверджується витягом з протоколу №21 від 17.10.2022 року.
Також судом встановлено, що позивачу надана відстрочка від призову по мобілізації відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізацію» з 18.10.2023 року по 09.04.2024 року, що підтверджується витягом з протоколу №66 від 09.10.2023 року.
Також в матеріалах справи наявне розпорядження Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2022 року №943/3349 для начальників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки де зазначено, що з метою забезпечення законності під час вирішення питань щодо призову громадян на військову службу по мобілізації та належної організації такої діяльності, належного оформлення військово-облікових документів військовозобов'язаних, вимагається, зокрема згідно пункту 4 рішення щодо терміну на період якого, військовозобов'язаний не підлягає призову, визначити на строк, який не перевищує терміну дії конкретних підстав для звільнення громадянина від призову на військову службу по мобілізації, але не більше ніж на термін 6-ти місяців.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-XII).
Згідно ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ч.1 ст.15 Закону №2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями ст.17 Закону №2232-XII, у відповідності до ч.1 якої відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Приписами ч.8 ст.17 Закону №2232-XII передбачено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:
у закладах загальної середньої освіти ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;
у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти;
у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання;
в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.
Відповідно до ч.9 ст.17 Закону №2232-XII право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
Поряд з цим суд вказує на те, що позивач ОСОБА_1 з 14.05.2008 року перебуває на військовому обліку офіцерів запасу Білгород-Дністровському РТЦК та СП у званні лейтенант, у статусі військовозобов'язаного.
Разом з тим суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 року, воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022, воєнний стан продовжений до 25.05.2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, воєнний стан продовжений до 23.08.2022 року.
Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2738-IX від 16.11.2022 року, воєнний стан продовжений до 19.02.2023 року.
Указом Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №8419-IX від 07.02.2023 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 26 липня 2023 року №651/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №9532-IX від 27.07.2023 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №3429-IX від 08.11.2023 року, воєнний стан продовжений на 90 днів.
Отже на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Відповідно до визначень, які наведені у ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII ):
мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, ст.23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Частиною першої статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації
Відповідно до положень ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Отож, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
Як вбачається відповідач згідно витягу з протоколу №66 від 09.10.2023 року надав позивачу відстрочку. Проте спірним питанням в даній справі є те, що відповідач надав відстрочку з 18.10.2023 року по 09.04.2023 року, а не на весь період навчання до закінчення навчального закладу 31.01.2025 року, з даного питання суд вказує на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі -Положення №154), відповідно до п.1-3 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Так, суд акцентує увагу на тому, що Білгород-Дністровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підпорядковується в даному випадку Одеському обласному територіальному центру комплектування та підтримки.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Відповідно до п.11 Положення №154 Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:
оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Так, в матеріалах справи наявне розпорядження Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.02.2022 року №943/3349 (якому зокрема підпорядковується відповідач, як районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) для начальників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки де зазначено, що з метою забезпечення законності під час вирішення питань щодо призову громадян на військову службу по мобілізації та належної організації такої діяльності, належного оформлення військово-облікових документів військовозобов'язаних, вимагається, зокрема згідно пункту 4 рішення щодо терміну на період якого, військовозобов'язаний не підлягає призову, визначити на строк, який не перевищує терміну дії конкретних підстав для звільнення громадянина від призову на військову службу по мобілізації, але не більше ніж на термін 6-ти місяців.
Аналізуючи вищеозначений пункт розпорядження від 20.02.2022 року №943/3349 суд вказує на те, що позивачу було надано відстрочку від призову по мобілізації з 18.10.2023 року по 09.04.2024 року, що в свою чергу не є більше ніж на термін 6-ти місяців.
Також суд вказує на те, що доказів того, що розпорядження від 20.02.2022 року №943/3349 є не чинним або скасованим до суду не надано.
Підсумовуючи все вищевикладене суд вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення №66 від 09.10.2023 року відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства з підстав чого вимога в даній частині позову не підлягає задоволенню.
Також не підлягають задоволенню вимоги зобов'язального характеру, оскільки такі є похідними від визнання протиправним та скасування рішення №66 від 09.10.2023 року.
При цьому суд враховує, що оскаржуваним рішенням права позивача на відстрочку від призиву не порушені так як доказів того, що його призвали на службу в період навчання матеріали справи не містять.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач - Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 55, код ЄДРПОУ 09804295).
Суддя Іванов Е.А.
.