18 січня 2024 р. № 400/13358/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
30 жовтня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорту;
зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворою матір'ю.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він подав у травні 2023 року рапорт про своє звільнення з військової служби через сімейні обставини (хвороба матері), до якого додав, у тому числі, висновок лікарсько-консультативної комісії, згідно з яким його мати потребує отримання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Однак, відповідач відмовив позивачу у задоволенні його рапорта у зв'язку з тим, що висновок лікарсько-консультативної комісії не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби на підставі підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки таким документом є висновок медико-соціальної експертної комісії. На переконання позивача, така відмова відповідача є протиправною.
10.01.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог у повному обсязі. Проте, всупереч частинам третій та четвертій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до відзиву не було додано документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу та / або його представнику. Тому відзив на позовну заяву підлягає поверненню відповідачу без розгляду.
Таким чином, відповідач не подав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, і тому, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд розглянув справу за наявними матеріалами.
02.11.2023 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також рекомендував позивачу подати до суду копії судового рішення про встановлення опіки (піклування) над ОСОБА_2 та довідку про склад сім'ї ОСОБА_2 .
У клопотанні від 13.11.2023 представник позивача повідомив про відсутність судового рішення про встановлення опіки (піклування) над ОСОБА_2 , а також просив суд надати дозвіл подати додаткові пояснення щодо питання фактичного місця її проживання і складу сім'ї.
У поясненнях від 13.11.2023 представник позивача зазначив, що матір позивача фактично проживає без реєстрації місця проживання зі сім'єю позивача, і що він до призову під час мобілізації піклувався та доглядав за матір'ю самостійно. Оскільки вона не страждає на психічний розлад і не має інших критеріїв для визнання її обмежено придатною, позивач не звертався із відповідною заявою до суду. Представник позивача також додатково закцентував увагу на тому, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) не вимагає підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворими батьками медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб понад 18 років.
Розглянувши повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13.11.1976 серія НОМЕР_2 .
Відповідно до даних військового квитка позивача він призваний на військову службу 24.02.2022, а з 21.03.2023 проходить її у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання (загальний) № 6 від 30.03.2023 ОСОБА_2 фактично проживає за місцем реєстраціє позивача у зв'язку з погіршенням стану здоров'я і потребує постійного стороннього догляду.
За адресою місця проживання позивача також зареєстровані його дружина та син, що підтверджується Витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб № 14/623, виданого Казанківською селищною радою 06.11.2023.
У Висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженого рішенням виконавчого комітету Казанківської селищної ради від 04.05.2023 № 82, зазначено, що відповідна опікунська рада вважає за доцільне встановити опіку над ОСОБА_2 .
Висновок умотивовано тим, що матір позивача хворіє, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Казанківський центр первинної медико-санітарної докомоги» Казанківської селищної ради від 03.04.2023 № 292 (далі - Висновок ЛКК № 292) потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, самостійно забезпечити собі нормальне життя та представництво своїх інтересів в установах, закладах, підприємствах не в змозі. Вона інших працездатних родичів, крім позивача, які могли б здійснювати постійний сторонній догляд немає.
У позовній заяві позивач зазначив, а відповідач не заперечив, що у травні 2023 року позивач подав рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби в запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, до якого додав нотаріально завірені копії документів, зокрема, Висновок ЛКК № 292.
У листі від 15.08.2023 № 5567/окп відповідач повідомив представника позивача, що вищевказаний рапорт розглянуто та прийнято рішення про відмову в його задоволенні, у зв'язку з відсутністю медичного висновку медико-соціальної експертної комісії.
Вважаючи таке рішення відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, (у первинній редакції) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 і від 06.11.2023 № 734/2023 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб та з 16.11.2023 строком на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, та Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб і з 16.11.2023 на 90 діб.
Отже, воєнний стан в Україні діє, а загальна мобілізація проводиться з 24.02.2022 до 14.02.2024.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Абзацом четвертим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, у випадку необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), військовослужбовець за його бажанням може бути звільнений з військової служби під час дії воєнного стану.
Така необхідність постійного догляду повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Поряд з цим, Законом № 2232-ХІІ не визначено, у яких випадках відповідні факти повинні підтверджуватися висновком медико-соціальної експертної комісії, а в яких лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Натомість відповідно до абзацу шостого Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 (далі - Перелік № 413), військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Водночас доводи позивача про те, що Перелік № 413 не відповідає Закону № 2232-ХІІ, який, на його переконання, передбачає можливість підтвердження відповідного факту висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, є недоречним, оскільки Перелік № 413 не суперечить Закону № 2232-ХІІ, а лише деталізує його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, Переліком № 413 розмежовано повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Так, суд встановив, що у період дії воєнного стану позивач подав у травні 2023 року відповідачу рапорт про звільнення його з військової служби в запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір'ю, до якого додав нотаріально завірені копії документів, зокрема, Висновок ЛКК № 292. Натомість до рапорта не було додано відповідний висновок медико-соціальної експертної комісії.
Вище суд зазначив, що довідка лікарсько-консультативної комісії не може бути визнана документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Відтак відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні його рапорта про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку з відсутністю медичного висновку медико-соціальної експертної комісії.
Суд також врахував, що Висновок ЛКК № 292 не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги матір'ю позивача, що очевидно вказує на обмежену часовими межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у цьому висновку вказано лише про те, що ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичних осіб до 03.04.2024, тобто лише на один рік, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код за ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту, а також про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворою матір'ю - відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 18 січня 2024 року