17 січня 2024 р. № 400/3969/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, Міністерства фінансів України, вул. Межигірська, 11, м. Київ, 04071,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (надалі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (надалі - відповідач 2) та Міністерства фінансів України (надалі - відповідач 3) про:
- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язання уповноваженої особи Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області винести накази про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 починаючи з 28.02.2022 року по день винесення рішення суду;
- визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо невиконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України забезпечити фінансування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди починаючи з 28.02.2022 року по день винесення рішення судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області, має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", однак відповідачем протиправно не винесено наказ про нарахування та виплату такої додаткової винагороди, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.09.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3969/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що Міністерство фінансів України не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020, та не несе відповідальності за її нарахування. Між Мінфіном та позивачем у справі не існує зобов'язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки мінфін не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що територіальне управління Служби судової охорони не має мало законних підстав для видання наказу про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, оскільки у затверджених на 2022 та 2023 кошторисах не передбачені видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168. З березня 2022 відповідачем здійснюється заходи щодо виділення додаткових асигнувань та збільшення кошторисних призначень територіальним управлінням для належного виконання постанови №168. Наведене, за доводами відповідача, свідчить про недопущення ним бездіяльності щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України №168. Також відповідач зазначив, що 20.01.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №43 "Про внесення змін до постанови №168, що набрала чинності 21.01.2023, якою виключено слова "військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора" та співробітникам Служби судової охорони".
Ухвалою суду від 28.11.2022 року провадження у справі № 400/3969/22 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22).
Ухвалою від 17.01.2024 року суд поновив провадження у справі №400/3969/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії зі стадії, на якій його було зупинено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є сержантом служби судової охорони, проходить службу на посаді контролера 2 категорії 2 взводу 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області.
З 24.02.2022 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
11.07.2022 року позивач звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
Листом від 22.07.2022 року ТУ Служби судової охорони у Миколаївській області надало пояснення позивачу, що у затверджених кошторисах на 2022-2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим фінансовий ресурс ТУ Служби за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату. Накази ТУ Служби про нарахування і виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою №168 не видавались і не могли бути видані, такі накази можуть видаватися виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Вважаючи невиплату вказаної вище щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
28.02.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 внесені зміни до постанови №168, зокрема:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 року №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 року по зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції, тому відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 для вирішення цього спору. Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, Суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, на застосуванні якого наполягає ТУ ССО у Закарпатській області, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року погодилась з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
За приписами ч. 3 ст. 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Також, Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області є належним відповідачем за пред'явленим позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
З огляду на викладене та з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 від 21 вересня 2023 р., позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо не нарахування і невиплати позивачу за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць та зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 в період з 21.01.2023 р. до дня ухвалення рішення, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 р. № 43, яка набрала чинності 21.01.2023 р., співробітники Служби судової охорони виключені з переліку кола осіб, які мають право на отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо невинесення наказу про виплату позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.22 р. та зобов'язання прийняти відповідні накази, оскільки ці вимоги по суті є тотожними до вимог, що вже задоволені судом про визнання протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди та зобов'язання нарахувати і виплатити.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43562808), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 26255795), Міністерства фінансів України (вул. Межигірська, 11, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 00013480) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
3. Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а з 19.07.2022 року по 20.01.2023 року - у розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко