справа № 380/23617/23
18 січня 2024 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівський області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.12.2022 за результатами перерахунку, проведеного у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівський області здійснити виплату нарахованої пенсії з 01.12.2022 за результатами перерахунку, проведеного у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівський області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01 березня 2023 року за результатами індексації, проведеної на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівський області здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату пенсії, проіндексованої на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" - без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою від 16.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частина сьома статті 43 Закону України № 2262, яка передбачала обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а тому протиправними є дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, належним чином повідомлений про розгляд справи.
У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 90% сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №380/17688/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії у повному розмірі з 01.03.2022; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.03.2022 ОСОБА_1 пенсію з урахуванням суми індексації, встановленої відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” у повному обсязі, з урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022, за результатами якого підсумок пенсії становить 29392,81 грн. Проте виплату пенсії відповідач обмежив максимальним розміром у розмірі 27805,35 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2023 щодо проведення перерахунку пенсії з 01.12.2022 та з 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром.
Листом від 24.07.2023 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 01.03.2023 розмір пенсії, визначений на виконання рішення суду від 16.01.2023 у справі №380/17688/22, перевищує розмір пенсії, визначений статтею 43 Закону України №2262. Тому підстав для проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром немає.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.12.2022 та з 01.03.2023 протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону України №3668-VI від 08.07.2011 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668-VI від 08.07.2011 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності вказаним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений вказаним Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому зазначеним Законом.
Якщо внаслідок прийняття вказаного Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до статті 1-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до зазначеного Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Приписами частини сьомої статті 43 зазначеного Закону (у редакції Закону України №1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, частина сьома статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 14.05.2019 у справі № 591/2109/17.
Отже, внесені Законом України № 1774 від 06.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (яка визнана неконституційною і втратила чинність) зміни щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії, є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи наведене, при перерахунку пенсії, починаючи з 01.03.2022, діючим законодавством не було встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій для категорії пенсіонерів, до яких належить позивач.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача відсутні.
Водночас суд зауважує, що у справі наявні докази щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2022, тобто при виконанні рішення суду від 16.01.2023 у справі №380/17688/22. Натомість ні 01.12.2022, ні 01.03.2023, не фігурує у жодних перерахунках/розрахунках пенсії позивача.
Виходячи з наведеного, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 та зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) без обмеження максимальним розміром.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мричко Н.І.