18 січня 2024 рокусправа №380/28777/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення від 10.11.2023 №134450018100 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 06 листопада 2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VI1I «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.11.2023 №134450018100 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, позивач вважає відмову протиправною, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла віку 50 років, мала страховий стаж роботи 39 років 07 місяців 10 днів, на пільгових умовах за Списком № 2 - 29 років 06 місяців 05 днів.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача - - Головного управлінню ПФУ у Львівській області, подав відзив на позовну заяву (№1344 від 05.01.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умові (06.11.2023) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 52 роки. Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії страховий стаж позивачки становить 39 років 07 місяців 10 дні, пільговий стаж становить 29 років 06-місяців 5 днів. Враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років. На підставі викладеного, питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону №1058 може розглядатись після досягнення нею 55 років за наявності необхідного страхової стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (06.11.2023) право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє.
Щодо посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 в 23.01.2020, представник відповідача зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, натомість в даному випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як положення пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону №1058 на час розгляду заяви позивача є чинники (не визнані неконституційними та не скасовані).
Отже, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії до органу Пенсійного фонду України, пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону № 1058 (пункту 2 частини 2 ст. 114), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки у віці 55 років.
Представник відповідача - - Головного управлінню ПФУ в Полтавській області, подав відзив на позовну заяву (№647 від 03.01.2024 року) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 55 років; 3) наявність страхового стажу, а саме: не менше 24 років 06 місяців у жінок, у тому числі на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років. На дату звернення за призначенням пенсії Позивач досягла 52 років. Загальний страховий Позивача складає 39 років 07 місяців 10 днів у тому числі пільговий за Списком №2 29 років 06 місяців 05 днів. Тобто, на дату звернення Позивач не досягла встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку. Матеріалами пенсійної справи не підтверджено право на призначення пенсії відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 в 23.01.2020, представник відповідача зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визначено порядок застосування ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 55 років та жінки 50 років, та набули необхідний стаж. У свою чергу, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017 року, яким фактично повністю передано в сферу дії Закону №1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону №1788. Водночас, Позивач досягла 50 річного віку та набула усіх передбачених Законом №1788 необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах лише у квітні 2021. Однак на той час Закон №1788, як зазначено вище, уже втратив чинність, правовідносини щодо призначення Позивачу пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується. Натомість, відповідно до ч. 2 стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ЗО років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За таких умов Позивач набуде право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 після досягнення 55 років. Норми ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви Позивача є чинними, не визнані неконституційними та не скасовані. Відтак Позивач хибно вважає про можливість застосування до неї приписів ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, зазначеній в п. З рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Виходячи з цього, застосування територіальними органами ПФУ на час виникнення спірних правовідносин, положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах є безпідставними в силу норм ст. 19 Конституції України.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.11.2023 року звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. До заяви позивач долучила документи, необхідні для призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.11.2023 №134450018100 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Позивач, вважаючи зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.11.2023 №134450018100 протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду з позовом.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи №360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 від 11.04.2019 року суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення позивача до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (06 листопада 2023 року) позивачці виповнилось 52 роки, 7 місяців, 2 дні.
Відтак, відмова Головного управління ПФУ в Полтавській області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 років, з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, а першу позовну вимогу задовольнити повністю.
Щодо другої позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 06 листопада 2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VI1I «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про переведення (перерахунок) пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про переведення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
З урахуванням такого вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 06 листопада 2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VI1I «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», не може бути задоволена, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок розглянути відповідну заяву і при дотриманні відповідних умов призначити (перерахувати) пенсію.
У даному випадку суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавські повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №134450018100 від 10.11.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із застосуванням показника вікового цензу в 50 років.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна