17 січня 2024 року місто Київ №320/4332/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаФурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Саєнко Олександр Петрович
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, код ЄДРПОУ 04363225), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 17.03.2020 №723/39-VII в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;
- зобов'язати Фурсівську сільську раду Білоцерківського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га за рахунок земельної ділянки під кадастровим №3220483500:01:012:0031 за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2019 вх.№ 1381/02-15.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого і селянського господарства, було прийнято рішення від 17.03.2020, яким відмовлено у наданні позивачу відповідного дозволу з підстав того, що запитувана земельна ділянка перебуває в колективній власності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 (суддя Журавель В.О.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 (суддя Журавель В.О.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 (суддя Журавель В.О.) суд перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи) та призначив судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 (суддя Журавель В.О.) у прийнятті заяв ОСОБА_1 від 06.07.2020 та від 07.07.2020 про збільшення позовних вимог у цій адміністративній справі - відмовлено.
Протокольною ухвалою від 23.10.2020 (суддя Журавель В.О.) суд дійшов висновку про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за №949/0/15-23 ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023, справу №320/11441/22 передано до розгляду судді Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заву, в якому вказав про законність і обґрунтованість прийнятого рішення від 17.03.2020, оскільки бажана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності колишньої КСА Агрофірма «Матюші».
Третя особа - ОСОБА_2 , своїм правом на подання пояснень відносно предмету спору не скористалась, пояснень до суду не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся із клопотанням до Фурсівської сільської ради з проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки площею 13,7196 га, кадастровий номер 3220483500:01:012:0031, згідно доданого до заяви викопіювання.
Рішенням Фурсівської сільської ради від 17 березня 2020 року № 723/39-VII було відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Фурсівської сільської об'єднаної територіальної громади, а відноситься до земель колективної власності колишньої КСА Агрофірма «Матюші».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однією з яких є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки стало те, що вказана позивачем у графічних матеріалах земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Фурсівської сільської ради, а відноситься до колективної власності колишньої КСА Агрофірма «Матюші».
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що рішенням від 17 березня 2020 року № 723/39-VII було відмовлено громадянину ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка не перебуває в комунальній власності Фурсівської сільської об'єднаної територіальної громади, а відноситься до земель колективної власності колишньої КСА Агрофірма «Матюші».
Для підтвердження даної обставини Фурсівська сільська рада звернулася до Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області з проханням надати інформацію про належність даної земельної ділянки до колективної форми власності та знаходження її в межах державного акта № 000020 від 07 червня 1996 року на право колективної власності на землю, виданого КСА «Матюші».
Міськрайонним управлінням у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом від 24 червня 2020 року № 96/121- 20 було надано відповідь про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220483500:01:012:0031 входить до Державного акту на право колективної власності на землю КСА «Матюші» серія К В 000020, зареєстрованого за № 21 від 07 червня 1996 року в межах Матюшівської сільської ради (за межами населеного пункту) Білоцерківського району Київської області.
Пунктом 8 Перехідних Положень ЗК України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
Згідно з частиною 5 статті 25 ЗК України особи, зазначені у частині 1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" .
Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.
Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Положеннями статті 9 вищевказаного Закону закріплено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.
Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
При цьому статтею врегульовано порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).
Так, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 27 лютого 2018 року між Фурсівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди невитребуваної (не розподіленої) земельної ділянки, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:012:0031 площею 13,7196 га, за рахунок якої позивач бажає отримати у власність 2,0 га.
Суд зауважує, що у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Таким чином, членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівникам державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я гарантовано право на приватизацію (отримання у власність) своєї земельної частки (пая), виділеної в натурі (на місцевості).
При цьому, нерозподілені земельні ділянки, тобто ті, які не були виділені власнику земельної частки (паю), можуть лише за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Право ж власника земельної частки (пая) на виділення в натурі (на місцевості) та на отримання документа, що посвідчує право на неї, зберігається за ним щонайменше до 1 січня 2025 року.
Отже, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій.
Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №822/712/15 та від 29.01.2021 у справі №820/725/17.
У постанові від 07.08.2019 у справі № 535/476/17 Верховний Суд зазначив, що землі колективних сільськогосподарських підприємств повинні розподілятися між працівниками (колишніми працівниками) такого підприємства та не можуть безоплатно передаватися на праві приватної власності іншим громадянам, зокрема членам фермерських господарств, оскільки не відносяться до земель державної або комунальної власності.
Аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що оскільки запитувана позивачем до відведення земельна ділянка відноситься до колективної власності, повноваження щодо її розпорядження у відповідача відсутні, оскільки відповідні землі не відносяться до земель державної або комунальної власності.
Відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем було доведено, що запитувана позивачем до відведення у власність земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, повноваження щодо її розпорядження у відповідача відсутні, оскільки відповідні землі не відносяться до земель державної або комунальної власності, у зв'язку з чим спірне рішення було прийнято правомірно та правові підстави для його скасування відсутні.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Білоноженко М.А.