ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"17" січня 2024 р. Справа № 300/9063/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду О.Л. Тимощук, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_2 (надалі, також - представник позивача, Єрьоміна В.А.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 28.12.2023 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 74% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та проведення перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021, з основним розміром 70%;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021 у розмірі 74% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 визнано неповажними, наведені у заяві від 28.12.2023 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог за період з 01.01.2018 по 20.06.2023; позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання доказів, які підтверджують підставу звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або документа про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок; подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, відмінних від тих, які наведенні у заяві від 28.12.2023 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, разом з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог за період з 01.01.2018 по 20.06.2023.
Представник позивача 12.01.2023 подала до суду заяву про усунення недоліків, якою долучено платіжний документ про оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн та заяву про поновлення пропущеного строку звернення.
Таким чином, позивачем виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.01.2024 в частині подання документа про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 1073,60 грн.
Що стосується виконання вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.01.2024 в частині подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, відмінних від тих, які наведенні у заяві від 28.12.2023 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, разом з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог за період з 01.01.2018 по 20.06.2023, суд зазначає таке.
Так, у поданій заяві про поновлення пропущеного строку звернення представник позивача посилається на відсутність підстав для застосування строку звернення до суду в даній справі в силу вимог частини 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а також з посиланням на положення частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України вказує, що уразі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
З огляду на вищенаведені обґрунтування представника позивача, суд вказує на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала: "...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду".
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Пенсіонер має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
У заяві від 12.01.2023 про поновлення строку звернення до суду представник позивача покликається на норми статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням яких, на її думку, строк звернення до суду не застосовується.
Із цього приводу суд зазначає, що частинами 2, 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, вказана норма регулює питання проведення перерахунку пенсії за минулий час при введенні нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у зв'язку з непроведенням такого перерахунку, зокрема, з вини органів Пенсійного фонду України.
Однак предметом цього спору не є оскарження бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення.
Враховуючи відмінність предмету спору, а також те, що зазначена норма врегульовує питання строків перерахунку пенсії, а не строків передбачених статтею 122 КАС України, частина 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не може бути застосована при розгляді питання строків звернення до суду. Відтак, покликання представника позивача на частину 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” є помилковими.
Також безпідставним є посилання представника позивача на положення частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у спірному випадку позивач отримує пенсію відповідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також безпідставними є аргументи представника позивача стосовно того, що заробітна плата та пенсія мають правову природу та можливістю звернення до суду з вимогами про стягнення належних сум без обмеження будь-яким строком відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 19.07.2022 передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Окрім цього, застосування норм законодавства про працю у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення є помилковим.
Також суд вважає безпідставним посилання представника позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04.02.2022 по справі 300/5477/21, оскільки у цій постанові Верховним Судом жодних позицій щодо дотримання строку звернення до суду не сформовано.
Таким чином, мотиви і аргументи, які вказані представником позивача в заяві від 12.01.2024 не можуть розцінюватися як поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом у відповідній частині позовних та не змінюють висновків суду щодо необхідності застосування строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Отже позивач пропустив встановлений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (тобто, за період з 01.01.2018 по 20.06.2023) та так і не навів поважних причин такого пропуску.
Водночас, в частині позовних вимог, починаючи з 21.06.2023 позивач не пропустив шестимісячний строк при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами.
З огляду на зазначене, вказані представником позивача в заяві від 12.01.2024 про поновлення пропущеного строку звернення підстави для поновлення такого строку в частині позовних вимог за період з 01.01.2018 по 20.06.2023, не є поважними.
Позивачем не надано інших належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено інших поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 74% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та проведення перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021, з основним розміром 70% та зобов'язання здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021 у розмірі 74% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум, за період з 01.01.2018 по 20.06.2023, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.01.2024, а позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду в зазначеній частині позовних вимог.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки позивачем у встановлений законом строк не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у відповідній частині позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статями 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними, викладені у заяві від 12.01.2024 про поновлення пропущеного строку звернення, причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 74% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та проведення перерахунку з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021, з основним розміром 70% та зобов'язання здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №9/1/3657 від 14.09.2021 у розмірі 74% грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум, за період з 01.01.2018 по 20.06.2023 - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.