18 січня 2024 року Справа № 280/2986/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000 грн. за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 50 000 грн. за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць.
Крім того, просить витребувати у Військової частини НОМЕР_2 довідку про безпосередню участь у бойових діях за період із жовтня по грудень 2022 року військовослужбовця ОСОБА_1 , яка була надана Військовою частиною НОМЕР_1 згідно супровідного листа від 22.01.2023 № 33дск разом із особовою справою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 до 13.12.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Однак, відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагороду у розмірі до 100 000,00 грн. на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн. на місяць за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168). При цьому, як на підставу невиплати додаткової винагороди відповідач послався на проведення службового розслідування за фактом відмови від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану. Позивач вважає, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачене нормами Дисциплінарного статуту ЗСУ, отже знаходиться поза межами правового поля. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі № 280/2986/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; клопотання про витребування доказів задоволено.
Ухвалою суду від 20.11.2023 повторно витребувано докази від Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 .
Від Військової частини НОМЕР_2 надійшла відповідь, згідно якої витребувані документи не можуть бути надані до суду, оскільки 13.04.2023 особова справа штаб-сержанта ОСОБА_1 направлена до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно супровідного листа від 13.04.2023 № 77дск.
Ухвалою суду від 27.11.2023 витребувано від Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки докази, а саме засвідчену належним чином копію особової справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), в т.ч. копію довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) за період із жовтня по грудень 2022 року; довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за жовтень - грудень 2022 року; документи та матеріали (зокрема, матеріали службового розслідування), які слугували підставою для невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за жовтень 2022 року та за період із 01.11.2022 по 13.12.2022.
11.12.2023 до суду надійшли витребувані докази, а також відзив на позовну заяву (вх. № 54952), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за жовтень 2022 року, а отже немає підстав вважати, що відповідачем порушено права позивача в даній частині. Стосовно решти позовних вимог вказує, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2022 № 575 відносно штаб-сержанта ОСОБА_1 призначено службове розслідування за фактом його відмови від виконання службових обов'язків та невиконання наказу командира. ОСОБА_1 усунено від виконання службових обов'язків до з'ясування обставин у справі та підтвердження або спростування факту відмови. Після завершення службового розслідування та підтвердження факту відмови, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді стягнення «сувора догана», та виникла необхідність керуватись підпунктом 9.7 пункту 9 рішення Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 у стягненні додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, та щомісячної премії відповідно до дисциплінарного стягнення, оголошеного наказом командира про результати службового розслідування від 10.12.2022 № 444 (матеріали по даній справі передані до військової прокуратури для притягнення даної особи до кримінальної відповідальності). У зв'язку з цим у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Державою, а саме: додаткова винагорода за 26 днів жовтня з розрахунку 100000,00 грн. в сумі 83870,97 грн., компенсація ПДФО (18%), що було сплачено з державного бюджету - 15096,77 грн., компенсація ЄСВ (22%) - 18451,61 грн. Стягнення премії згідно накладеного дисциплінарного стягнення «сувора догана», що підлягає стягненню - 1170,65 грн., компенсація ПДФО (18%), що було сплачено з державного бюджету - 210,72 грн., компенсація ЄСВ (22%) - 257,54 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 119058,26 грн. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається із довідки відповідача від 03.12.2023 № 8318, ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в с. Нетайлове та с. Первомайське Покровського району Донецької області.
Довідкою про доходи, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 8226 підтверджується, що позивачу у листопаді 2022 року виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 83 870,97 грн. за 26 днів жовтня 2022 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2022 № 575 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування відносно зазначених у наказі військовослужбовців, в т.ч. позивача, за фактом відмови від виконання бойового завдання (п. 1 наказу); наказано на період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов'язків зазначених у наказі військовослужбовців, в т.ч. позивача (п. 4 наказу).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування» наказано, крім іншого, службове розслідування вважати завершеним (п. 1 наказу); за порушення норм чинного законодавства України, а саме абзацу 2, 3,4, 5, 7 статті 11, статті 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 та на підставі статті 45, пункту "В" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 03.1999, на зокрема, штаб-сержанта ОСОБА_1 , накласти дисциплінарне стягнення, у вигляді "СУВОРА ДОГАНА" (п. 2 наказу); помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 забезпечити виконання пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.06.2018 № 260, та застосувати пункт 9 рішення Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 при розрахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди вищевказаним військовослужбовцям, які усунені від виконання службових обов'язків, оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 до дня фактичного завершення відсторонення оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (п. 8 наказу).
Вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн. на місяць за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. (ст. 11 Статуту внутрішньої служби).
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За правилами статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, крім іншого, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
В силу статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення у вигляді, зокрема, суворої догани (п. в) статті 48 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статуту командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Згідно статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. (стаття 88 Дисциплінарного статуту).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу у листопаді 2022 року виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 83 870,97 грн. за 26 днів жовтня 2022 року, що спростовує доводи позивача про невиплату йому такої винагороди за жовтень 2022 року.
Разом із тим, з 01.11.2022 по 13.12.2022 додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, що зумовлено проведенням службового розслідування відносно ОСОБА_1 , результати якого затверджено наказом від 10.12.2022 № 444.
При цьому, як вбачається із акту службового розслідування, під час його проведення встановлено, зокрема, наступне: «…Відповідно до рапорту, зареєстрованим за вхідним №4145 від 29.10.2022, Командир 3 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_1 доповів, що знаходиться в зоні бойових дій з листопада 2021 року, відмовляється виконувати бойові завдання командира військової НОМЕР_1 , а саме приймати участь в оборонних та наступальних діях підрозділу та просить перевести його до тилових підрозділів для подальшого проходження військової служби. З пояснення командира 3 гранатометного відділення протитанкового взводу ти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_1 стало відомо, що він відмовився від наказу командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , а саме від оборонних та наступальних дій підрозділу. Свою відмову штаб-сержант ОСОБА_1 пояснив тим, що в нього погіршилося здоров'я та самопочуття. Данні свідчення штаб-сержанта ОСОБА_1 , щодо погіршеного стану здоров'я, ні чим не підтверджено. Жодних документів з медичних закладів під час проведення службового розслідування не було надано. Для об'єктивного проведення службового розслідування командиру 3 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_1 був повторно доведений бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 , від виконання якого військовослужбовець відмовився. Таким чином був складений Акт про відмову від виконання бойового наказу (розпорядження), зареєстрованим за вхідним №4805 від 09.11.2022, офіцером групи проведення службових розслідувань Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку (відряджений до військової частини НОМЕР_4 ) капітаном ОСОБА_3 у присутності двох свідків…».
Таким чином, з урахуванням наведених обставин, відповідачем прийнято наказ від 10.12.2022 № 444, який і слугував підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Суд звертає увагу, що позивачем даний наказ не оскаржувався (докази протилежного суду не надано), а отже він є чинним та підлягає виконанню, в т.ч. і пункт 8, який стосується питання грошового забезпечення зазначених у ньому військовослужбовців.
Тобто, за умови існування діючого наказу від 10.12.2022 № 444, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за спірний період.
Стосовно посилань у позові на те, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачене нормами Дисциплінарного статуту ЗСУ, слід звернути увагу на Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29, відповідно до пп. 9.6, 9.7 п. 9 якого до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень та 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, які усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.01.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко