18 січня 2024 рокуСправа №160/29193/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.11.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 , пенсії за віком із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки та з не врахуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії для визначення доплати за понаднормовий стаж, та визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати без врахування заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року, - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, з 17.08.2023 року, ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 та в порядку статей 28 та 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки та прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії, для визначення доплати за понаднормовий стаж, а також із визначенням її індивідуального коефіцієнта заробітної плати із врахуванням заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 18.03.2014 року отримувала пенсію за вислугою років. 17.08.2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 25.08.2023 року відповідачем була призначена пенсія за віком, розмір якої визначено як 3 320грн. 14коп., з врахуванням 53грн.70коп. надбавок за понаднормовий стаж (5 років). Листом від 06.09.2023 року відповідач повідомив, що при розрахунку пенсії за віком було взято показники середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, що не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку розрахунку заробітку для обчислення пенсії. Крім того, при призначенні пенсії за віком відповідачем також безпідставно не враховано заробіток позивача після 31.03.2014 року, хоча і було враховано страховий стаж за цей період. Внаслідок таких дій було призначено низький розмір пенсії за віком. Виходячи з показників середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки, відповідачем повинен був застосовуватися у розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача середній заробіток за три попередні роки у розмірі 12 236,7067 гривень. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії (після оптимізації) відповідачем повинен визначатися з врахуванням всього заробітку після 01.07.2000 року по 17.08.2023 року, але відповідачем коефіцієнт враховано лише по 31.03.2014 року, та, відповідно невірно визначено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати у розмірі 1,12780. Крім того, враховуючи перехід з одного виду пенсії на інший, відповідач зобов'язаний був застосувати показник середньої заробітної плати з розрахунку за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 24.11.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувані матеріали пенсійної справи.
12.12.2023 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, представник відповідача посилався на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 18.03.2014 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка обчислена з розрахунку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Законом України «Про пенсійне забезпечення», так як Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише умови набуття права на призначення пенсії за вислугу років. З 17.08.2023 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, а пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону. Враховуючи наведене, позивачу здійснено розрахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (з урахуванням осучаснення), оскільки попереднє призначення пенсії відбулося у 2005 році. Розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.06.2023, що складає 35 років 7 місяців 6 днів та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2014. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0, 35583, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,23967. Загальний розмір пенсійної виплати позивача становить 3 320грн. 14коп., у тому числі: 3 266грн. 44коп. - основний розмір пенсії (9179,79 грн * 0,35583); 23,70 грн - доплата за понаднормовий стаж 5 років (ст. 28 ч. 1. абз. 2). Отже, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2014 року стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстав для здійснення первинного призначення пенсії у 2023 році за нормами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не має.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 18.03.2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 17.08.2023 року позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до її заяви та згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно протоколу/ розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії позивача її повний страховий стаж дорівнює 35 років 7 місяців 6 днів, загальний розмір пенсії позивача становить 3 320грн. 14коп., у тому числі: 3 266грн. 44коп. - основний розмір пенсії (9179,79 грн * 0,35583); 23грн. 70коп. - доплата за понаднормовий стаж 5 років (ст. 28 ч. 1. абз. 2).
29.08.2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що в заяві від 17.08.2023 року просила при розрахунку розміру пенсії за віком при обчисленні середнього заробітку використовувати середній заробіток по Україні за три попередні роки з 2020 по 2022 роки. Просила надати протокол розрахунку складових пенсії за віком.
Листом від 06.09.2023 року вимога позивача задоволена та їй надане рішення щодо питання проведення перерахунку по пенсійній справі, розрахунок страхового стажу та заробітку.
З розділу «Розрахунок заробітку для обчислення» вбачається, що дата вводу заробітку дорівнює 18.03.2014 рік, середній заробіток за попередні три роки розрахований з 2014 року по 2016 рік, коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати становить 1, 9671198511.
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності дій відповідача щодо розрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі - Закон № 1788-ХІІ) видами державних пенсій є трудові пенсії: 1) за віком; 2) по інвалідності; 3) в разі втрати годувальника; 4) за вислугу років.
Відповідно до положень ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до положень ст. 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
За приписами п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу в березні 2014 року була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, відповідно до положень ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закон № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», підпунктом 27 п. 19 якого внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Згідно п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
У пункті 4-4 розділу зазначено, що з 1 жовтня 2017 по 31 грудня 2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу вперше була призначена пенсія за вислугу років з 18.03.2014 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17.08.2023 року позивач, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, в якій просила здійснити перехід на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022рр.
Оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, і даний вид пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає, що 17.08.2023 року позивач вперше звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, а не з заявою про переведення з одного виду на інший вид пенсії.
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
В даній справі таким показником середньої заробітної плати (доходу) по Україні буде показник за 2020-2022 роки (враховуючи, що звернення щодо призначення пенсії відбулося в 2023 році).
Крім того, судом враховано, що після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Тривалість страхового стажу і величина заробітної плати враховуються через індивідуальні коефіцієнти страхового стажу та заробітку особи, а тому відповідач має визначити позивачу з врахуванням заробітку з 31.03.2014р. по 17.08.2023р. ( оскільки позивач продовжує працювати, що підтверджується записом № 31 від 01.02.2021р. її трудової книжки).
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 , пенсії за віком із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки та з не врахуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії для визначення доплати за понаднормовий стаж, та визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати без врахування заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, з 17.08.2023 року, ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 та в порядку статей 28 та 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки та прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії, для визначення доплати за понаднормовий стаж, а також із визначенням її індивідуального коефіцієнта заробітної плати із врахуванням заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073грн. 60коп., що документально підтверджується квитанцією № 9132-8555-0023-3583 від 06.11.2023 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073грн. 60коп. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (490994, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 , пенсії за віком із врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки та з не врахуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії для визначення доплати за понаднормовий стаж, та визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати без врахування заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській в області здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, з 17.08.2023 року, ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 та в порядку статей 28 та 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки та прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, чинного на час призначення пенсії, для визначення доплати за понаднормовий стаж, а також із визначенням її індивідуального коефіцієнта заробітної плати із врахуванням заробітку після 31.03.2014 року по 17.08.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (490994, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073грн. 60коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець