18 січня 2024 року
м. Чернівці
справа № 727/11881/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
секретар Паучек І. І.
позивач ОСОБА_1
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 листопада 2023 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я. В.
Описова частина
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю - оздоровчий комплекс з кафе-баром, який знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 277,95 кв.м.
Посилався на те, що позивачем подано до суду позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки від 27 липня 2023 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо передачі нежитлової будівлі - оздоровчого комплексу з кафе-баром, який знаходиться в АДРЕСА_1 в іпотеку.
В позовній заяві позивач посилався на те, що вказаний договір був укладений з метою обтяжити спірне майно, щоби уникнути його витребування. Існують ризики вчинення ОСОБА_2 подальших дій направлених на відчуження спірного нерухомого майна.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 листопада 2023 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.
Суд виходив з того, що у поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх аргументів та не надав доказів на підтвердження тих обставин, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленою позовною вимогою у даному спорі та що невжиття таких заходів утруднить чи унеможливить виконання рішення суду, призведе до неможливості відновлення прав позивача.
Доводи позивача про те, що іпотечний договір укладений не з метою забезпечити існуюче зобов'язання, а мав на меті обтяжити спірне нерухоме майно з метою уникнення його витребування, суд відхилив, оскільки предметом спору у даній справі є позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним.
Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Судом першої інстанції не враховано, що іпотечний договір укладався саме з метою відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору між позивачем та відповідачем в інших судових провадженнях.
Накладення арешту на спірне нерухоме майно не буде порушувати права відповідачів, оскільки діяльність оздоровчого комплексу з кафе баром у спірному майні не ведеться.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилався на те, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про забезпечення позову не міг врахувати, що іпотечний договір укладався з метою відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору між сторонами в інших судових провадженнях, оскільки встановлення мети укладення договору підлягає доведенню на підставі поданих позивачем доказів за наслідком розгляду позову по суті.
Наведені апелянтом аргументи у скарзі не дають підстав для висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленою позовною вимогою та те, що невжиття таких заходів утруднить чи унеможливить виконання рішення суду або призведе до неможливості відновлення прав позивача.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 липня 2022 року у справі № 199/9643/21 та від 10 листопада 2023 року у справі №185/11424/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що :«під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.
Зокрема, можливе судове рішення у даній справі про визнання недійсним іпотечного договору примусовому виконанню не підлягає, оскільки таке судове рішення безпосередньо створює відповідний правовий ефект: призводить до усунення правової невизначеності, змінює правовідношення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/22.
ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що суд постановляючи ухвалу не врахував, що іпотечний договір укладався саме з метою відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору між позивачем та відповідачем в інших судових провадженнях.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
З огляду на вказану вище правову позицію мета укладення іпотечного договору підлягає з'ясуванню судом під час розгляду спору по суті і не може бути встановлена ним та врахована під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 18 січня 2024 року.
Головуючий Олександр ОДИНАК
Судді Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА