Іменем України
15 січня 2024 року
м. Харків
справа № 641/4341/23
провадження № 22-ц/818/847/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2023 року, постановлене суддею Музиченко В.О.,
У липні 2023 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 14.07.2017 року у розмірі 94991,40 грн., та судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 14.07.2017 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 11.06.2019 р., отримав картку типу - Преміальна карта Platinum (кредитний ліміт до 100000,00 грн.).
У порушення умов кредитного договору від 14.07.2017 року про належне, повне і своєчасне виконання зобов'язань, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 28.05.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 94991,40 грн., а саме: 94991,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14.07.2017 року станом на 28.05.2023 року у розмірі 94991,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн., а всього стягнуто 97675 (дев'яносто сім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що надані позивачем документи, які є суттєвими для вирішення справи по суті є нечитабельними. Вказує, що відповідь на відзив подано з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що надана позивачем роздруківка документів із сайту банку, не дає можливості ідентифікувати дані документи та їх редакцію станом на момент укладення договору, а тому не є достатніми для висновку про стягнення процентів та штрафів. Вказує, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами не містить ні строку дії такого договору, ні строку повернення кредиту (користування ним). Розрахунок заборгованості та виписка з рахунку також не є документом, який може підтверджувати погодження сторонами умов кредитування. Вважає, що позивачем не доведено погодження з відповідачем всіх істотних умов договору.
Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що 11.06.2019 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому клієнт особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Вказує, що відповідач деякий час належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Зазначає, що відповідачем не оспорюється сам факт укладання договору і його умов. З урахуванням підтверджених розрахунком заборгованості та іншими доданими до матеріалів справи доказами, щодо використання кредитних коштів та неодноразових, регулярних погашень боргу відповідачем, наполягає на наявності обов'язку відповідача повернути отримані та використані на власні потреби грошові кошти.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідач порушив умови кредитного договору про надання банківських послуг, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов'язання, чим допустив заборгованість перед позивачем.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду на те, що Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
У відповідності до умов договору від 14.07.2017 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов'язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом, процентами за його користування. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 11.06.2019 р., отримав картку типу - Преміальна карта Platinum (кредитний ліміт до 100000,00 грн.).
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 28.05.2023 року за договором від 14.07.2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 94991,40 грн., а саме: 94991,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приват Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в «ПриватБанку», які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Також обгрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 - 26.06.2019 року.
Зі змісту цього паспорту слідує (розділ 7), що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.
Анкета-заява, яка підписана ОСОБА_1 14.07.2017 року не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлена з відсотками, які їй можуть бути нараховані.
Окрім того, в розділі 7 Паспорта зазначено, що датою надання вказаної інформації є 11.06.2019 року.
В той час, ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про надання банківських послуг 14.07.2017 року.
Тобто Паспорт споживчого кредиту підписаний ним через 2 роки після того, як він підписав та заповнив заяву про надання банківських послуг.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону № 1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка отримана відповідачем через 2 роки після підписання договору про отримання кредиту, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу ОСОБА_3 щодо сплати відсотків згідно кредитного договору від 14.07.2017 року.
Отже, як вбачається з виписки за договором б/н за період з 26.01.2007 року по 07.06.2023 року з коштів, які фактично спрямовувалися позичальником на погашення заборгованості за тілом кредиту, позивачем в автоматичному режимі відбувалося списання відсотків на загальну суму 119 6498 грн. Погашення заборгованості за відсотками, нарахування яких не обумовлено сторонами у письмовому вигляді, суперечить умовам кредитування. Отже, оскільки позивачем нараховано 94 991.40 грн. заборгованості за тілом кредиту, а 119 6498 грн., які сплачені позичальником ОСОБА_1 мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, а не за відсотками, то відповідачем фактично в повному обсязі погашено заборгованість за тілом кредиту. Твердження позивача про те, що сторонами було погоджено усі істотні умови договору не заслуговують на увагу з огляду на вищевикладене, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Встановивши, що банком за рахунок тіла кредиту стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту, враховуючи фактичну суму витрат та суми коштів що була внесена відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне відвимовити у задоволенніпозовних вимог.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги спростовують висновки суду, тому суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення районного суду з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2023 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 січня 2024 року.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова