Житомирський апеляційний суд
Справа №288/2696/23 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.
Категорія ч. 1ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
17 січня 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Яковенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погодившись із вказаною постановою судді районного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив й не надав належної оцінки зібраним у матеріалах справи доказам, вказав на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відсутність у матеріалах справи доказів керування останнім транспортного засобу з ознаками алкогольного сп'яніння.
Також зазначив, що суд не врахував показів свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що за 15 хв. до приїзду поліцейських, автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , зламався та стояв на дорозі, а тому останній не мав наміру керувати. Крім того, працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 підписати протокол, надати пояснення, не роз'яснили суті обвинувачення, копію протоколу не вручили.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Яковенка А.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 029746 від 24 вересня 2023 року, довідку № 3518 від 27 вересня 2023 року про належність посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 15 червня 2019 року категорії «А», «А1», «В», «В1», «С», «С1» (а.с. 4), розписку про роз'яснення прав та обов'язків (а.с. 5), направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я (а.с. 6), постанову серії БАД № 563070 від 24 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 про накладення на нього штрафу у розмірі 680 грн, диск з відеозаписом події, оцінюючи які, суд першої інстанції зробив висновок, що дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Як вбачається з матеріалів справи та відеозаписів з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів, чинних під час дії воєнного часу, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. Матеріали справи взагалі не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зупинений та чи був зупинений, і як наслідок, змушений пройти огляд на стан сп'яніння. Не усуває цих суперечностей відеозапис події та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 3, ст. 121 ч. 5, ст. 126 ч. 1, що міститься в матеріалах справи, оскільки не надання водієм документів апріорі не може бути підставою для зупинки транспортного засобу. З відеозапису з портативних камер працівників поліції вбачається, що патрульний автомобіль почав рух і лише при під'їзді до стоячого автомобіля, були увімкнуті проблескові маячки синього та червоного кольору, інші автомобілі на дорозі відсутні, а працівником поліції одразу запропоновану водієві пред'явити документи.
За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв'язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції.
Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини останнього в розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Яковенка Анатолія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2023 року скасувати.
Закрити провадження у справі за ч. 1ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь