Провадження № 22-ц/803/1200/24 Справа № 213/2183/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
18 січня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 213/2183/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року (суддя Попов В.В., повний текст рішення складено 18 жовтня 2023 року),
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він в період з 01 квітня 2017 року до 27 квітня 2023 року знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти», звільнений за згодою сторін. З червня 2022 року заробітну плату підприємство почало виплачувати нерегулярно, і згодом її виплата взагалі була припинена. Адміністрація пояснювала, що заробітна плата нараховується, з неї сплачуються податки і збори, але повністю не виплачується працівникам через відсутність коштів. На звернення позивача про надання йому довідки із зазначенням сум заборгованості, відповідач надати таку інформацію відмовився, а тому доказом про нараховану та виплачену заробітну плату позивач вказує відомості з ПФУ за формою ОК-5 за період з червня 2022 року по березень 2022 року включно та виписку з його банківського рахунку у відділенні ПУМБ про рух коштів в період з 01 січня 2022 року по 03 травня 2023 року, згідно з якими позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 96934,01 грн, а на платіжну картку перераховано 43635,93 грн. Тобто, борг по заробітній платі за період з червня 2022 року по березень 2023 року становить 53298,08 грн. Крім того при звільненні йому було нараховано до виплати компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки у сумі 16973,76 грн, і тому загальна сума належних до виплати коштів становить 70271,84 грн. Також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року замінено первісного відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» (надалі ТОВ «ПРОМИСЛОВІ- РЕМОНТИ»), скорочена назва ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ».
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти» про стягнення заробітної плати задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 70271 (сімдесят тисяч двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки без утримання податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» подало апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд замінивши відповідача на ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», не направив останньому ані позовної заяви, ані ухвали про відкриття провадження та залучення до участі у справі. Про вказані обставини ТОВ «Промислові-ремонти» дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень та двічі зверталося до суду із клопотанням про заміну відповідача на належного, яким є саме ТОВ «Кларікс РЕМ 23», в задоволенні якого судом відмовлено. Вважає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» є неналежним відповідачем по справі. Судом першої інстанції не встановлено обставин реорганізації ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», не з'ясовано питання про те, чи прийняв останній на себе зобов'язання по виплаті нарахованої заробітної плати і відповідних компенсації за це кредиторам, пред'явлення позивачем, як кредитором, вимоги щодо виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати до ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», найменування якого змінено на ТОВ «Кларікс РЕМ 23», як основного боржника, отримання від останнього відмови від задоволення такої вимоги або не одержання від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «ПРОМСПЕЦБУДТОР», ТОВ «СОЛ-ПРОМ» та ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ» є правонаступниками ТОВ «Кларікс РЕМ 23», котре до заміни мало найменування ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», а тому є незрозумілим чому позивачем було обрано в якості відповідача лише ТОВ «Промислові-ремонти». Оскільки, ТОВ «Кларікс РЕМ 23» (до перейменування ТОВ «Промислові ремонти») на час розгляду справи не є припиненим, в силу вимог статті 109 ЦК України. Відповідач - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ «Кларікс РЕМ 23». Зазначив, що оскільки правонаступниками ТОВ «Кларікс РЕМ 23» шляхом виділу є не тільки відповідач, а ще ТОВ «ПРОМСПЕЦБУДТОР» та ТОВ «СОЛ-ПРОМ», то всі правонаступники несуть субсидіарну відповідальність перед кредиторами основного боржника. Відомості в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення діяльності ТОВ «Кларікс РЕМ 23» відсутні, тому відсутні підстави вважати ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ» належним відповідачем у справі, а тим більше приймати рішення про стягнення з нього на користь позивача присуджених сум. Крім того, відповідач не погоджується з стягнутим судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу, вважає його завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та спів розмірності.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права у зв'язку з чим просить рішення суду залишити без змін, як законне, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року по 27 квітня 2023 року працював в ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» електрогазозварником 5 розряду механічної дільниці з ремонту устаткування. Згідно із записом у трудовій книжці звільнений наказом від 27 квітня 2023 року №1/77 у за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 6-9).
Згідно з інформацією від 27 квітня 2023 року підприємство повідомило ОСОБА_1 , що при звільненні йому нараховано: оклад за 14 днів, 112 год. у сумі 5335,40 грн, доплата за особливі умови праці 640,25 грн, компенсація за 30 днів відпустки 15375,00 грн Всього нараховано 21350,65 грн. Із вказаної суми утримано обов'язкових платежів на суму 4376,89 грн, до виплати 16973,76 грн (а.с. 14).
З індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5, вбачається, що ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», код 40799891, в період з червня 2022 року по березень 2023 року включно нараховував позивачу заробітну плату у наступному розмірі: червень 2022 року 17312,82 грн, липень 2022 року - 7575,17 грн, серпень 2022 року 6500,00 грн, вересень 2022 року 6500,00 грн, жовтень 2022 року 6700,00 грн, листопад 2022 року - 0,00 грн., грудень 2022 року 6700,00 грн; січень 2023 року 15015,34 грн, лютий 2023 року 15015,34 грн, березень 2023 року 15615,34 грн Починаючи з липня 2022 року сплата страхових внесків не здійснювалась, починаючи з квітня 2023 року відсутні нарахування заробітку (а.с. 10-12).
Із наданої позивачем інформації про рух коштів в АТ «ПУМБ» за період з 01 січня 2022 року по 03 травня 2023 року, видно, що протягом червня-грудня 2002 року та в січні-лютому 2023 року на банківській рахунок позивача від ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» надійшло 43635,93 грн. Призначенням платежу вказано - виплата ТОВ «Промремонти» (а.с.15-17).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові-ремонти», ідентифікаційний код юридичної особи 45136133, є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти», код ЄДРПОУ 40799891 (а.с. 40).
Крім того, ТОВ «Промислові-ремонти», код ЄДРПОУ 45136133, зазначено як одного з правонаступників ТОВ «Кларікс Рем 23», код ЄДРПОУ 40799891, при цьому останнє не є правонаступником жодної юридичної особи, як вбачається з відповідного витягу з ЄДРПОУ (а.с. 57-61).
З наданої відповідачем копії Рішення № 07/03 від 07 березня 2023 року єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , було вирішено виділити з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» та передати останньому активи та пасиви у вигляді майна ТОВ «Промислові ремонти» згідно з розподільчого балансу (а.с. 53).
Відповідно до копії Рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Промислові-ремонти», що створено в результаті виділу з ТОВ «Промислові ремонти», від 11 квітня 2023 року, ТОВ «Промислові-ремонти» є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов'язкам ТОВ «Промислові ремонти» згідно розподільчого балансу, та несе субсидіарну відповідальність по обов'язкам ТОВ «Промислові ремонти» відповідно до статті 109 ЦК України (а.с. 54).
Рішенням № 11/04 єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» від 11квітня 2023 року змінено види економічної діяльності Товариства та затверджено розподільчий баланс ТОВ «Промислові ремонти» у зв'язку з реорганізацією ТОВ «Промислові ремонти» шляхом виділу з нього ТОВ «Промислові-ремонти» (а.с. 55).
Згідно з копією Розподільчого балансу від 11 квітня 2023 року ТОВ «Промислові ремонти» передає ТОВ «Промислові-ремонти» активи та пасиви, у тому числі поточні зобов'язання на суму 19 578 грн (а.с. 56).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Промислові ремонти», правонаступником якого є ТОВ «Промислові-ремонти» позивачеві не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, отже, наявні всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача в сумі 70271,84 грн. невиплаченої заробітної плати.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за наступними підставами.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2017 року до 27квітня 2023 рокупрацював в ТОВ «Промислові ремонти» та був звільнений за угодою сторін на підставі пункту 1статті 36 КЗпП України (а.с. 6-9).
Доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Промислові-ремонти» про те, що останнє не є правонаступником ТОВ «Кларікс РЕМ 23» (до перейменування ТОВ «Промислові ремонти»), де працював позивач, колегією суддів відхиляються з огляду на наступні обставини, які встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що ТОВ «Промислові-ремонти» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТОВ «Промислові-ремонти» було утворено відповідно до рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» від 07 березня 2023 року та рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «Промислові - ремонти» від 11 квітня 2023 року, шляхом виділу з ТОВ «Промислові ремонти» відповідно до розподільчого балансу останнього.
Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України).
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України).
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація ТОВ «Промислові-ремонти», яке є правонаступником ТОВ «Промислові ремонти».
При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, ТОВ «Промислові ремонти» , назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «Кларікс РЕМ 23», не перебуває в стані припинення.
Згідно рішення №07/03 єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» від 07 березня 2023 року, виділено з ТОВ «Промислові ремонти» - ТОВ «Промислові-ремонти» та передано останньому активи та пасиви, у вигляді частини майна ТОВ «Промислові ремонти», згідно розподільчого балансу.
Згідно рішення №1 єдиного засновника про створення ТОВ «Промислові ремонти» від 11 квітня 2023 року, останнє є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов'язкам ТОВ «Промислові ремонти», згідно розподільчого балансу від 11 квітня 2023 року, та несе субсидіарну відповідальність по обов'язкам ТОВ «Промислові ремонти» відповідно до статті 109 ЦК України.
Оскільки розподільчий баланс від 11 квітня 2023 року не містить відомостей щодо передачі ТОВ «Промислові-ремонти» заборгованості ТОВ «Промислові ремонти» із заробітної плати перед працівниками, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку ТОВ «Промислові-ремонти» має нести виключно субсидіарну відповідальність за невиплату при звільненні заробітної плати позивачу ОСОБА_1 .
Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника.
Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності.
Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу.
Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.
Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.
Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов'язанням або неотримання у розумний строк вимоги від основного боржника на пред'явлену вимогу, наділений правом пред'явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23») так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ»).
Станом на теперішній час заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцем не виплачена.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Тобто, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ» був зобов'язаний виплатити позивачу всі суми саме 27 квітня 2023 року та до теперішнього часу розрахунку не провів, що свідчить про недотримання останнім не тільки розумного строку щодо сплати заборгованості із заробітної плати, але й про грубе порушення норм трудового законодавства, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має право на стягнення боргу з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з субсидіарного (додаткового) боржника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23».
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визначив, що відповідач ТОВ «Промислові-ремонти» є належним відповідачем у справі.
Не приймаються колегією суддів доводи апеляційної скарги про те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що юридичними-особами правонаступниками ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23» є: ТОВ «ПРОМСПЕЦБУДТОР», ТОВ «СОЛ-ПРОМ» та ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ», та є незрозумілим чому з вищенаведених юридичних осіб позивачка висунула вимоги лише до ТОВ «ПРОМ-РЕМОНТИ».
Так, частиною 3 статті 109 ЦК України визначено, що якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Згідно ж статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, пред'явлення вимоги до всіх солідарних боржників це право, а не обов'язок кредитора.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», як з правонаступника ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ», назву якого змінено на ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати.
Щодо незгоди відповідача в апеляційній скарзі з розміром стягнутих з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Згідно Договору про надання правничої допомоги від 29 квітня 2023 року та Акту виконаних юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги від 29 квітня 2023 року, правову допомогу ОСОБА_1 у суді першої інстанції надавала адвокат Кривенко І.М. та сторонами узгоджено фіксовану вартість послуг у суді першої інстанції 10500,00 грн, яка позивачем сплачена, що підтверджується квитанцією (а.с. 22-26).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. відповідають критеріям розумності, співмірності та справедливості, а тому відсутні підстави для зменшення цього розміру.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ» залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 січня 2024 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста