СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/465/24
ун. № 759/955/24
15 січня 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023110000000775, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України,
15.01.2024 р. до Святошинського районного суду надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023110000000775, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Клопотання обґрунтоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на створення та функціювання без оформлення передбачених діючим законодавством відповідних дозвільних документів центру тактичної підготовки «Forester», під виглядом стрільбища, із надання послуг у сфері поводження із бойовими припасами та нарізною вогнепальною зброєю, з метою особистого збагачення.
Розуміючи, що одноособово реалізувати свій план він не спроможний, ОСОБА_7 залучивши до його функціювання декількох осіб, а саме своїх знайомих - ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з якими мав тривалі довірливі та дружні відносини.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 довів до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розроблений ним план, який полягав у наданні спеціальних послуг охочим у отриманні практичних навичок у поводженні із бойовими припасами та нарізною вогнепальною зброєю за отримання матеріальної винагороди, шляхом незаконної передачі у тимчасове користування вогнепальної зброї та збуту бойових припасів до неї, що суперечить вимогам п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-ХІІ, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, а також положенню «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної i охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.1998 № 622.
Створивши таким чином організовану групу для вчинення кримінальних правопорушень у сфері правопорушення проти громадської безпеки, ОСОБА_7 , здійснено розподіл ролей та обов'язків учасників, зокрема, ОСОБА_4 , будучи активним учасником організованої групи, згідно з розробленим злочинним планом та відповідно до розподілених функцій, особисто брав участь у вчинені злочинів, повинен був з іншими учасниками організованої групи отримувати від ОСОБА_7 , бойові припаси до бойової нарізної вогнепальної зброї та нарізну вогнепальну зброю та в подальшому здійснювати контроль видачі нарізної вогнепальної зброї, бойових припасів та отримувати грошові кошти від осіб, які придбали боєприпаси, та у подальшому грошові кошти для розподілу передавалися ОСОБА_7 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у вересні 2023 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено,
ОСОБА_7 , який мав на меті злочинний умисел, спрямований на придбання, зберігання, передачу вогнепальної зброї та збут бойових припасів до вогнепальної зброї, а також з метою її подальшого використання сторонніми особами без передбаченого законом дозволу, діючи у складі організованої групи з ОСОБА_8 , який виконуючи відведену йому роль, підшукав ОСОБА_10 , який мав на меті отримати навички з поводження з вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї за матеріальну винагороду.
Так, 11.11.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 діючи спільно з іншими учасниками організованої групи, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_7 який передав, останнім бойові припаси, які у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці ним були придбані для подальшого використання в особистих цілях.
11.11.2023 приблизно о 12 год 00 хв у лісосмузі неподалік с. Лісники Обухівського р-ну Київської обл. ОСОБА_4 діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи умисно, без передбаченого законом дозволу передав ОСОБА_10 вогнепальну зброю АК-74 та збув 90 бойових припасів до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39, після чого перебуваючи у тому ж місці о 12 год 41 хв після проведення стрільб ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 , який діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 3700 грн.
Окрім цього, ОСОБА_7 , який мав на меті злочинний умисел, спрямований на зберігання та придбання вогнепальної зброї та боєприпасів до вогнепальної зброї з метою її незаконної передачі стороннім особам з корисливих мотивів, діючи у складі організованої групи з ОСОБА_8 , який виконуючи свою роль підшукав ОСОБА_10 , який мав на меті отримати навички у поводженні з вогнепальною зброєю та бойовими припасами.
Так, 17.12.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 діючи спільно з іншими учасниками організованої групи, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_7 який передав, останнім бойові припаси, які у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці ним були придбані для подальшого використання в особистих цілях.
17.12.2023 приблизно о 10 год 30 хв у лісосмузі неподалік с. Лісники Обухівського р-ну Київської обл. ОСОБА_8 , який діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 незаконно передав ОСОБА_10 вогнепальну зброю АК-74, а також збув 30 бойових припасів до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39, після чого перебуваючи у тому ж місці об 11 год 22 хв ОСОБА_9 , який діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , збув ОСОБА_10 ще 30 бойових припасів до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39, після чого перебуваючи у тому ж місці після проведення стрільб об 11 год 55 хв ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 , який діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 3300 грн.
13.01.2024 приблизно о 09 год 48 хв у лісосмузі неподалік с. Лісники Обухівського р-ну Київської обл. ОСОБА_4 який діючи у складі організованої групи з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи умисно, повторно, незаконно передав ОСОБА_10 вогнепальну зброю АК-74, та 60 бойових припасів до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45х39.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами.
На обґрунтування необхідності застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідство посилається на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Окрім того, слідчий зазначає про неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного, що пов'язано з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Прокурор у судовому засіданні клопотання повністю підтримує з підстав, зазначених у ньому та просить його задовольнити.
Сторона захисту заперечує проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки у сторони обвинувачення відсутні будь-які докази, які вказували б на наміри, спроби або хоча б бажання підозрюваного ухилитися від органу досудового розслідування та/або суду. Підозрюваний не приховував свою діяльність, послуги були загальнодоступні через мережу Інтернет, будь-яка шкода у кримінальному провадженні не заподіяна. Підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, дружину та дітей. На думку сторони захисту, доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків є лише припущеннями. Також наявні особи, які готові взяти підозрюваного на особисту поруку. Крім того, стороною обвинувачення не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_4 буде ухилятись від слідства та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримує заперечення своїх захисників, просив у задоволенні клопотання відмовити, у зв'язку з тим, що стороною обвинувачення не доведено жодного ризику. Заявляє, що не має наміру вчиняти тиск на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.
У судовому засіданні присутні поручителі: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які висловлюють готовність взяти ОСОБА_4 на особисту поруку.
Оцінка і мотиви слідчого судді.
Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023110000000775 від 15.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України.
13.01.2024 відомості про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000016 від 13.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
13.01.2024 відомості про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000017 від 13.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
13.01.2024 постановою прокурора у кримінальному провадженні вищезазначені кримінальні провадження об'єднані в одне кримінальне провадження за № 12023110000000775 від 15.09.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 КК України.
13.01.2024 змінено первинну юридичну кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.263 КК України на ч.3 ст.28, ч.1 ст.263 КК України про що винесено відповідну постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення.
13.01.2024 старшим слідчим СУ ГУНП в Київській області здійснено затримання ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину.
13.01.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як убачається з розписки, що міститься в матеріалах справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. The United Kingdom".
Стандарт доказування "обґрунтована підозра" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Такими джерелами доказів є, зокрема: протоколи оглядів; протоколи допитів свідків; протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій; висновки експертів за результатами проведення судово балістичних експертиз.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, досліджених у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у вірогідній причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Отже, доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання орган досудового розслідування посилається на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий при обґрунтуванні вказаного ризику посилається на те, підозрюваний обвинувачується у вчиненні злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість невідворотного у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Однак тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному не може бути єдиною підставою для існування ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, та обставини, встановлені під час його розгляду, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 22, 26 КПК України, вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду як на території України, так і шляхом виїзду за її межі.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження реалізації підозрюваною дій, спрямованих на його здійснення. У матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про свідків. Окрім того, досудовим розслідування наразі лише здійснюється встановлення свідків у кримінальному провадженні.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому ОСОБА_4 маючи певну підтримку серед близьких знайомих може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
В даному випадку, слідчим суддею, вбачається дублювання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності вказаного ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Крім того, ані прокурором в судовому засіданні, ані слідчим в клопотанні не зазначено та не доведено, чим саме підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, не конкретизовано можливих способів та можливих наслідків такого перешкоджання. З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 22, 26 КПК України, слідчий суддя вважає не доведеним існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчий обгрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Вказаний ризик спростовується матеріалами кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, проживає разом з дружиною та дітьми, має відмінну характеристику, засвідчену поручителями у судовому засіданні.
З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 22, 26 КПК України, слідчий суддя вважає не доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Сторона обвинувачення вказує на неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного, оскільки вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що встановлені під час розгляду клопотання обставини свідчать про інше.
Так, слідчим суддею враховується, що стороною обвинувачення не доведено існування жодних ризиків. Слідчим суддею також на виконання вимог ст. 178 КПК України враховуються відомості про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, його майновий стан. Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний не має судимості, одружений, має дітей, перебуває на пенсії як колишній працівник МВС, має постійне місце проживання, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, є добровольцем територіальної оборони Феодосіївської територіальної громади Обухівського району Київської області за підписаним 27.03.2022 р. з командиром добровольчого формування контрактом. Також приймається до уваги значна кількість подяк від командирів військових частин, навчальних центрів підготовки добровольців, посадових осіб ЗСУ. На думку слідчого судді, вказані факти свідчать про міцні соціальні зв'язки підозрюваного.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено, що на теперішній час більш м'який запобіжний захід не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Так, згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності реального факту існування жодного з ризиків, які передбачені в ч. 1 ст. 177 КПК України та не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Вищевказані обставини вказують на застосування положення ч. 3 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Так, згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Враховуючи норми кримінального процесуального закону та обставини інкримінованого підозрюваному діянь, наслідки його вчинення, слідчий суддя вважає, що у клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 3 ст. 194, 309, 310, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 376 КПК України
У клопотанні старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023110000000775, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України, відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
У зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до СУ ГУНП в Київській області, прокурора та суду за першою вимогою.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали два місяці з дня постановлення ухвали.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1