18 січня 2024 року Справа № 160/32085/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
06 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000137/1 від 11.09.2023 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000296 від 11.09.2023 року.
В обґрунтування позову зазначено, що спірні картки відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару є протиправними, оскільки під час надання митному органу документів, на думку позивача, ним повністю виконано вимоги ч.2 ст. 53 МК України щодо надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, на основі оцінки яких у взаємному зв'язку у їх сукупності не може бути жодних сумнівів щодо правильності числових значень митної вартості, заявлених декларантом за першим методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Зауважено, що відповідачем не підтверджено аргументованими доводами відсутність у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також, об'єктивну можливість застосування першого методу визначення митної вартості такого товару, не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
25.12.2023 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ). Відповідач зазначив, що оцінювана партія товарів заявлена декларантом відповідно до посередницького контракту з продавцем GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Гонконг) від 05.05.2019 №02/2019. Відповідно до контракту від 05.05.2019 №02/2019. Згідно з відомостями по товару №31 за ЕМД та електронного інвойсу, декларантом заявлені відомості щодо виробника товарів: Beauty Medical International Co., Ltd, торгівельні марки: VIA BEAUTY. Відповідно до пункту 1.2 контракту № 02/2019, покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно з специфікацією до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до контракту від 05.05.2019 № 02/2019, специфікації від 19.06.2023 № 07/23 та комерційного рахунку від 19.06.2023 № 07/23, відомості щодо виробника товару відсутні. Враховуючи зміст пункту 1.2 контракту № 02/2019, реквізити специфікації від 19.06.2023 № 07/23, відповідно до якої сформована заявлена за ЕМД від 11.09.2023 № 23UА110140007557U8, оцінювана партія товарів у інвойсі від 19.06.2023 № 07/23 не зазначені. Відповідно до відомостей по товару №1 ЕМД від 11.09.2023 № 23UА110140007557U8 зазначена торгівельна марка VIA BEAUTY. При цьому, згідно з товаросупровідними документами (специфікація від 19.06.2023 № 07/23, інвойс від 19.06.2023 № 07/23), зазначені відомості відсутні.
Також вказав, що пунктами 3.2 та 6.1 контракту від 05.05.2019 № 02/2019 передбачено надання сертифікату якості заводу-виробника. Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД, зазначений документ до митного оформлення не надано.
Звернув увагу, що поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB GUANGZHOU. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов'язків продавця належать витрати, пов'язані з навантаженням товару на борт судна. Відповідно до ДМВ декларантом були заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрат на транспортування - 272061,99 грн. На підтвердження зазначених витрат позивачем були надані наступні документи: договір (контракт) про перевезення від 29.08.2023 № 267.2908/23; договір (контракт) про перевезення від 01.06.2022 №С-42289205; договір ТЕО від 09.01.2023 № ТЕ038754647; договір ТЕО від 28.10.2022 № ТЕ044703904; довідку щодо транспортних витрат від 31.08.2023 № 9923; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 31.08.2023 № 6423. Проте, довідка щодо транспортних витрат від 31.08.2023 № 9923, яка видана експедитором, не передбачена умовами договору ТЕО38754647 та не є підставою для оплати зазначених у ній витрат.
Заявлені у гр. 20 ЕМД від 11.09.2023 № 23UА110140007557U8 умови поставки FOB GUANGZHOU не кореспондуються із відомостями коносамента від 08.07.2023 № Т35НТМ5С098551, відповідно до якого порт відправлення NANSHA. Документальне підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA відсутнє.
Окрім цього, у відзиві відповідач послався на те, що в розділі 1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.01.2023 № ТЕО38754647 зазначено, що істотні умови договору, встановлюються у заявці (зокрема, але не виключно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати Експедитору, пункти відправлення та призначення товару). Однак, зазначений документ до митного контролю декларантом не надано. Тому, документально підтверджену вартість товарів від країни експорту перевірити неможливо, експортну декларацію країни відправлення до митного оформлення не надано.
Отже, відповідач вважає, що ненадання у повному обсязі документів для спростування (пояснення) виявлених невідповідностей, унеможливлює об'єктивну перевірку числового значення митної вартості заявленого товару. Виявлені розбіжності та невідповідності заявленим відомостям позивачем не спростовані та документально не підтверджені. Тому, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Також, відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у розмір 30 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та належним чином не обґрунтовані.
01.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 05.05.2019 року ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (надалі - позивач), як Покупець, уклало з іноземним підприємством GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Гонконг, КНР), як Продавцем, Контракт № 02/2019 (надалі - «Контракт»), предметом якого відповідно до п. 1.1.,1.2. Контракту є продаж Продавцем на користь Покупця товарів в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в Специфікаціях та/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
19.06.2023 року до Контракту між сторонами укладено Специфікацію №07/23 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 37 позиції (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу, матуючі серветки в асортименті, та інше), на загальну суму 175 028,00 доларів США (USD).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 07/23 від 19.06.2023 року загальною вагою 20070,00 кг згідно коносаменту № TJSHTMSC0985S1 від 08.07.2023 був ввезений на митну територію України та 11.09.2023 року був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці (надалі - відповідач, митниця) за ЕМД 23UA110140007557U8, до якої було додано наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) № 07/23 від 23.06.2023;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 07/23 від 19.06.2023;
- коносамент (Bill of lading) № TJSHTMSC0985S1 від 08.07.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 31.08.2023;
- супровідний документ 23PL321030NU64DFQ1 від 31.08.2023;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 23C4401A0828/00747 від 20.06.2023;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 07/23 19.06.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 6304 від 23.08.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 6423 від 31.08.2023;
- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 9923 від 31.08.2023;
- договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 07/23 від 19.06.2023;
- договір про надання послуг митного брокера № 1507-18 від 15.07.2018;
- договір про перевезення № 267.2908/23 від 29.08.2023;
- договір про перевезення № 3103 від 31.03.2023;
- договір про перевезення № С-42289205 від 01.06.2022;
- договір про перевезення № ТЕО38754647 від 09.01.2023;
- договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022.
Розглянувши подані позивачем документи, Дніпровська митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Дніпровська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на електронне повідомлення відповідача щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, 11.09.2023 декларантом позивача було надано лист ТОВ "ГРУПА ВІА ДНІПРО" № 11/09-01, яким повідомлено, що у товариства немає можливості надати інші додаткові витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.
11.09.2023 року позивачем було отримано від митниці Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000137/1 (надалі - Рішення), яким по Товару №1 скоригована митна вартість товару до рівня 12,01 доларів за кг нетто (а декларантом було заявлено 8,62 доларів за кг нетто) із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000296 від 11.09.2023 року.
У зв'язку з незгодою із Рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД №23UA110140007573U0 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 131127,63 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 429695,16 грн. податку на додану вартість (за видом платежу 028), всього на суму 560822,79 грн.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо наявних, на думку відповідача, розбіжностей та неповноти у поданих документах, які зазначені в повідомленні декларанту та графі 33 Рішення, суд зазначає наступне.
В Рішенні зазначено: «Оцінювана партія товарів заявлена декларантом відповідно до посередницького контракту з продавцем GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Hongkong) від 05.05.2019 № 02/2019. Згідно відомостей графи 31 ЕМД та електронного інвойсу, декларантом заявлені відомості щодо виробника товарі: Beauty Medical International Co., Ltd, торгівельні марки: VIA BEAUTY. Відповідно до пункту 1.2 контракту №02/2019 покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту. Згідно контракту від 05.05.2019 №02/2019, специфікації від 19.06.2023 №07/23 та комерційного рахунку від 19.06.2023 № 07/23 відсутні відомості щодо виробника товару. Враховуючи зміст пункту 1.2 контракту №02/2019, реквізити специфікації від 19.06.2023 №07/23, відповідно до якої сформована заявлена за ЕМД від 11.09.2023 № 23UA110140007557U8 оцінювана партія товарів, не зазначені у Інвойсі від 19.06.2023 № 07/23. Згідно відомостей по товару №1 ЕМД від 11.09.2023 № 23UA110140007557U8 зазначена торгівельна марка VIA BEAUTY. При цьому, згідно товаросупровідних документів (специфікація від 19.06.2023 №07/23, інвойс від 19.06.2023 № 07/23) зазначені відомості відсутні».
Суд з приводу сумнівів відповідача щодо відсутності відомостей щодо виробника товару, вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 1.2. Контракту №02/2019 покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації до контракту, яка є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п. 5.1. Контракту країна виготовлення товару - Китай, якщо у відповідних документах не зазначено інше.
Відомості щодо виробників товару зазначені у пакувальному листі (Packing list) № 07/23 від 23.06.2023, зокрема: Beauty Medical International Co., Ltd, Китай.
Відтак, виробником товарів зазначених в специфікації та інвойсі під торгівельними марками VIA BEAUTY є Beauty Medical International Co., Ltd, Китай.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено такої обов'язкової вимоги до специфікації та рахунку як зазначення виробника товару.
Окрім цього, суд зазначає, що митним органом не обґрунтовано, яким чином відсутність зазначених відомостей у специфікації та рахунку може вплинути на числове значення митної вартості товару.
Таким чином, зазначені обставини не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а відповідно не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості.
Щодо позиції митниці стосовно того, що декларантом не надано сертифікат якості заводу-виробника, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, сертифікат якості не є документом на підтвердження митної вартості товару, подання такого документу до митного органу законом не вимагається.
Зазначена позиція підтримується Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.
Таким чином, зазначена митницею підстава є необґрунтованою.
Щодо посилання відповідача в Рішенні на те, що: «Відповідно до графи 20 ЕМД від 11.09.2023 № 23UA110140007557U8 та товаросупровідних документів заявлені умови поставки FOB GUANGZHOU. Проте, згідно морського коносаменту № TJSHTMSC0985S1 від 08.07.2023 порт відправлення NANSHA. Документальне підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA відсутнє.», суд зазначає неступне.
Так, згідно з п. 2.1. Контракту, ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо і зазначається в Специфікаціях до цього Контракту.
Відповідно до Специфікації №02/23 від 17.03.2023 року до Контракту, сторонами узгоджені умови поставки за Інкотермс 2010: FOB Гуанчжоу, Китай.
Згідно з правилами Інкотермс 2010, термін FOB (Франко борт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинний нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
В тому числі, відповідно до правила п. А.4., продавець зобов'язаний занурити товар на борт судна, зазначеного покупцем, у погоджену чи дату в межах обговореного терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту.
Згідно з правилами п. А.6., продавець зобов'язаний, з урахуванням застережень п. Б.6.: нести усі витрати, зв'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження у відповідності зі статтею А.4., і оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв'язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.
Як вбачається з матеріалів справи, порт NANSHA розташований у місті GUANGZHOU та є квартальним портом GUANGZHOU, відтак, в даному випадку, документального та окремого переміщення товарів не може бути.
Одночасно, умови поставки FOB означають, що всі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна у порту Гунчжоу несе продавець, в тому числі і витрати на транспортування, доставку товару з іншого (квартального) порту, і т.д., і такі витрати включаються до ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Встановлено, що на підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща - митний перехід на територію українського кордону - Ягодин, позивачем було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати № 9923 від 31.08.2023 року, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері MSСU5099058 згідно коносаменту № TJSHTMSC0985S1 від 08.07.2023 складають 272061,99 грн. Інших витрат у позивача не було.
Суд вважає, що зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Стосовно посилання відповідача на те, що: «Відповідно до ДМВ декларантом заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрат на транспортування - 272061,99 грн. У підтвердження зазначених витрат надані наступні документи: Договір (контракт) про перевезення від 29.08.2023 № 267.2908/23; Договір (контракт) про перевезення від 01.06.2022 № C-42289205; договір ТЕО від 09.01.2023 № ТЕО38754647; договір ТЕО від 28.10.2022 № ТЕО44703904; довідку щодо транспортних витрат від 31.08.2023 № 9923; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 6423 від 31.08.2023. Довідка щодо транспортних витрат від 31.08.2023 № 9923, яка видана експедитором, не передбачена умовами договору ТЕО38754647 та не є підставою для оплати зазначених у ній витрат.», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
З матеріалів справи вбачається, що Декларантом заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрати на транспортування - 272061,99 грн., які підтверджені довідкою експедитора № 9923 від 31.08.2023.
Окрім довідки експедитора, задекларована сума складових митної вартості: витрати на транспортування в розмірі 272061,99 грн., підтверджується наступним.
Згідно з рахунком ТЕО № 6304 від 23.08.2023, до витрат на транспортування було включено: 140 857,64 грн. - морське перевезення за межами території України; 21 000,00 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України.
Відповідно до рахунку ТЕО № 6423 від 31.08.2023, до витрат на транспортування було включено: 15 204,35 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України; 95 000,00 грн. - міжнародні транспортні послуги за межами території України.
Отже, в сумі транспорті витрати за межами території України складають 272061,99 грн. (140 857,64 грн.+ 21 000,00 грн. + 15 204,35 грн.+ 95 000,00 грн.)
Таким чином, транспортні витрати, окрім довідки експедитора, підтверджуються наданими рахунками, згідно з якими обчислюється та підтверджується заявлене числове значення.
Крім того, слід зазначити, що в п.6 ч.2 ст. 53 МК України не міститься вимог чи переліку документів, що мають містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тому, наданими документами, на думку суду, повністю виконано вимоги п.6 ч.2 ст. 53 МК України в цій частині.
Позиція з цього питання відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, відповідно до якої Верховний Суд встановив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Таким чином, невизнання на цій підставі достатності подання позивачем документів на підтвердження числових показників вартості перевезення оцінюваних товарів є безпідставним, суперечить сталій практиці з цього питання Верховного Суду та є протиправним.
Щодо посилання митниці на те, що: «В розділі 1 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.01.2023 № ТЕО38754647, зазначено, що істотні умови договору, встановлюються у Заявці (зокрема, але не включно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати Експедитору, пункти відправлення та призначення товару). Однак, зазначений документ до митного контролю декларантом не надано.», суд зазначає, що зазначена обставина не є розбіжністю в поданих до митного оформлення документах і не свідчить про їх неповноту, а відповідно, не є підставою для винесення рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як, вже зазначалось, п.6 ч.2 ст. 53 МК України не містить вимог чи переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За аналогією закону, вимоги про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведені в Наказі МінФіну України №599 від 24.05.2012 року стосовно порядку заповнення декларації митної вартості. Зазначені вимоги є альтернативними, в тому числі допускається надання: - рахунку-фактури (акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Заявка на транспортно-експедиційні послуги не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно з ст. 53 МК України та Наказом МінФіну України №599, а відповідно, не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, посилання митниці в Рішенні на положення наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 і невизнання на цій підставі достатності подання позивачем документів на підтвердження числових показників вартості перевезення оцінюваних товарів є безпідставним, суперечить сталій практиці з цього питання Верховного Суду та є протиправним.
Щодо посилання митниці на те, що документально підтверджену вартість товарів від країни експорту перевірити не можливо, експортну декларацію країни відправлення не надано до митного оформлення, суд зазначає, що відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 МК України, експортна декларація країни відправлення є додатковим документом. При цьому, умовами Контракту № 02/2019 від 05.05.2019 не передбачено надання продавцем експортної декларації країни відправлення покупцю, тому зазначений документ у позивача відсутній.
Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 55 МК України, відповідач має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально, та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).
Також суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин підчас здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню
У постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 Верховний Суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.
З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.
Суд, оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19).
Суд уважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов'язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.
Висновки, до яких суд прийшов у даній справі, узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.
У цій справі суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.
Отже, декларант позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по спірному рішенню і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору у кожному з оскаржуваних випадків.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів, суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, позивачем до позовної заяви було додано: копію договору про надання правової допомоги № 01-13-11/23 від 13.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4898 від 27.03.2012 року, копію рахунку-фактури № 139/23 від 13.11.2023, копію платіжної інструкції № 1796 від 13.11.2023 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2023.
Так, відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 01-13-11/23 від 13 листопада 2023 року, укладеного між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (замовник) та Адвокатським бюро "Герман і партнери" (виконавець), Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист інтересів Замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про оскарження рішення № UA110140/2023/000137/1 від 11.09.2023 про коригування митної вартості товарів та картки відмови, далі по тексту Договору - "надавати правову допомогу", "послуги".
Згідно з п. 3.2. вказаного Договору, вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить - 30 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п. 3.3 вказаного Договору, Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 30 000,00 грн. без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором.
Факт попередньої оплати підтверджується рахунком-фактурою № 139/23 від 13 листопада 2023 року та платіжною інструкцією № 1796 від 13.11.2023 року.
Відповідно до п. 4.1. вказаного Договору, факт належного виконання Виконавцем зобов'язань з даного Договору фіксується повноважними представниками сторін у акті прийому-передачі наданих послуг.
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3100,00 грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовної заяви, судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції №71214 від 30.11.2023 року у сумі 8412,34 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000137/1 від 11.09.2023 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000296 від 11.09.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8412,34 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3100,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник