м. Вінниця
16 січня 2024 р. Справа № 120/11029/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов"язання вчинити дії.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №023830019809 від 29.09.2022 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивачки всіх періодів роботи відповідно до трудової книжки ( дублікат ) б/н від 14.05.1996, що не відповідає вимогам п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Також повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.12.1991 по 30.03.1994, оскільки в трудовій книжці (дублікат) б/н від 14.05.1996 року відсутня печатка та підпис відповідальної особи на звільненні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її права на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 03.01.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання копій трудової книжки позивача в належній (читабельній) якості та зазначення про наявність у неї або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
27.03.2023 представником позивача надано заяву про виконання вимог ухвали суду, до якої долучена копії трудової книжки позивача у належній якості. Додатково зазначено, що у разі є потреби є можливість надати для огляду оригінал трудової книжки та інших документів. Таким чином, недоліки позовної заяви усунуті.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зазначає, що за результатами розгляду документів наданих до заяви про призначення пенсії за віком до страхового стажу позивачки не враховано період роботи відповідно до трудової книжки (дублікат) б/н від 14.05.1996 з 01.12.1991 до 30.03.1994, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою та підписом відповідальної особи.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи позивача не надано уточнюючі довідки, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.
Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж позивачки складає 28 років 4 місяці 22 дні (страховий стаж зараховано по 30.06.2022), що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Відтак, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу у позивача, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Крім того, представником ГУ ПФУ в Житомирській області подано клопотання про залучення до участі в справі другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Клопотання мотивоване тим, що позивач 23.09.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25- 1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за № 339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
Принцип екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення/ перерахунок пенсій та прийняття відповідних рішень структурними підрозділами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Згідно з п.1.1 розділу І Порядку заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після прийняття рішення про призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 29.09.2022 №023830019809 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.
08.08.2023 представником позивача подано клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Крім того, у зв'язку із залученням до участі в справі співвідповідача представник позивачки вважав за необхідне уточнити заявлені позовні вимоги, шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу повному обсязі періоду роботи позивачки з 01.12.1991 по 30.03.1994.
Ухвалою суду від 11.08.2023 залучено до участі в справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Цією ж ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області встановлено строк для подання відзиву.
Копію ухвали ( документ в електронному вигляді ) було надіслано одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області в його електронний кабінет та доставлено 11.08.2023 о 15:22, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що згідно з відомостями з трудової книжки (дублікат) б/н від 14.03.1996, яка видана на ім'я ОСОБА_1 , позивач працювала: з 20.09.1979 по 22.06.1985 - на Вінницькому заводі ім. 60-річчя Жовтня виробниче об'єднання "Жовтень"; з 08.08.1985 по 30.09.1991 - електромеханіком І розряду в Спеціалізованому РБУ "Київліфт" -5 на Вінницькій дільниці № 1; з 01.10.1991 по 30.11.1991 - електромеханіком по ліфтам І розряду Малого підприємства "Ліфт"; з 01.12.1991 по 30.04.1994 - прийнята по переводу електромеханіком І розряду із МП "Ліфт" на Вінницьку дільницю № 1; з 17.07.1994 по 28.02.1995 - бухгалтером на Вінницькому інструментальному заводі; з 11.07.1996 по 14.11.1996 - сторожем сторожової охорони у ВДСО Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області; з 01.07.1999 по 24.09.2007 (26.05.2005 ТОВ НВВП "Рембудмонтаж" перереєстровано в ТОВ "Рембудмонтаж - ВВС"); - електромеханіком електричних підшипників в ООО НПВП "Ремстрой монтаж"; з 20.11.2007 по 17.12.2007 - охоронником ДП "Вінницяхліб" ДП "ЕФОРТ - 7" ЗАТ АЕБ "ЕФОРТ"; з 22.02.2008 по 03.08.2008 - укладальником-пакувальником 3 розряду гідрогенізованого заводу на період роботи дільниці фасування жиру, фільтрувальником 3 розряду олійноекстраційного заводу у ВАТ "Вінницький олійножировий комбінат"; з 26.05.2011 по 20.06.2012 - завідуючою господарством підприємства ТОВ-Фірма "Купала"; з 15.02.2017 по 21.10.2019 - в УВОХР контролером на контрольно-пропускному пункті класу АТ "МоторСіч" м. Запоріжжя
Крім того, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 від 10.12.2019 позивач у період з 10.12.2019 по 23.01.2020 працювала на посаді підсобного робітника Комунального навчального закладу "Дошкільний навчальний заклад № 9 Вінницької міської ради"; з 24.01.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду молодшої медичної сестри поліклініки ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області", а з 01.03.2020 переведена на посаду молодшої медичної сестри рентгенкабінету поліклініки ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області".
Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 60 років, 23.09.2022 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додала наступні документи: довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідку про зміну назви організації, довідку про прийняття на роботу (навчання), довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637; паспорт, подання, свідоцтво про народження дитини - 2 шт., інші документи - 5 шт., свідоцтво про шлюб, трудову книжку або документи про стаж - 2 шт.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №023830019809 від 29.09.2022 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України " Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивачки за доданими до заяви документами всіх періодів роботи відповідно до трудової книжки ( дублікат ) б/н від 14.05.1996, що не відповідає вимогам п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Також додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.12.1991 по 30.03.1994, оскільки в трудовій книжці (дублікат) б/н від 14.05.1996 року відсутня печатка та підпис відповідальної особи на звільненні.
При цьому зазначено, що страховий стаж позивачки становить 28 років 4 місяці 22 дні, а необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 29 років.
Вказано, що для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку, визначену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Також зазначено, що згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.03.1999 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в справі, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (23.09.2022) позивач досягла 60-річного віку ( дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ), необхідного для призначення пенсії, у зв'язку з чим звернулась до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №023830019809 від 29.09.2022 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне забезпечення" у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивачки за доданими до заяви документами всіх періодів роботи відповідно до трудової книжки ( дублікат ) б/н від 14.05.1996, що не відповідає вимогам п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Також повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.12.1991 по 30.03.1994, оскільки в трудовій книжці (дублікат) б/н від 14.05.1996 року відсутня печатка та підпис відповідальної особи на звільненні.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність печатки та підпису відповідальної особи на записі про звільнення, як на підставу для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача, суд зауважує таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Підсумовуючи суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірних періодів роботи в трудовий стаж позивача, з підстав вказаних в рішенні № 023830019809 від 29.09.2022.
При цьому суд наголошує, що відповідні періоди роботи належним чином відображені в трудовій книжці позивачки, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.
Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що запис про періоди роботи позивача зокрема з 01.12.1991 по 30.03.1994 міститься в дублікаті її трудової книжки. Крім того, слід зауважити, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Отже, відсутні підстави для неврахування вказаних періодів при визначенні страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
При цьому, суд критично оцінює таку підставу для відмови в зарахуванні відповідних періодів роботи позивачки ( всіх періодів роботи відповідно до трудової книжки ( дублікат ) б/н від 14.05.1996), як невідповідність вимогам п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року, оскільки рішення відповідача не містить жодного обгрунтування в чому ж саме виразилася така невідповідність.
В свою чергу п. 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року визначає, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Жодного обгрунтування щодо невідповідності трудової книжки позивачки ( дублікат ) б/н від 14.05.1996 вищезазначеним приписам п. 5.1 Інструкції оскаржуване рішення не містить.
В свою чергу, пункт 5.3 Інструкції визначає, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Суд зауважує, що записи в трудовій книжці позивачки відповідають вищенаведеним вимогам п. 5.3 Інструкції.
Зокрема, з трудової книжки видно, що записи з 1 по 13 ( період роботи з 20.09.1979 по 30.03.1994 ) включно стосуються роботи позивачки до влаштування на підприємство, яке оформлювало дублікат трудової книжки. Відповідно при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку було внесено запис про загальний стаж роботи позивачки до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами ( в графі 4 зазначено довідку від 04.03.1996 року ).
Крім того, після вчинення крайнього запису №13 від 30.03.1994 року в графі 3 зазначено, що стаж складає 8 років 7 місяців 22 дні ( ст. інспектор, підпис, кругла печатка ), а в графі 4 вказано підставу внесення відповідних записів у дублікат - довідка №68 від 26.02.1996 року.
Підсумовуючи вищенаведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджується трудовий стаж позивачки з 01.12.1991 по 30.03.1994, що безпідставно не був зарахований відповідачем до її страхового стажу.
При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем визнається, що страховий стаж позивачки становить 28 років 4 місяці 22 дні ( без урахування спірного періоду ).
Таким чином, позивач відповідає встановленим законом вимогам для призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 023830019809 від 29.09.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частинами 1-2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та відповідно до заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.12.1991 року по 30.03.1994 року, а також зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня подання нею заяви ( з 23.09.2022 р. ).
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не менше 992,40 грн та не більше 12 405 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач повинна була сплатити 992,40 грн., однак згідно квитанції від 22.12.2022 позивачем сплачено 993 грн.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №023830019809 від 29.09.2022, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.12.1991 року по 30.03.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.09.2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений при звернені до суду судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1 : Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 7, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна