Справа №:755/13576/23
"18" січня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні Дніпровський районний суд міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 , через адвоката Мороза В.А. (ордер, свідоцтво, т.1 а.с.8, 9), звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликані необхідністю лікування дитини, оздоровлення та розвитку здібностей, у розмірі 114 125,52 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини не підтримують відносини, проживають окремо. Так, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
03 серпня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 липня 2022 року і до досягнення повноліття.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2022 року розірвано шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У позові вказується, що відповідачка не приймає участі у додаткових витратах на утримання дитини, позивач сплачує за навчання у репетитора із шкільної підготовки, харчування, проїзд, комунальні послуги, побутові потреби дитини, одяг, взуття, оплата за участь сина у різних гуртках; у червні, липні 2022 року були витрати на оздоровчий відпочинок сина. Позивач вказує, що ним загалом було витрачено 228 251,04 грн., що підтверджено відповідними квитанціями, платіжними дорученнями, чеками, тому відповідачка, як мати повинна сплатити половину таких витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва 18 вересня 2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (т.1 а.с.195,196).
Відповідно до реєстру територіальної громади виконавчого комітету Полонської міської ради ОТГ № 2369 від 05 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.201).
01 листопада 2023 року надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки - ОСОБА_5 (договір, свідоцтво про заняття адвокатської діяльністю, т.2 а.с.54-66).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказується, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину. Вказується, що надані позивачем квитанції, товарні чеки на товар/послуги не відносяться до тих, які підлягають додатковому відшкодуванню зі сторони відповідачки, яка є платником аліментів, і вони не можуть вважатися як особливі обставини, які вимагають додаткових витрат. Зокрема, квитанції щодо придбання ліків саме для дитини не підтверджені висновками, рецептами лікарів, які необхідні дитині. Заперечуючи, проти витрат на психолога, також вказується, що відповідачка, як матір дитини, стверджує, що дитина не мала жодних психологічних і фізичних відхилень, необхідність таких витрат має бути підтверджено медико-соціальними комісіями, спеціальним медичним доглядом, санаторно-курортним лікуванням. Що стосується витрат на репетитора дошкільної, шкільної підготовки, позивачем не пояснюється необхідність оплати репетитора для дитини, яка має нормальний розумовий розвиток без якихось відхилень; зазначається, що наявність репетитора шкільної підготовки не передбачена шкільною програмою, затвердженої Міністерством освіти і науки України. Не вбачалось необхідності купувати для шестирічної дитини смартфон, адаптерів, модему, тощо. Не доводить позивач необхідність витрат на відпочинок дитини у готельно-ресторанному комплексі на загальну суму 25 987,00 грн., банківські виписки щодо витрат у цьому комплексі не містять конкретного призначення платежу. У відзиві вказується, що сплата аліментів у розмірі 4 600,00 грн. з боку відповідачки здійснюється регулярно. Водночас, відповідачка погоджується з необхідністю відвідування сином логопеда, що необхідно для виправлення мови, визнаючи можливість стягнення таких витрат у сумі 850,00 грн. У відзиві сторона відповідача просить відмити у позові, стягнути з позивача судові витрати на оплату наданої правничої допомоги (т.2 а.с.1-69).
08 листопада 2023 року стороною позивача подано відповідь на відзив, у якій висловлена незгода із доводами сторони відповідачки. Вказується, що дитина ще до розірвання шлюбу проживала з батьком, відповідачка не приймала участі у незапланованих додаткових витратах. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Вказується на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з надання послуг репетитора шкільної підготовки, логопеда, психолога, лікувальної фізичної культури, репетитора з музики та вокалу, заняття Лего. Всі витрати, пов'язані із забезпеченням нормальних умов життя для дитини, її розвитку було покладено на батька. (т.70-236).
21 листопада 2023 року надійшло від сторони відповідачки заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій фактично підтримано позицію ОСОБА_2 , викладену у відзиві на позовну заяву.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідний актовий запис № 1082, від 05 квітня 2016 року, свідоцтво про народження видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві (т.1, а.с.12).
Позивач ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік від 14 червня 2022 рок № 3004-7501053144, № 3004-7501053145, законним представником малолітнього ОСОБА_3 вказано ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с.13,14).
Судовим наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року (справа 755/6626/22) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 липня 2022 року і до досягнення повноліття (т. 1, а.с. 11).
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2022 року (справа № 681/635/22) шлюб, зареєстрований 26 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2552 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (т. 1, а.с. 9,10).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих шляхом повного доступу, чинним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року (справа № 755/11062/22), визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . Стороною відповідача надана копія вказаного рішення у знеособленому вигляді (т. 2, а.с. 15-33)
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
За приписами частини першої статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
Тобто, батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину лише при обов'язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно з частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Позивач включив до розрахунку додаткових витрат: консультації у лікарів щодо здоров'я дитини та проведення лікування (у стоматолога, лікаря-педіатра, дерматолога, психолога, логопеда), купівля медичних препаратів, перевірка аналізів у медичних лабораторіях, проведення лікування у логопеда, психолога - 64 ,415,04 грн.; витрати на техніку, яка необхідна для навчання дитини, - 17 772,00 грн; послуги репетира з дошкільної підготовки - 18 900,00 грн. та шкільної підготовки - 49 350,00 грн.; послуги тренера з лікувально фізичної культури - 8 694,00 грн.; курси з реабілітологом - 8600,00 грн.; курс з Лего та математики - 18 183,00 грн.; курси за послуги репетитора з музики, вокалу - 1200,00 грн.; ортопедична парта і крісло для навчання - 17 150,00 грн.; на оздоровчий відпочинок - 25 987,00 грн. Всього витрати складають - 228 251,02 грн. (а.с.3, 4).
Проте такі витрати не можна віднести у повній мірі до категорії додаткових витрат, які не покриваються сумою аліментів, виходячи з наступного.
За матеріалами справи, між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 24 квітня 2023 року укладено договір про надання послуг, відповідно до якого надаються послуги дитині з лікувальної фізичної культури. Договір укладено у інтересах дитини ОСОБА_3 . Пунктом 4.4. сторони обумовили оплату послуг шляхом перерахунку на картковий (особистий) рахунок надавача послуг. Загальна сума за надані послуги з фізичних вправ становить 4 944,00 грн. (т.1 а.с.155-164,165-166).
Суд вважає можливим прийняти до уваги додаткові витрати за вказаним договором, оскільки це сприяє фізичному розвитку дитини. Водночас, суд не приймає до уваги, як зазначено у позовній заяві, вартість послуг тренера з лікувальної фізичної культури в сумі 8 694,00 грн., оскільки у цю суму позивач включив купівлю спортивного інвентаря в сумі 3 700,00 грн. (т.1 а.с.173). Не вбачається для кого було придбано спортивний інвентар, чи відноситься він до дитячого спортивного інвентаря, окрім того, умовами вищевказаного договору не було обумовлено придбання для дитини спортивного інвентаря.
Що стосується, як вказується позивачем, витрат на консультації лікарів, психолога, купівлі медичних препаратів, вітамінів, техніки, яка необхідна для навчання дитини, послуги репетира з дошкільної та шкільної підготовки, курсу з Лего та математики; музики та вокалу; ортопедичної парти та крісла для навчання; на оздоровчий відпочинок, суд не може віднести дані витрати до додаткових витрат, які викликані особливими обставинами.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, можуть бути: висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування, тощо).
Позивачем надано чеки, квитанції, товарні чеки на товар/послуги, які не відносяться до тих, які підлягають додатковому відшкодуванню зі сторони відповідачки, яка є платником аліментів, і не є такими обґрунтованими підставами для їх стягнення у судовому порядку (т.2 а.ч.36-54).
Позивачем не надано доказів, що придбання певних ліків, консультації психолога призначалось лікарями.
При цьому суд звертає увагу на судову практику, в якій зазначено, що не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат одного із батьків на відвідування дитиною дитячого гуртка (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі № 205/4622/16-ц); оздоровлення на базі відпочинку без надання доказів наявності потреби в такому відпочинку, викликаної хронічною хворобою, лікуванням, придбаних медикаментів першої необхідності і харчування суд не може віднести до додаткових витрат (постанова Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18); придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя (постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18); відвідування спортивної секції та дитячого гуртка малювання (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі № 205/4622/16-ц; навчання дитини в приватній школі за бажанням одного з батьків; придбання музичного інструменту без надання доказів, що придбання інструменту, спрямовано на розвиток здібностей дитини (наприклад, навчання в музичній школі, досягнення в музиці) і не є способом забезпечення дозвілля; оздоблення кімнати дитини та придбання меблів (постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 у справі № 201/15248/16-ц).
Придбання техніки, як вказано у позові, необхідної для навчання дитини, шкільної парти, крісла, оплата послуг репетира за дошкільну і шкільну підготовку, організація відпочинку дитині, суд трактує як добровільне волевиявлення одного із батьків, у даному випадку батька, та є таким, що не пов'язане з особливими обставинами, які потребують додаткових витрат, обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачкою.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачка погодилась з можливістю понесення витрат у розмірі 850,00 грн. з курсу щодо розвитку мови за послуги логопеда, вказуючи, що такі заняття сприяють розвитку мови дитини. Загальна сума за послуги логопеда становить 4 013,41 грн.(т.1 а.с.15-29).
Отже, суд вважає прийняти до уваги понесені додаткові витрати позивача щодо розвитку мови дитини, за послуги логопеда, з урахуванням визнання позовних вимог відповідачем у цій частині у розмірі 850,00 грн. Крім того, відповідно до договору про надання послуг тренування з лікувальної фізичної культури, які сприяють фізичному розвитку дитини, позивачем обґрунтовано понесені витрати у розмірі 4 944,00 грн. (т.1 а.с.155-164,165-166).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 3 322,00 грн. (850,00 +4 944,00:2).
Щодо іншої частини позовних вимог, суду не надано належних доказів того, що вказані позивачем додаткові витрати на сина були викликані особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України, та натомість такі є добровільним волевиявленням одного із батьків.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відзиві на позовну заяву стороною відповідача ставиться питання про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
13 жовтня 2023 року Адвокатським об'єднанням «Лекс Форс», в особі керуючого партнера Сікачова Сергія Юрійовича, який діє на підставі статуту та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 518, та ОСОБА_2 укладено договір №11-10/23 про надання правничої допомоги ( т.2 а.с.54-61).
ОСОБА_5 , як адвокат, діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії СВ № 1067477 від 18 жовтня 2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 518 від 04 лютого 2011 року, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у Чернігівській області (т.2 а.с.51, 66).
Відповідно до пункту 1.3 додаткової угоди № 01 від 27 жовтня 2023 року до договору №11-10/23 про надання правничої допомоги, сторонами узгоджено вартість юридичних послуг, а саме: підготовка відзиву на позов про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - 3500,00 грн. Визначено, що вартість інших послуг визначається сторонами на підставі рахунків, що виставляють клієнту адвокатським об'єднанням (т.2 а.с.62).
Відповідачем на підтвердження сплати послуг адвоката надана квитанція від 31 жовтня 2023 року про сплату 3 500,00 грн., а також квитанція від 20 листопада 2023 року на суму 1 750,00 грн. Разом з тим, рахунку, на підставі якого відповідачці був визначений розмір правничої допомоги - 1 750,00 грн., як про це вказано в додатковій угоді № 01 від 27 жовтня 2023 року до договору №11-10/23 про надання правничої допомоги, відповідачкою разом із запереченням на відповідь на відзив суду не надано.
Враховуючи, що позов задоволено частково у розмірі 2,91 % від заявлених позовних вимог (3 322 х 100 : 114125,52), суд вважає, що на позивача слід покласти понесені відповідачкою судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 398,15 грн. (3500 х 97,09 : 100), оскільки залишено судом без задоволення 97,09 % заявлених позивачем вимог.
За приписами статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачки в дохід держави, оскільки за вимоги щодо додаткових витрат на дитину позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з судовий збір у розмірі 31,24 грн. пропорційно до задоволеної частини позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 180,185 Сімейного кодексу України, ст.ст.12,13, 133, 141, 247, 265, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 322 (три тисячі триста двадцять дві) гривні 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 3 398 (три тисячі триста дев'яносто вісім) гривень 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) гривня 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складено 18 січня 2024 року.
Суддя А.В.Слободянюк