вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.01.2024 Справа № 917/974/23
Суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали
за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості, вул. Сінна, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36039
до Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області, вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029
про стягнення 58 862,40 грн,
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Полтавського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області про стягнення 58 862,40 грн матеріальної шкоди, що становить суму коштів отриману ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю за період з 03.09.2019 по 06.04.2020.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, ухвала суду щодо розгляду спору у цій справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень та знаходиться у вільному доступі.
19.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8912), який долучений до матеріалів справи.
Позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 9320 від 28.07.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.
Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у тривалій відпустці.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач у позові вказує, що 19.07.2019 до Чутівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості для пошуку роботи звернулася ОСОБА_1 .
19.07.2019 на підставі поданої заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю та оформлено персональну картку № НОМЕР_1 .
29.05.2020 особа подала заяву про відмову від послуг служби зайнятості.
З метою перевірки інформації наданої безробітною, Чутівською районною філією Полтавського обласного центру зайнятості 29.05.2020 (вих. № 16/44/166-20) направлено запит до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області з проханням надати дані щодо виду та періоду призначення пенсійного забезпечення даній особі.
10.06.2020 від ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла відповідь, що згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року з 03.09.2019 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Позивач зазначає, що оскільки, ОСОБА_1 за період з 03.09.2020 по 29.05.2020 одночасно отримала допомогу по безробіттю та пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», центр звернувся до ОСОБА_1 для отримання пояснень щодо причин неповідомлення особою центр зайнятості про призначення їй пенсії по інвалідності державного службовця під час перебування її на обліку як безробітної та вирішення питання про повернення ОСОБА_1 отриманої в період 03.09.2020 по 29.05.2020 допомоги по безробіттю в сумі 73183,12 грн.
26.06.2020 ОСОБА_1 подала до центру зайнятості заяву, якою повідомила про повернення допомоги по безробіттю отриману з дня набрання законної сили ухвали суду з 07.04.2020.
Так, позивачем було встановлено, що 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Рішенням Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що вона не досягла встановленого законодавством віку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій № 8 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області про: визнання протиправним рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04 вересня 2019 року про відмову здійснити переведення з пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 вересня 2019 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітку.
24 грудня 2019 року за результатом розгляду справи Полтавський окружний адміністративний суд по справі № 440/4668/19 вирішив:
- адміністративний позов ОСОБА_1 до Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково;
- визнати протиправним та скасувати рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04 вересня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 з 03 вересня 2019 року пенсії по інвалідності державного службовця.
Не погоджуючись із рішення першої інстанції Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року. повернута скаржнику.
Судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019р. та ухвала Другого апеляційного адміністративного суду по №440/4668/19 набрали законної сили 07.04.2020р.
Про наявність судових рішень, якими особі призначено пенсію по інвалідності державного службовця, та набрання ними 07.04.2020 законної сили, ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в якості безробітної - не повідомила.
26.06.2020 ОСОБА_1 подала до центру зайнятості заяву, якою повідомила про намір повернути допомогу по безробіттю, отриману з 07.04.2020.
Сума допомоги виплачена особі за період із 07.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 14320,72 грн. ОСОБА_1 відшкодовано в добровільно.
Позивач стверджує, що саме прийняття відповідачем неправомірних рішень надали змогу отримати ОСОБА_1 за період 03.09.2019 по 06.04.2020 допомоги по безробіттю в сумі 58862,40 грн.
На підставі викладеного, 09.03.2023 за вих. № 16/44/58-23 на адресу відповідача було направлено претензію та наказ № 50 від 07.03.2023 про повернення грошових коштів в сумі 58 862,40 грн, які були виплачені позивачем, як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .
Вказана претензія залишена відповідачем без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у своєму відзиві, окрім іншого, зазначає, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомити Полтавський обласний центр зайнятості про звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення на інший вид пенсії. В свою чергу, при зверненні до Управління 03.09.2019, із заявою про переведення на інший вид пенсії, гр. ОСОБА_1 не повідомляла Управління про перебування на обліку в центрі зайнятості як одержувач допомоги по безробіттю. В трудовій книжці також відсутні відповідні записи.
Переведення на інший вид пенсії ОСОБА_1 було проведено згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 з урахуванням ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, за матеріалами пенсійної справи та за матеріалами документів, наданих разом із заявою про переведення на інший вид пенсії 03 вересня 2019 року особисто ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 440/4668/19 визнано протиправним та скасовано рішення Сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 41 від 04 вересня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та здійснити нарахування та виплату (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 з 03 вересня 2019 року пенсії по інвалідності державного службовця.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в переведенні на пенсію державного службовця, є встановленими та не підлягають повторному доведенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Так, внаслідок неправомірних дій відповідача - ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь - яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного фонду України та понесеними позивачем збитками.
Щодо доводів відповідача про те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомлення Полтавського обласного центру зайнятості про звернення до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку для громадян повідомляти органи центру зайнятості про саме лише звернення до органів Пенсійного фонду.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, виходячи з обставин справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача коштів у сумі 58 862,40 грн, які виплачені ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судовий збір у відповідності до статті 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, код ЄДРПОУ 13967927) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 03491234) 58 862,40 грн боргу та 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення підписано 18.01.2024.
Суддя Погрібна С.В.