"09" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4682/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Боднар Кирила Сергійовича про стягнення 15520,98 грн заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - ТОВ "БІЗПОЗИКА", Позивач) використовую систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Одеської області зі позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Боднар Кирила Сергійовича (далі - ФОП Боднар К.С., Відповідач) 15520,98 грн заборгованості, з яких 8552,48 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 6968,50 грн прострочених платежів по процентах, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за умовами укладеного 28.12.2021 р. договору про надання кредиту № 441617-КС-001 зобов'язань в частині своєчасного та остаточного повернення наданих кредитних коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 р. позовній заяві ТОВ "БІЗПОЗИКА" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/4682/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ "БІЗПОЗИКА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4682/23, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.11.2023 р.; задоволено клопотання ТОВ "БІЗПОЗИКА" про витребування доказів в АК КБ "ПРИВАТБАНК" та витребувано відповідні докази у АК КБ "ПРИВАТБАНК".
22.11.2023 р. до господарського суду надійшли витребувані в АК КБ "ПРИВАТБАНК" докази.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 р. відкладено розгляд справи на 14.12.2023 р.
Додатково господарським судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному сайті судової влади України з метою інформування Відповідача.
29.11.2023 р. ТОВ "БІЗПОЗИКА" звернулось до господарського суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв'язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області, внаслідок чого до 15.12.2023 р. тривали відновлювальні роботи та судові засідання не проводились.
13.12.2023 р. ТОВ "БІЗПОЗИКА" звернулось до господарського суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 р. призначено судове засідання на 28.12.2023 р.
Надіслана ФОП Боднар К.С. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2023 р. відкладено розгляд справи на 09.01.2024 р.
Додатково господарським судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному сайті судової влади України з метою інформування Відповідача.
Надіслана ФОП Боднар К.С. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали від 23.11.2023 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості відповідачу реалізувати права на викладення позиції у справі та на участь в судовому засіданні господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.
У призначене на 09.01.2024 р. судове засідання представники сторін не з'явились.
Відповідно до наявних в матеріалах справи сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронного кабінету ТОВ "БІЗПОЗИКА" доставлено кожну з ухвал суду у справі, при цьому Позивач клопотав про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).
Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу ФОП Боднар К.С., зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб'єктивної поведінки останнього, відтак надіслані ухвали вважаються врученими, а Відповідач - повідомленим про призначенні засідання.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ФОП Боднар К.С. до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв'язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
09.01.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
28.12.2021 р. між ТОВ "БІЗПОЗИКА" (Кредитодавець) та ФОП Боднар К.С. (Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 441617-КС-001 (Договір), відповідно до пункту 1 якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн (Десять тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Строк кредиту - 16 тижнів, процентна ставка в день фіксована - 1,16395, комісія за надання кредиту - 1500,00 грн, загальний розмір наданого Кредиту - 10000,00 грн, термін дії Договору - 19.04.2022 р., орієнтована вартість наданого Кредиту - 21040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (пункт 2 Договору).
Пунктом 3 Договору визначено Графік платежів:
№ платежуДатаЗалишок по основній сумі кредитуПроценти за користування кредитом (1)Частковий платіж основної суми (2)Комісія за надання Кредиту (3)Загальний платіж (1+2+3)
111.01.202210000,001746,00 884,002630,00
225.01.202210000,001629,60384,40616,002630,00
308.02.20229615,601566,881063,12 2630,00
422.02.20228552,481393,701236,30 2630,00
508.03.20227316,181192,241437,76 2630,00
622.03.20225878,42957,881672,12 2630,00
705.04.20224206,30685,441944,56 2630,00
819.04.20222261,74368,262261,74 2630,00
Усього9 540,0010 000,001 500,0021 040,00
У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (пункт 4 Договору).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір (пункт 5 Договору).
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 8 Договору).
Кредитний договір від 28.12.2021 р. № 441617-КС-001 підписаний ФОП Боднар К.С. одноразовим ідентифікатором. Слід зазначити, що у договорі вказана інформація щодо Позичальника, а саме: місце проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код. Кредитний договір був укладений відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності.
Крім того, ТОВ "БІЗПОЗИКА" на підтвердження факту укладення Кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній платформі товариства надано суду довідки, підписані представником, у яких відображено форму послідовності дій Клієнта, вчинених для укладення договору, а також надано анкету Клієнта.
Із представленої анкета Клієнта (ФОП Боднар К.С.) вбачається заповнення останнім інформації, а саме: місце проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код та номеру банківської карти для перерахування коштів.
ТОВ "БІЗПОЗИКА" також надано суду Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, затверджені наказом директора товариства від 03.11.2021 р. № 25-ОД.
Відповідно до представленої ТОВ "БІЗПОЗИКА" довідки 28.12.2021 р. здійснено перерахування 10000,00 грн на номер карти, вказаний у анкеті Клієнта (ФОП Боднар К.С.), банк отримувача АК КБ "ПРИВАТБАНК", призначення платежу «перерахування коштів Боднар К.С. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 441617-КС-001 від 28.12.2021 р.».
22.11.2023 р. від АК КБ "ПРИВАТБАНК" на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 31.10.2023 р. представлено відповідну інформацію стосовно того, що на ім'я Боднара К.С. (РНОКПП НОМЕР_1 ) у АК КБ "ПРИВАТБАНК" емітовано карту із номером аналогічним у анкеті Клієнта (ФОП Боднар К.С.) та вищезазначеній довідці. Додаткового представлено виписку по рахунку, із змісту якої вбачається зарахування 28.12.2021 р. на вказану карту 10000,00 грн.
Із представленого ТОВ "БІЗПОЗИКА" розрахунку заборгованості, виконаного станом на 20.10.2023 р., за Кредитним договором від 28.12.2021 р. № 441617-КС-001 вбачається, що за Позичальником - Боднар К.С. обліковується заборгованості загальним розміром 15520,98 грн, з яких 8552,48 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 6968,50 грн прострочених платежів по процентах. При цьому останнім днем строку нарахування відсотків за користування кредитом визначено 19.04.2022 р.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Поряд з цим пункти 1 та 6 частини 1 статті 3 Закону України „Про електронну комерцію" визначають, що електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
У той же час, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України „Про електронну комерцію").
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є укладений 28.12.2021 р. договір про надання кредиту № 441617-КС-001 між ТОВ "БІЗПОЗИКА" як Кредитодавцем та ФОП Боднар К.С. як Позичальником.
При цьому ТОВ "БІЗПОЗИКА" як Кредитодавцем доведено виконання взятих на себе за умовами Договору обов'язків та надання грошових коштів у погодженому розмірі, що підтверджується як представленою і дослідженою в описовій частині рішення довідкою, так і отриманою від АК КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію стосовно, того, що на ім'я Боднара К.С. у АК КБ "ПРИВАТБАНК" емітовано карту із номером аналогічним у анкеті Клієнта (ФОП Боднар К.С.) та довідці, на яку відповідно 28.12.2021 р. зараховано 10000,00 грн
В свою чергу ФОП Боднар К.С. як Позичальником в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,1046,1049 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору своєчасно не повернуто позику, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та визначених пунктом 3 Договору умов Графіку платежів строк виконання зобов'язання загальним розміром 8552,48 грн настав.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "БІЗПОЗИКА" та стягнення на його користь з ФОП Боднар К.С. 8552,48 грн заборгованості за тілом кредиту, у зв'язку із допущенням порушення виконання зобов'язань в частині своєчасного та остаточного повернення переданої позики. Іншого ФОП Боднар К.С. господарському суду не доведено, так само як і не представлено доказів своєчасного повернення переданої позики.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як зазначено, приписами частини 2 статті 1050 ЦК України встановлено - якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із приписами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Умовами пункту 1 укладеного між сторонами Договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитними коштами фіксована та складає 1,16395% в день.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання ФОП Боднар К.С. грошового зобов'язання по поверненню тіла кредиту, господарський суд вважає, що ФОП Боднар К.С. має сплатити ТОВ "БІЗПОЗИКА" 6968,50 грн прострочених платежів по процентах, розрахунок яких вважається судом арифметично правильним та виконаним в межах строку дії Договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Боднар Кирила Сергійовича про стягнення 15520,98 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боднар Кирила Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, Б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, Код ЄДРПОУ 41084239) 15520/п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять/грн 98 коп. заборгованості, з яких 8552/вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві/грн 48 коп. прострочених платежів по тілу кредиту, 6968/шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім/грн 50 коп. прострочених платежів по процентах, та 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн 20 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 18 січня 2024 р. у зв'язку із перебуванням судді Гута С.Ф. у період з 15 січня 2024 р. по 17 січня 2024 р. на лікарняному.
Суддя С.Ф. Гут