ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.01.2024Справа № 911/2802/23
За позовом Державного податкового університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"
про стягнення 176 240,37 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Державний податковий університет (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 176 240,37 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, мотивовані, тим, що відповідачем необґрунтовано збільшено ціну природного газу поставленого в листопаді 2020 року за договором №41FT417-787-20 на постачання природного газу від 30.10.2020, а тому, на думку позивача, відповідач має повернути переплату (різницю) за спожитий позивачем газ.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2023 матеріали позову Державного податкового університету до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про стягнення 176 240,37 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
19.10.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані 20.10.2023 судді Карабань Я.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2802/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
09.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо позову та, зокрема, вказує, що підписаними додатковими угодами сторонами узгоджено зміну ціни за газ, а тому посилання позивача на наявність передплати є необґрунтованими.
21.11.2023 від позивача на виконання ухвали суду надійшли виписки про рух коштів між ним та відповідачем і письмове підтвердження, що станом на 21.11.2023 ціна позову не змінилася.
Інших заяв чи клопотань на адресу суду від сторін не надходило.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.10.2020 між відповідачем (постачальник) та Університетом державної фіскальної служби України правонаступником якого є позивач - Державний податковий університет (споживач) було укладено договір на постачання природного газу №41FT417-787-20 (надалі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечувати поставку у 2020 році природного газу, з урахуванням послуг з його транспортування, споживачу, а споживач зобов'язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання з 16.10.2020 по 31.12.2020 в обсязі 500,00 тис.м.куб.
У відповідності з пп. 1.2.1 п. 1.2 договору планові обсяги природного газу по місяцях.
Передача обсягів газу від постачальника споживачеві у відповідному місяці оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 2.5. договору).
Відповідно до 2.6 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (пп. 2.6.1); на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (пп. 2.6.2); споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (пп. 2.6.3); у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (пп. 2.6.4); у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (пп.2.6.5).
У пункті 3.1. договору сторонами погоджено ціну за 1000 куб.м природного газу на момент укладення даного договору становить 4,90 грн, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 2 450 000, 00 грн, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.3. договору ціна газу може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Цей договір набирає чинності з 16.10.2020 та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 договору).
Згідно п.11.3. договору, сторони визначили, що всі зміни для цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною договору і мають переважну силу над положеннями договору.
Відповідно до п. 11.5.2. договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім зміни ціни за одиницю товару не більш ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п.3.1. договору.
У подальшому між постачальником та споживачем було укладено 7 додаткових угод до договору (надалі - додаткові угоди), у яких, зокрема, змінено планові обсяги по місяцях та в угодах 2-7 збільшено ціну газу, а саме:
№ 1 від 30.10.2020 обсяги газу за листопад - 235 куб.м, за грудень - 265 куб.м.;
№ 2 від 03.12.2020 обсяги газу за листопад - 213 636,538 куб.м, за грудень - 240 909,288 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 01.11.2020 природного газу визначено в розмірі 5,39 грн, з ПДВ;
№ 3 від 04.12.2020 обсяги газу за листопад - 194 215,035 куб.м, за грудень - 219 008,443 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 06.11.2020 природного газу визначено в розмірі 5,929 грн, з ПДВ;
№ 4 від 07.12.2020 обсяги газу за листопад - 176 559,122 куб.м, за грудень - 199 098,585 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 12.11.2020 природного газу визначено в розмірі 6,5219 грн, з ПДВ;
№ 5 від 08.12.2020 обсяги газу за листопад - 160 508,293 куб.м, за грудень - 180 998,713 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 16.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,1741 грн, з ПДВ;
№ 6 від 09.12.2020 обсяги газу за листопад - 145 916,630 куб.м, за грудень - 164 544,285 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 23.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,8914 грн, з ПДВ;
№ 7 від 10.12.2020 обсяги газу за листопад - 144 472,047 куб.м, за грудень - 162 919,287 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 23.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,9704 грн, з ПДВ.
Також за результатами укладення вказаних вище додаткових угод сторонами зменшено обсяг поставки природнього газу в період споживання з 01.11.2020 по 31.12.2020 до 307 378,333 куб.м.
Так, позивач вказує, що ним у листопаді фактично спожито природній газ в кількості 178 256,55 куб.м, а також повністю сплачено його вартість, однак надати акти-приймання-передачі газу він немає можливості, оскільки внаслідок пожежі вони були знищені на підтвердження чого надає копію акту про пожежу від 08.06.2022.
На виконання умов договору згідно копій платіжних доручень від 16.12.2020 за №№293, 1384, 1986 та від 24.12.2020 за №№2133, 321, 1486 позивачем оплачено природний газ на загальну суму 2 450 000, 00 грн.
Згідно копії акту ревізії фінансово-господарської діяльності Університету державної фіскальної служби України за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, а з питань повноти та правильності обліку необоротних активів з 01.03.2015 по 31.12.2020 від 25.02.2021 за №20-24/1 складеного Державною аудиторською службою України, зокрема, встановлено необґрунтоване збільшення ціни природного газу спожитого Університетом у листопаді 2020 року за договором №41FT417-787-20, а також здійснення оплати постачальнику за бюджетні кошти вартості природного газу по ціні більшій ніж передбачено тендерними документами на суму 547 318,91 грн, чим завдано Університету матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
30.07.2021 споживачем направлено постачальнику (відповідачу) листа за вих.№1751/01-23, в якому він просив акт за листопад 2020 року на суму 1 420 776,01 грн відкоригувати в частині зменшення суми на 216 988,73 грн та повернути надлишково сплачені кошти.
У відповідь на вказаний лист відповідачем надано відповідь за вих.№417-Лв-10383-0821, разом з якою направлено відкоригований акт приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року від 30.11.2020 в обсязі 178 256, 55 куб.м на загальну суму 1 244 535,64 грн, з ПДВ, а також зазначено, що питання про повернення передплати буде вирішено після підписання акту приймання-передачі природного газу та повернення оригіналу постачальнику.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи акт приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року від 30.11.2020 в обсязі 178 256, 55 куб.м на загальну суму 1 244 535,64 грн підписаний зі сторони споживача (позивача) не був.
Одночасно, сторонами підтверджується факт споживання природного газу споживачем за договором у листопаді 2020 року в обсязі 178 256, 55 куб.м на загальну суму 1 244 535,64 грн, а тому дані обставини відповідно до положень ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, доказуванню не підлягають доказуванню.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 176 240,37 грн.
Підставами позову є необґрунтоване збільшення відповідачем ціни природного газу поставленого за договором у листопаді 2020 року.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.627 Цивільного кодексу України, передбачено свободу договору, а також той факт, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, позивач звертаючись до суду вказує, що відповідачем необґрунтовано збільшено ціну спожитого в листопаді 2020 року газу в кількості 178 256,55 куб.м з 4,90 грн за куб.м. до 7,9704 грн, що призвело до зайвої сплати відповідачем бюджетних коштів у сумі 176 240,37 грн.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як зазначено судом вище, позивач вказує, що відповідачем необґрунтовано збільшено ціну спожитого за договором у листопаді 2020 року газу.
Разом з тим, як установлено судом між постачальником та споживачем було укладено 7 додаткових угод до договору, в яких, зокрема, змінено планові обсяги по місяцях та в угодах 2-7 збільшено ціну газу, а саме:
№ 2 від 03.12.2020 обсяги газу за листопад - 213 636,538 куб.м, за грудень - 240 909,288 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 01.11.2020 природного газу визначено в розмірі 5,39 грн, з ПДВ;
№ 3 від 04.12.2020 обсяги газу за листопад - 194 215,035 куб.м, за грудень - 219 008,443 куб.м, ціну за 1 куб. м починаючи з 06.11.2020 природного газу визначено в розмірі 5,929 грн, з ПДВ;
№ 4 від 07.12.2020 обсяги газу за листопад - 176 559,122 куб.м, за грудень - 199 098,585 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 12.11.2020 природного газу визначено в розмірі 6,5219 грн, з ПДВ;
№ 5 від 08.12.2020 обсяги газу за листопад - 160 508,293 куб.м, за грудень - 180 998,713 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 16.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,1741 грн, з ПДВ;
№ 6 від 09.12.2020 обсяги газу за листопад - 145 916,630 куб.м, за грудень - 164 544,285 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 23.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,8914 грн, з ПДВ;
№ 7 від 10.12.2020 обсяги газу за листопад - 144 472,047 куб.м, за грудень - 162 919,287 куб.м, ціну за 1 куб.м починаючи з 23.11.2020 природного газу визначено в розмірі 7,9704 грн, з ПДВ.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №185/7362/22 презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Суд наголошує, що суду не надано доказів визнання недійсними додаткових угод 2-7, якими збільшувалась ціна газу спожитого Університетом згідно договору в листопаді 2020 року.
Отже, приймаючи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку про необгрунтованість посилань позивача на те, що відповідачем безпідставно збільшено ціну спожитого в листопаді 2020 року газу в кількості 178 256,55 куб.м з 4,90 грн за куб.м. до 7,9704 грн, оскільки як установлено судом вище додатковими угодами до договору №2-7, які є чинними на момент розгляду справи, сторонами погоджено зміну вартості газу, зокрема, угодою №7 від 10.12.2020 в розмірі 7,9704 грн, з ПДВ.
Одночасно, суд зазначає, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності Університету державної фіскальної служби України від 25.02.2021 за №20-24/1, який складений Державною аудиторською службою України, що наданий позивачем до позову, не може бути належним та допустим доказом, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує факт необґрунтованого збільшення ціни природного газу спожитого Університетом у листопаді 2020 року за договором №41FT417-787-20.
Враховуючи зазначене, оскільки обставини, на які посилається позивач у обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та позивачем не доведено факту наявності передплати за поставлений відповідачем у листопаді 2020 року газ, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача переплати (різниці) за спожите майно (газ) у розмірі 176 240,37 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Державного податкового університету.
Судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань