ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.01.2024Справа № 910/16034/23
За позовомКорпорації «ТСМ Груп»
доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
простягнення 1 653 854,43 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Сидоренко В.В.
від відповідача:Касьянов М.Г.
Корпорація «ТСМ Груп» (надалі - «Корпорація») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - «Підприємство») про стягнення 1 653 854,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати за виконані на підставі договору про виконання комплексу робіт №05/19 від 05.08.2019 роботи, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 653 854,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивачем не були належним чином виконані підрядні роботи, обсяги яких містяться в актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2021 року, а самі акти та довідки про вартість виконаних робіт направлені відповідачу всупереч умовам договору №05/19 від 05.08.2019 та після закінчення строку його дії.
Протокольною ухвалою суду від 06.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 10.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.08.2019 між Підприємством в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (замовник) та Корпорацією (генеральний підрядник) був укладений договір на виконання комплексу робіт №05/19 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: «ВП Южно-Українська АЕС. Енергоблоки №1 та №2. Комплекс інженерних засобів системи фізичного захисту. АКТЗ. ІІ етап. Частина 2. Постачання обладнання та будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт (додаток №2) та у відомостях обсягів робіт (додаток №4) до вказаного договору.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що генеральний підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Сторони пунктом 2.1 Договору обумовили договірну ціну робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, яка змінювалася шляхом укладання додаткових угод №1 від 01.11.2019 та №4 від 29.10.2021.
Терміни виконання робіт сторонами визначені в графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною цього договору, і також змінювався шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.11.2019, №2 від 03.06.2020 та №3 від 17.11.2020.
За змістом п. 4.1.1 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Згідно з п. 5.10 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця. Керуючись змінами до п. 201.1 ПКУ, генеральний підрядник складає акти виконаних робіт окремо на кожний вид робіт та кодує їх згідно з ДКПП.
Відповідно до п. 15.6 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 17.11.2020 договір набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печатками і діє до 30.03.2023.
Позивач вказує, що ним у листопаді та грудні 2021 року були виконані роботи на загальну суму 1 653 84,43 грн., за наслідками чого були складені акти приймання виконаних будівельних робіт №9, №10 за листопад 2021 року та №11, №12 за грудень 2021 року, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт №7 за листопад та №9 за грудень 2021 року.
Вказані акти та довідки були передані відповідачу, проте останнім такі акти та довідки підписані не були, і вартість виконаних робіт не сплачена.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних у листопаді та грудні робіт за Договором.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для несплати вартості фактично виконаних робіт.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України).
Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.
Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.
Враховуючи характер правовідносин між сторонами суд зазначає, що в даному випадку йдеться про дотримання сторонами договору загальних засад цивільного законодавства щодо меж здійснення цивільних прав. Так, відповідно до частин першої-третьої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже якщо підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання-виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №910/18384/20.
Позивач вказує, що згідно умов Договору у листопаді та грудні 2021 року ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 1 653 84,43 грн. (а саме, в листопаді на суму 780 885,44 грн. та грудні на суму 872 968,99 грн.).
За наслідками виконання робіт позивачем були складені та підписані в односторонньому порядку акти приймання виконаних будівельних робіт №9, №10 за листопад 2021 року та №11, №12 за грудень 2021 року, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт №7 за листопад та №9 за грудень 2021 року.
Згідно з п. 5.10 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця. Керуючись змінами до п. 201.1 ПКУ, генеральний підрядник складає акти виконаних робіт окремо на кожний вид робіт та кодує їх згідно з ДКПП.
Із позовної заяви вбачається, що Корпорацією вказані акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт були передані відповідачу у строки, вказані в п. 5.10 Договору для прийняття таких робіт, проте останнім виконані роботи прийняті не були, акти та довідки не підписувалися, і відповідні заперечення щодо обсягу виконаних робіт не висловлювалося.
В той же час, суд відзначає, що доказів передання відповідачу підписаних зі своєї сторони актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт за листопад та грудень 2021 року у строки, встановлені п. 5.10 Договору, позивачем до матеріалів справи не долучено.
В матеріалах справи міститься лише копія супровідного листа №98 від 10.08.2023, до якого були додані вказані акти та довідки, направленого на адресу відповідача описом вкладення у цінний лист від 11.08.2023.
Тобто, єдиним доказом направлення відповідачу на затвердження актів та довідок про виконані у листопаді та грудні 2021 року роботи є лист, датований 10.08.2023, що свідчить про недотримання позивачем положень п. 5.10 Договору щодо порядку приймання відповідних робіт.
У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про те, що направлені акти та довідки повертаються без погодження у зв'язку з порушенням позивачем строків, визначених п. 5.10 Договору, а також закінченням строку дії Договору 31.03.2023.
Суд відзначає, що підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження належного виконання позивачем робіт за Договором у спірний період.
В судовому засіданні 10.01.2024 представник відповідача вказував на те, що обсяг робіт, зафіксований в актах виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2021 року, позивачем виконаний не був.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
На запитання суду в судовому засіданні 10.01.2024 щодо проведення експертизи з метою встановлення факту та обсягу виконаних робіт згідно спірних актів, позивач заперечив та вказав, що проведення експертизи було б неможливим.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини виконання ним як підрядником передбачених Договором робіт, обсяг яких зазначено в актах приймання виконаних будівельних робіт №9, №10 за листопад 2021 року та №11, №12 за грудень 2021 року, тобто не довів обставин реального виконання робіт за Договором, за які нарахував та заявив до стягнення в судовому порядку заборгованість.
При цьому, існування у відповідача зобов'язання з перерахування коштів за виконані підрядні роботи ставиться в залежність від наявності доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, які в даному випадку у суду відсутні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Корпорації про стягнення з Підприємства заборгованості не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Корпорації «ТСМ Груп» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.01.2024.
Суддя В.П. Босий