вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" січня 2024 р. Справа№ 910/10614/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023
у справі № 910/10614/23 (суддя Сівакова В.В.)
За позовом Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
про стягнення 188 843,87 грн, -
У 2023 році Колективне підприємство "Магдалинівський маслозавод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про стягнення 188 843,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача у поверненні суми переплати за договором № 41АР200-14841-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.12.2021 в розмірі 188 843,87 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 позов позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на користь Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" 188 843 грн 87 коп. переплати, 2 832 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору та 31 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення мотивовано тим, що оскільки умовами договору сторонами не передбачено питання щодо можливості повернення переплати вартості газу та враховуючи, що відподвіно до п. 12 розділу ІІ "Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими" сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачеві суми переплати у розмірі 188 843,87 грн на підставі письмової вимоги позивача № 41 від 04.05.2023.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також, зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що жодною із сторін договору не було заявлено за місяць до припинення дії договору про його розірвання, а відтак, укладений між сторонами договір № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 є продовженим до 31.12.2023, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для повернення позивачу попередньої оплати, яка має за умовами договору зараховуватись в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період. Крім того, відповідач, також, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останні є не обґрунтованими та просить зменшити розмір заявлених витрат.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
06.11.20203 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10614/23.
23.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/10614/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №910/10614/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
04.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2021 між Колективним підприємством "Магдалинівський маслозавод" (споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (постачальник, відповідач) укладений договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-14841-22 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2022 році природній газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Згідно з п. 4.2 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Розділом 8 договору сторони узгодили, що зміна постачальна може бути здійснена лише за сукупності наступних умов: споживачем попередньо укладено договір постачання газу з новим постачальником; сторони попередньо призупинили дію цього договору в частині постачання газу або розірвали цей договір; відсутність у споживача простроченої заборгованості за цим договором; повідомлення споживачем постачальника про таку зміну за 21 календарний день; якщо на початок періоду фактичного постачання природного газу новим постачальником чи протягом цього періоду у споживача виникне доведена та узгоджена між споживачем та постачальником прострочена заборгованість за поставлений природний газ перед попереднім постачальником, або споживач не буде дотримуватися узгодженого графіка погашення заборгованості із попереднім постачальником, останній має право повідомити про це оператора ГТС та здійснити заходи, передбачені цими правилами, щодо припинення постачання природного газу споживачу-боржнику, у тому числі через оператора ГРМ (п. 8.1 договору).
Згідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ "Твій Газзбут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до п. 9.2 договору припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором.
Пунктом 9.14 договору сторони передбачили, що договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 08.11.2022 між Колективним підприємством "Магдалинівський маслозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" укладено договір № 0000677 про постачання природного газу (т. 1 а.с. 51-55).
09.11.2022 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення № 276 від 08.11.2022 про зміну постачальника природного газу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та повідомленням про вручення за № 5110001333516 (т. 1 а.с. 48-50).
Вказаним вище листом позивачем повідомлено відповідача про свій намір змінити постачальника з 01.12.2022 та запропоновано призупинити дію договору № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 з 01.12.2022, а також останнім днем постачання відповідачем природного газу вважати 30.11.2022.
Відповідач повідомлення № 276 від 08.11.2022 про зміну постачальника природного газу отримав 14.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5110001333516 та витягом із сайту АТ "Укрпошта" в мережі Інтернет (т. 1 а.с. 49).
Одночасно з цим, колегія суддів підкреслює, що матерали справи не містять заперечень відповідача щодо отримання ним повідомлення № 276 від 08.11.2022 про зміну постачальника природного газу.
Місцевим господарським судом, також встановлено та підтверджується матеріалими справи, що 02.12.2022 позивачем направлено на адресу відповідача заяву № 29 від 02.12.2022 про припинення дії договору № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та повідомленням про вручення за № 5110001332559 (т. 1 а.с. 63-64), яка отримана відповідачем 05.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5110001332559 (т. 1 а.с. 71).
04.05.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 41, відповідно до якого просив повернути надлишково сплачені кошти по договору № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 у розмірі 188 843,87 грн (т. 1 а.с. 73).
Листом № 200-Сл-6831-2-0523 від 15.05.2023 відповідачем відмовлено позивачу у поверненні суми переплати у розмірі 188 843,87 грн, у зв'язку з тим, що договір № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 є дійсним та дана сума зарахована в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період, на підставі п. 4.8 договору (т. 1 а.с. 74).
Оскільки відповідач переплату не повернув позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Суд апеляційної інстанції підкреслює, що відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ "Твій Газзбут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Пунктом 9.2 договору унормовано, що припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів розірвання договору № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 в судовому порядку.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати договір № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 таким що припинив свою дію, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про припинення дії договору постачання природного газу 02.12.2022, тоді як, відповідно до п. 9.1 та 9.14 договору кінцевою датою звернення було 31.11.2022 року.
Разом з тим, з матеріалів справи також, вбачається, що в період з січня по грудень 2022 року відповідачем поставлено позивачу природній газ для непобутових потреб на загальну суму 1 577 570,67 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу.
На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу оплату за поставлений природний газ у загальному розмірі 1 766 414,54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.
У той же час, матеріали справи також місять акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року - грудень 2022 року, з якого вбачається, що станом на 31.12.2022 за позивачем рахується переплата у розмірі 188 843,87 грн (т. 1 а.с. 21).
Як зазначалося раніше, позивач звернувся до відповідача та просив повернути надлишково сплачені кошти по договору № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 у розмірі 188 843,87 грн, однак відповідачем відмовлено позивачу у поверненні суми переплати у розмірі 188 843,87 грн, у зв'язку з тим, що договір № 41АР200-14841-22 від 30.12.2021 є дійсним та дана сума зарахована в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період, на підставі п. 4.8 договору. В той же час, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що останнім надавалися послуги з постачання природного газу у 2023 році, після укладання договору позивачем з новим постачальником.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням місцевого господарського суду що відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у поверненні надлишково сплачених коштів з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ "Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими" Правил визначено, що розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Отже, оскільки умовами договору сторони не передбачили порядку повернення надлишково сплачених коштів та враховуючи, що Правила постачання природного газу є обов'язковими для дотримання їх сторонами договору, суд апеляційної інстанції підкреслює, що у відповідача виник обов'язок з повернення позивачеві суми переплати у розмірі 188 843,87 грн на підставі письмової вимоги № 41 від 04.05.2023.
Рахом з цим, суд апеляційної інстанції також підкреслює, що матеріали справи не містять доказів постачання відповідачем позивачу природного газу на суму 188 843,87 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача суми переплати у розмірі 188 843,87 грн.
З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Колегія суддів підкреслює, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
Одночасно, відповідно до частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказів понесення адвокатських витрат позивачем надано наступні документи.
Договір №1206/23-ПД про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2023 року укладений між АБ «Костянтина Потапова «Легіс Юніон» в особі директора Потапова К.О. та Колективним підприємством "Магдалинівський маслозавод" (т. 1 а.с. 143-145).
В матеріалах справи також наявне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №3334 від 26.04.2017 року видане Потапову Костянтину Олександровичу (т. 1 а.с. 102).
До клопотання про доручення доказів понесених витрат заявником долучено детальний опис робіт, відповідно до якого надано наступні послуги:
- складено, підписано та подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву;
- складено, підписано та подано до Господарського суду міста Києва заяву про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, року;
- складено, підписано та подано детальний опис робіт (наданих послуг);
- складено, підписано та подано клопотання про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Загальний розмір витрат понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги позивачем склав в сумі 31 000 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У апеляційній скарзі відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Одночасно, здійснивши аналіз поданих заявником доказів, на переконання колегії суддів включення до відшкодування таких видів послуг, як заява про подання доказів розміру витрат від 27.06.2023 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 11.08.2023 року так клопотання про доручення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу від 11.08.2023 року є неправильним і не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу".
3 огляду на викладене, колегія суддів не може вважати послуги, які включено до підпунктів 2, 4 та 5 детального опису робіт (наданих послуг) обґрунтованими, що говорить про штучне збільшення заявником витрат на правову допомогу.
Колегія суддів, також, звертає увагу на висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Дослідивши заперечення відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг в сумі 31 000 грн за підготовку позовної заяви, заяву про подання доказів розміру витрат, відповідь на відзив, детальний опис робіт та клопотання про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відповідно до вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, з урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду та критерії "необхідності і обґрунтованості", з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Потаповим К.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3334 від 28.04.2017 року) професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від від 20.09.2023 у справі №910/8010/23 в частині задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №910/10614/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/10614/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) на користь Колективного підприємства "Магдалинівський маслозавод" (51100, Дніпропетровська обл., смт. Магдалинівка, вул. Прозорова, 44, код ЄДРПОУ 24239332) 188 843 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сорок три гривні) 87 коп. переплати, 2 832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні) 66 коп. витрат по сплаті судового збору та 15 000 (п'ятнадцять тисяч гривень) 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.»
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10614/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир