вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"08" січня 2024 р. Справа№ 911/737/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Панамаренко Д.М.,
від відповідача - Гудінова І.Л.,
від третіх осіб - не прибули,
розглянувши заяви Садівничого товариства "Заліське" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/737/22 (суддя Карпечкін Т.П., повний текст рішення складено 21.04.2023) за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів.
ВСТАНОВИВ наступне.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними та скасування п. п. 4-6 рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019 року, оформлених Протоколом №1.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/737/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/737/22 - без змін.
До Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про стягнення судових витрат з позивача у справі №911/737/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2023 розгляд заяви Садівничого товариства "Заліське" про стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції призначено на 04 грудня 2023 року о 13:45 год.
На адресу Північного апеляційного господарського суду 27.11.2023 від позивача надійшли заперечення позивача - ОСОБА_1 щодо судових витрат відповідача та про покладення судових витрат повністю на садівниче товариство "Заліське", з наданням при цьому доказів понесення витрат правничої допомоги.
Крім цього, на адресу суду від позивача 04.12.2023 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/737/22, а також заява про зменшення розміру судових витрат садівничого товариства "Заліське".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкладено розгляд справи №911/737/22 на 18 грудня 2023 року о 10:40 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 об'єднано заяви Садівничого товариства "Заліське" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/737/22 в одне провадження; розгляд заяв Садівничого товариства "Заліське" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції призначено на 18 грудня 2023 року о 10:40 год.
У зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів, станом на 18.12.2023 у відпустці, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд вказаних заяв призначено на 08.01.2024 о 14:00 год.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали кожен свою заяву та заперечили проти заяв один одного.
Суд, розглянувши вказані заяви, дійшов наступного висновку.
Стосовно заяви відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даному випадку, відповідачем 09.10.2023 (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати правничої допомоги.
Докази понесення витрат в сумі 34 425,01 грн. були надані відповідачем до апеляційного суду протягом п'яти днів після прийняття постанови у даній справі.
Згодом, а саме 07.12.2023 відповідачем подано до суду заяву про збільшення розміру витрат на правничу допомогу до 42 425,01 грн. (на 8 100 грн.), з доказами понесення цих витрат.
Стосовно вказаної заяви про збільшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Постанова у даній справі прийнята 20.11.2023, представники відповідача при цьому були присутні в судовому засіданні 20.11.2023, а отже обізнані про наведену обставину, тому відповідач мав подати докази понесених ним витрат правничої допомоги до 27.11.2023 включно.
Проте, докази понесених витрат на суму 8 100 грн. подані до суду лише 07.12.2023, тобто з пропуском, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строку без відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, оскільки відповідач пропустив строк на подання доказів понесених витрат правничої допомоги на суму 8 100 грн. та за відсутності клопотання про поновлення строку, суд залишає дану заяву без розгляду на підставі абзацу 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, колегією суддів розглядається заява відповідача про покладення на позивача витрат правничої допомоги на суму 34 425,01 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 34 425,01 грн. відповідач надав:
договір № 09/21 про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2022, укладений між адвокатським бюро "Валентини Журавель" (адвокат) та Садівничим товариством "Заліське" (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього, якщо такі будуть мати місце;
додаток №3 від 04.10.2022 до вказаного договору, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає замовлення по надання правової допомоги з представлення інтересів у справі №911/737/22;
детальний опис наданих послуг від 23.11.2023.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
За умовами пункту 2 Додатку №3 до Договору вартість послуг з надання правової допомоги сплачується клієнтом з розрахунку 2 700 грн. за одну годину роботи адвоката.
Згідно детального опису наданих послуг від 23.11.2023 адвокатом відповідачу надані послуги по:
підготовки та направленню відзиву на апеляційну скаргу позивача - 6 750 грн. (2,5 год.);
очікування адвокатом судового засідання (18.09.2023) та участь у ньому (1 год. 10 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 5 850, 01 грн. (2,16667 год.);
очікування адвокатом судового засідання (09.10.2023) та участь у ньому (1 год. 15 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 6 075 грн. (2, 25 год.);
очікування адвокатом судового засідання (06.11.2023) та участь у ньому (2 год. 20 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 9 000 грн. (3,333333 год.);
участь адвоката в судовому засіданні 20.11.2023 (1 год. 30 хв.), дорога до суду та у зворотній бік (1 год.) - 6 750 грн. (2,5 год.).
Загальна сума - 34 425, 01 грн.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу Суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, та апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Матеріали справи свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Журавель В.І. надавала правову допомогу Садівничому товариству "Заліське" в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, була обізнана з усіма обставинами даної справи.
Так, колегією суддів враховується, що правова позиція сторін в суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату відповідача не було потрібно вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, фактично відзив на апеляційну скаргу позивача містить узагальнену позицію відповідача по справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції.
Стосовно витрат відповідача по наданню таких послуг, як очікування адвокатом судових засідань та участь у них, дорога до суду та у зворотній бік на загальну суму 27 675, 01 грн., слід зазначити, що за висновком Суду, вони не відповідають критеріям реальності та розумності.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати відповідача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність відповідачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені Садівничим товариством "Заліське" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 425, 01 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.
Відтак, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн.
Так, колегія суддів вважає, що наведений розмір витрат в сумі 18 000 грн. грн. є справедливим та співмірним розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Стосовно заяви позивача про покладення на відповідача витрат правничої допомоги в сумі 36 500 грн., мотивованої виникненням спору у даній справі внаслідок неправильних дій відповідача, слід зазначити наступне.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Подібні правові висновки викладено також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19.
Як вже було вказано вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі №911/737/22 - без змін.
Підстав, передбачених частиною дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не встановила.
З огляду на викладене, колегією суддів відмовляється у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Садівничого товариства "Заліське" про збільшення розміру витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
3. Заяву Садівничого товариства "Заліське" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Садівничого товариства "Заліське" 18 000 грн. витрат правничої допомоги, понесених відповідачем при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
4. У задоволенні решти заяви відмовити.
5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови складено: 17.01.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук