Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кп/733/28/24
Єдиний унікальний №733/1504/23
Ухвала
18 січня 2024 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що останньому на підставі ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2023 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор». Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 грудня 2023 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2024 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 22 січня 2024 року. На даний час кримінальне провадження не розглянуто та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як обвинувачений ОСОБА_5 може залишити своє місце проживання, переховуватися від суду, а також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може бути вираженим у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, а тому підстави для зміни запобіжного заходу та застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Прокурор в судовому засіданні подане ним клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою підтримала, так як вважає, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому для застосування більш м'якого запобіжного заходу немає підстав.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно нього посилаючись на те, що він має постійне місце проживання, від слідства та суду не переховувався та на свідків не впливав, а тому просив обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечив та вказав, що відсутні всі підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою та вони є не обґрунтованими та не доведеними, а тому просив вибрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
З'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Обираючи або продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу та повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства.
Статтею 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд ураховує те, що слідчий суддя обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою попередження ризику переховування ОСОБА_5 від суду, а також незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. В зв'язку з тим, що заявлені ризики не зменшилися і жоден з більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам, а також враховуючи те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України не розглядалося та не допитані свідки та потерпіла.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 жовтня 2023 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 грудня 2023 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2024 року включно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає безальтернативну міру покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, матеріали провадження не вказують на наявність захворювань в останнього, які б унеможливлювали його тримання під вартою.
При обранні більш м'якого запобіжного заходу в умовах воєнного стану є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та на хід судового розгляду справи.
Наведені доводи захисника про те, що підстави для продовження тримання під вартою обвинуваченого є не обгрунтованими та недоведеними не заслуговують на увагу.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Водночас, зважаючи на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 , суд приймає до уваги те, що згідно практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи вищевказане та встановлені судом обставини при продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, продовження існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання йому запобіжного заходу, а також те, що судове провадження з об'єктивних причин не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 176-177, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в здійсненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 березня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя ОСОБА_1