16 січня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5921/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №145-30/2023 від 20.07.2023 року Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про відмову жителям вулиці Буковинської у наданні дозволу на встановлення обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих "лежачих поліцейських";
- зобов'язати Великокучурівську об'єднану територіальну громаду Чернівецького району Чернівецької області в особі Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області вжити заходи щодо забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів руху транспортних засобів і пішоходів по вулиці Буковинській в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області, а саме дозволити обладнати вулицю Буковинська в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області обмежувачами швидкості руху транспортних засобів "лежачий поліцейський".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача зі зверненням та висновком експерта щодо встановлення на вулиці Буковинській села Великий Кучурів обмежувачів швидкості руху транспортних засобів. Однак рішенням відповідача від 20.07.2023 року відмовлено жителям вулиці Буковинської у наданні дозволу на встановлення обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих "лежачих поліцейських", у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав на їх встановлення. Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.09.2023 року.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
11.05.2022 року до Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання про проведення комплексної фото-технічної та судово-автотехнічної експертизи, в інтересах ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтовано тим, що на розгляді у голови Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області перебуває звернення від мешканців АДРЕСА_1 з приводу того, що по вказаній вулиці, а саме по проїжджій частині дороги яка перебуває у житловій та пішохідній зоні, водії рухаючись на транспортних засобах із перевищенням дозволеної швидкості 20 км/год. не дотримують вимог п. 12.5 ПДР, чим створюють небезпеку для пішоходів. З огляду на вказане жителі звернулись до голови Великокучірівської ОТГ, щодо вжиття заходів на встановлення на вул. Буковинській, особливо на її прямій ділянці обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, оскільки вказана ситуація є критичною та несе в собі загрозу для життя та здоров'я місцевих жителів.
18.05.2022 р. згідно висновку Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України максимальна швидкість руху на даній ділянці регламентується вимогами пункту 12.5 ПДР, згідно з якими - у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. Відповідно до заданого комплексу вихідних даних та редакції запитання автомобіль, зображений на відеозаписі "VID-20220414-WA0002", починаючи з його розташування на ілюстрації №1 до його розташування на ілюстрацію №2, рухався зі швидкістю не менше 27,45 км/год та не більше ніж 31,76 км/год. Відповідно до заданого комплексу вихідних даних та редакції запитання автомобіль, зображений на відеозаписі "VID-20220414-WA0001", починаючи з його розташування на ілюстрації №3 до його розташування на ілюстрацію №4, рухався зі швидкістю не менше 58,2 км/год та не більше ніж 66,2 км/год. максимальна швидкість ділянці.
22.05.2023 р. на адресу Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області надійшло колективне звернення жителів вул. Буковинської с. Великий Кучурів, відповідно до змісту якого просили вжити заходів на надати дозвіл на встановлення по вул. Буковинській в с. Великий Кучурів обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих лежачих поліцейських.
20.07.2023 року відповідачем винесено рішення №145-30/2023 про відмову жителям вулиці Буковинської у наданні дозволу на встановлення обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих лежачих поліцейських, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав на їх встановлення.
Не погоджуючись з рішення відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон № 280/97-ВР).
У відповідності до статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема : затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів;
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (далі - Закон №2807-VI).
Згідно статті 2 Закону №2807-VI благоустрій населених пунктів передбачає:
1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів;
2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;
3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
У відповідності до статті 3 Закону №2807-VI система благоустрою населених пунктів включає:
1) управління у сфері благоустрою населених пунктів;
2) визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів;
3) організацію благоустрою населених пунктів;
4) нормування у сфері благоустрою населених пунктів;
5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;
6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;
7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.
Статтею 5 Закону №2807-VI визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Статтею 10 Закону №2807-VI1 визначає повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.
Частиною 1 вищевказаною статті визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою;
5) затвердження місцевих планів управління відходами.
Частиною 2 вказаної статті зазначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) розроблення та реалізація місцевих планів управління відходами та створення системи управління побутовими відходами;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону №2807-VI визначено, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Згідно статті 13 Закону №2807-VI до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
У відповідності до ст.14 Закону №2807-VI об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Пунктом 6 частини 1 статті 16 Закону №2807-VI визначено, що на об'єктах благоустрою забороняється встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції.
У відповідності до частини 1 статті 17 Закону №2807-VI громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:
1) користуватись об'єктами благоустрою населених пунктів;
2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів;
3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів;
4) отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз'яснення їх змісту;
5) брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об'єктів благоустрою;
6) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян;
7) звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Частиною 1 статті 20 Закону №2807-VI визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Стаття 21 Закону №2807-VI визначає елементи благоустрою. Так ч.1. вказаної статті зазначено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є:
1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм;
2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;
6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;
7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;
8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;
9) малі архітектурні форми;
10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.
Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.
У відповідності до статті 22 Закону №2807-VI комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду; проектування, будівництво та реконструкція об'єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту; прийняття в експлуатацію об'єктів нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту будівель чи споруд без проведення комплексного благоустрою відповідної території забороняється; роботи з комплексного благоустрою територій, розташованих над інженерними мережами та комунікаціями, виконуються з дотриманням умов та нормативів щодо їх безпечної експлуатації.
Аналізуючи викладене вище, на відповідача покладається обов'язок, зокрема з обладнання пристроями для безпеки руху, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - Правила)
Пунктом 1.1 визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 12.5 Правил визначено, що у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
Державні стандарти України (ДСТУ) - стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.
Так, ДСТУ 4123:2020 "Безпека дорожнього руху. Засоби заспокоєння руху. Загальні технічні вимоги" поширюється на засоби заспокоєння руху на автомобільних дорогах загального користування згідно з ДБН В.2.3-4 [10] (далі - на дорогах) та на вулицях і дорогах населених пунктів згідно з ДБН В.2.3-5 [11] (далі - на вулицях).
Цей стандарт призначено для використання під час розроблення проєктів будівництва та утримання автомобільних доріг та вулиць, планування і розроблення додаткових заходів з безпеки та організації дорожнього руху.
У відповідності до п.5.2.1. та п. 5.2.2 ДСТУ 4123:2020 заходи заспокоєння дорожнього руху рекомендують застосовувати:
а) у місцях з інтенсивним рухом транспортних засобів у житлових зонах та прилеглих до дороги територіях;
б) на ділянках доріг та вулиць поблизу місць масового скупчення людей, наприклад, навчальних закладів, торгівельних центрів, торгових площ, розважальних закладів (стадіони, кінотеатри, театри тощо), місць масового відпочинку (парки, дитячі майданчики, зони відпочинку тощо), лікувальних закладів, оздоровчих закладів та великих підприємств;
в) на ділянках доріг та вулиць з рухом пішоходів інтенсивністю не менше ніж 150 осіб за годину в одному напрямку згідно з 7.10 ДСТУ 4092;
г) на ділянках доріг та вулиць з особливими умовами землекористування (історичні, туристичні, торгівельні, громадські, адміністративні тощо).
д) на ділянках доріг на підходах до населених пунктів.
Заходи заспокоєння дорожнього руху рекомендовано застосовувати на дорогах та вулицях, де автомобільні потоки конфліктують з пішохідними та велосипедними.
Як вже зазначалось, висновком Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України максимальна швидкість руху на даній ділянці регламентується вимогами пункту 12.5 ПДР, згідно з якими - у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. Відповідно до заданого комплексу вихідних даних та редакції запитання автомобіль, зображений на відеозаписі "VID-20220414-WA0002", починаючи з його розташування на ілюстрації №1 до його розташування на ілюстрацію №2, рухався зі швидкістю не менше 27,45 км/год та не більше ніж 31,76 км/год. Відповідно до заданого комплексу вихідних даних та редакції запитання автомобіль, зображений на відеозаписі "VID-20220414-WA0001", починаючи з його розташування на ілюстрації №3 до його розташування на ілюстрацію №4, рухався зі швидкістю не менше 58,2 км/год та не більше ніж 66,2 км/год. максимальна швидкість ділянці.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався з мешканцями вул. Буковинської с. Великий Кучурів з колективним зверненням до відповідача, однак, Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області відмовила рішенням у наданні дозволу для встановлення обмежувачів швидкості руху, у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав на їх встановлення.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача, стосовно необхідності встановлення обмежувачів швидкості руху, які знаходять своє відображення, зокрема у висновку Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
А тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення №145-30/2023 від 20.07.2023 року Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про відмову жителям вулиці Буковинської у наданні дозволу на встановлення обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих "лежачих поліцейських" та зобов'язанні Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області вжити заходи щодо забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів руху транспортних засобів і пішоходів по вулиці Буковинській в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області, а саме дозволити обладнати вулицю Буковинська в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області обмежувачами швидкості руху транспортних засобів "лежачий поліцейський".
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в даній справі не надав суду доказів щодо правомірності свого рішення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення №145-30/2023 від 20.07.2023 року Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про відмову жителям вулиці Буковинської у наданні дозволу на встановлення обмежувачів швидкості руху транспортних засобів, так званих "лежачих поліцейських";
3. Зобов'язати Великокучурівську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області вжити заходи щодо забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів руху транспортних засобів і пішоходів по вулиці Буковинській в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області, а саме дозволити обладнати вулицю Буковинська в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області обмежувачами швидкості руху транспортних засобів "лежачий поліцейський".
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області судові витрати (судовий збір) у розмірі 1073,60 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Головна, буд. 1, с. Великий Кучурів, Чернівецький район, Чернівецька область, 59052, Код ЄДРПОУ 04418162)
Суддя І.В. Маренич