Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 січня 2024 р. № 520/25312/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10,м. Фастів,Київська область,08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10,м. Фастів,Київська область,08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022), в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 28.06.2023 року № 963430154633 про відмову ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника), винесене відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з втратою годувальника, її чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням наданої судом у рішенні по даній справі правової оцінки.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення від 28.06.2023 року № 963430154633 про відмову ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника), винесене відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 18.09.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, 10.10.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем рішенням від 28.06.2023 року № 963430154633 про відмову ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника) є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 13.10.2023 року надано відзив в якому він також просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, так як позивачем до заяви щодо перерахунку пенсії надано свідоцтво про одруження від 14.05.2021, свідоцтво про смерть годувальника ОСОБА_2 від 08.11.2022. Документи, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 відсутні. Оскільки неможливо засвідчити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника на дату смерті ОСОБА_2 , позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.03.2003 року, копія якого додається.
14 травня 2021 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 14 травня 2021 року Московським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 08.11.2022 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію за віком, що підтверджується його пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 05.02.2004 року.
20.06.2023 року позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до принципу екстериторіального розподілу, заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, за наслідками розгляду якої було 28.06.2023 року прийняло рішення № 963430154633 про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки до заяви не долучено довідку про спільне проживання.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 8 Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 36 Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до статті 44 Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду.
Частиною 5 статті 45 зазначеного Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок).
Відповідно до п.1.5 цього Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно пункту 2.3 Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи у тому числі про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (п.п.9. п. 2.3).
Алгоритм дій органу, що призначає пенсію, після звернення осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший визначається розділом 4 Порядку.
Пунктом 4.2 того самого розділу визначено, що при прийманні документів орган, який призначає пенсію, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів видає особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії.
За приписами п. 4.3 розділу 4 Порядку рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Аналіз сукупності наведених норм розділу 4 Порядку свідчить про наявність механізму усунення формальних неточностей та перешкод у реалізації права на пенсійне забезпечення. Так, у разі необхідності дооформлення документів, подання додаткових документів пенсіонеру повідомляється про це у розписці про прийняття документів. Для надання документів, яких не вистачає, або дооформлення документів законодавством встановлений строк - 3 місяці від дати подання пенсіонером заяви.
У разі використання такого механізму за наявності необхідних документів (у тому числі після надходження додаткових чи дооформлених у визначений вище термін документів) Порядок встановлює обов'язок органу, що призначає пенсію, впродовж 10 днів розглянути їх та прийняти рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший.
Це повністю відповідає положенням ч. 5 ст. 45 Закону, якою також встановлений обов'язок органу Пенсійного фонду України розглянути документи у 10-ти денний з дня їх надходження. Ця норма є загальною та передбачає дії органу за умови достатності документів для прийняття рішення про наявність або відсутність у особи права на отримання (перерахунок) пенсії. У разі ж недостатності документів чи їх недоліків, що може бути усунено шляхом дооформлення або надання додаткових документів, застосуванню підлягають спеціальні норми розділу 4 Порядку.
Право вимагати від фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк або подання додаткових документів має застосовуватися органом Пенсійного фонду з урахуванням пункту 1 статті 7 Закону, згідно з яким загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду. Тобто у разі можливості усунення недоліків у поданих документах, орган Пенсійного фонду має повідомити про це зацікавлену особу та зажадати такого усунення, а не відмовляти одразу з формальних підстав.
Відмова у призначенні (перерахунку) пенсії повинна свідчити про відсутність у особи відповідного права, бути остаточною на час розгляду відповідного звернення компетентним органом.
Суд зазначає, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на уточнення необхідних відомостей, отримання додаткових документів, на підставі яких можливо було б підтвердити перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого годувальника, та не роз'яснено позивачу можливість подання додаткових документів впродовж трьох місяців.
Також суд зазначає, що згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
За правилами пункту "б" частини третьої статті 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" непрацездатними членами сім'ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною першою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
За змістом частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином суд зазначає, що у розумінні статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.
Крім того, абзацами першим та другим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином суд зазначає, що в даному випадку достатньою умовою для призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є факт перебування в шлюбних відносинах з померлим, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.
Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
В Постанові від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлений такий висновок щодо встановлення факту перебування особи на утриманні померлого для призначення пенсії по втраті годувальника.
«Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право».
«Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову».
Аналогічні по суті висновки викладені у постановах Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 695/2011/22.
У розумінні вищезазначених норм законодавства для встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні померлого годувальника слід встановити такі обставини:
1) проживання фізичної особи разом з годувальником за однією адресою на момент його смерті;
2) перебування фізичної особи на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як вже було встановлено судом вище, з 14 травня 2021 року позивач перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивач з проживала квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_2 , в якій останній був зареєстрований, що підтверджується копією паспорту громадянина України, копія якого міститься в матеріалах справи.
З 12.07.2023 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 16.07.2023 року.
З матеріалів справи також встановлено, що 06.06.2023 року позивач звернулась з заявою до співробітнів Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області щодо підтвердження спільного проживання з ОСОБА_2 , якими було проведено опитування сусідів та підтверджено факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією листа Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області від 08.06.2023 року № Ч-941/119-67/04, копія якого міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи наявна також копія нотаріально посвідченої заяви від 04.01.2023 року, в якій сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили, що позивач дійсно зі своїм чоловіком проживали разом з січня 2020 року по день його смерті в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того в позовній заяві позивачем зазначено, що позивач зі своїм чоловіком більше півроку на рік проживали на дачній ділянці АДРЕСА_3 та вели спільне господарство протягом останніх п'яти років до смерті чоловіка, що підтверджується листом Голови правління садового товариства «Керамік» від 05.06.2023 року.
Отже позивач разом з чоловіком, до його смерті проживали разом однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 13.01.2021 року у справі № 592/17552/18, повне утримання означає відсутність у члена сімї іншій джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з всовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
З матеріалів справи судом встановлено, що станом на жовтень - листопад 2022 року розмір моєї пенсії становив 3296,90 грн., що підтверджено довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 4095560127001058.
Станом на жовтень - листопад 2022 року розмір пенсії ОСОБА_2 становив 15864,09 грн., що підтверджено довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.08.2023 року.
Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у Постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19 та від 31 серпня 2022 року у справі № 592/13089/21, сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування позивача на утриманні чоловіка, зокрема тому, що розмір щомісячних доходів чоловіка позивача значно перевищував розмір її доходів, а тому допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні чоловіка до дня його смерті.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення від 28.06.2023 року № 963430154633 про відмову ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника), винесене відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Також суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з втратою годувальника, її чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10,м. Фастів,Київська область,08500), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.06.2023 року № 963430154633 про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2023 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з втратою годувальника, чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.