Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 січня 2024 р. № 520/32199/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.11.2023 розміру пенсії ОСОБА_1 з 73% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі 520/15418/23; зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.11.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 73% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки ГУ ДСНС у Харківській області від 12.05.2023 №210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням сплачених пенсійних сум; стягнути з Головного управління ПФУ в Харківській області спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та спричинили йому моральну шкоду.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області. Пенсію позивачу призначено в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХII (далі - Закон України № 2262-ХII) у розмірі 73% від сум грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі №520/15418/23, яке набрало законної сили 29.08.2023, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2022р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУ ДСНС у Харківській області від 12.05.2023 №210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше сплачених пенсійних виплат.
З 01.11.2023 ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі 520/15418/23 здійснило з 01.11.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки ГУ ДСНС у Харківській області від 12.05.2023 №210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Водночас, з відомостей, які містяться в електронному пенсійному кабінеті позивача, позивачу стало відомо, що після перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі 520/15418/23, відповідачем зменшено основний розмір пенсії позивача у відсотковому значенні від грошового забезпечення - з 73% до 70% грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
У період з 01.01.2024 по 15.01.2024 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення вказаного питання здійснюється в перший робочий день після відпустки.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
При перерахунку пенсії позивача на підставі рішення суду, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії.
Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічні за змістом висновки відображені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 за наслідками розгляду зразкової справи №240/5401/18-а.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність дій управління пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 73% на 70% при проведені її перерахунку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі №520/15418/23 та, відповідно, про наявність підстав для зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01.11.2023, виходячи з 73% від відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги стягнення з Головного управління ПФУ в Харківській області спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, вираженості та справедливості (правовий висновок викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 686/24467/15-а).
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.
Як зазначає ОСОБА_1 , йому було завдану моральну шкоду в результаті зменшення відповідачем розміру його пенсії у відсотковому значенні від розміру грошового забезпечення з 73% до 70%, а саме у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.
Проте, всупереч вищезазначеним положенням, позивачем не надано достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок зазначених дій відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, 18, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61166, ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні з 01.11.2023 розміру пенсії ОСОБА_1 з 73% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , проведеного на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 по справі 520/15418/23.
Зобов'язати Головне управління ПФУ в Харківській області провести з 01.11.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 73% грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки ГУ ДСНС у Харківській області від 12.05.2023 №210 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням сплачених пенсійних сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Панов М.М.