Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 січня 2024 р. № 520/15806/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Владислава Єгупенка,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЛІНТРЕЙД» (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А) до Харківської митниці (м. Харків, вул. Короленка, буд. 16Б) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне підприємство «АЛЛІНТРЕЙД» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2 від 02.05.2023 року та картку відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року, прийняті Харківською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2 від 02.05.2023 року та картка відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "АЛЛІН-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42415294) зареєстроване в якості юридичної особи.
У відзиві на позов представник митного органу зазначив, що 01.05.2023 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ПП «АЛЛІНТРЕЙД» (42415294) була подана митна декларація за номером №UA807200/2023/004861 (23UA807200004861U4) на товари: №1 «Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон… код товару 6006320090», №2 «Текстильний матеріал комбінований який складається з тканини, з однієї поверхні якого є поліуретанове покриття… код товару 5903209090».
У графі 44 вказаної ЕМД декларантом були зазначені наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) б/н 09.03.2023, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) CYT20230309 09.03.2023, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 26.04.2023, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) CYT20230309 09.03.2023, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA807200004689U1 01.05.2023, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару 20230123 23.01.2023, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Б-01/05/23/05 01.05.2023, Розрахунок ціни (калькуляція) CYT20230309 09.03.2023, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів CYT20201002 02.10.2020 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3/1 01.01.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 29.09.2022, Договір про надання послуг митного брокера 09/11-18 09.11.2018, Інші некласифіковані документи MRN23ROCT190000264330 25.04.2023, Інші некласифіковані документи видаткова накладна№CYT20230309 09.03.2023, Інші некласифіковані документи відвантажувальна спец. №CYT202 09.03.2023, Інші некласифіковані документи комерційна пропозиція №б/н 18.09.2020, Інші некласифіковані документи лист№04/18-1 18.04.2023, Інші некласифіковані документи лист№04/18-9 18.04.2023, Інші некласифіковані документи лист №CYT20230309/1 09.03.2023, Інші некласифіковані документи лист№CYT20230309/2 09.03.2023, Інші некласифіковані документи лист №CYT20230309/3 09.03.2023, Інші некласифіковані документи лист №CYT20230309/4 09.03.2023, Інші некласифіковані документи лист №CYT20230309/5 09.03.2023, Інші некласифіковані документи якісний опис №CYT202303 09 09.03.2023.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД №UA807200/2023/004861 (23UA807200004861U4) від 01.05.2023, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2023/004861 (23UA807200004861U4) від 01.05.2023 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, до спецпідрозділу митниці (відділу контролю митної вартості) було направлено запит по МД «щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів».
За результатом аналізу інформації та співставлення вказаних документів було встановлено наступне: 1. задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений в МД UA807200/2023/004861 від 01.05.2023. Товар № Заявлено МВ, дол. США/кг Мінімальний рівень МВ ЄАІС Держмитслужби, дол. США/кг Джерело - МД № 1 2,16 3,96 №UA500080/2023/1674 від 25.03.2023 (тов. 1) 2 2,18 3,96 №UA807200/2023/3376 від 30.03.2021 (тов. 1) 2. документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 2.1 Декларантом підприємства не надано до митниці митну декларацію країни відправлення. Митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товарів митна декларація в митному режимі «експорт». За ЕМД від 01.05.2023 №UA807200/2023/004861 країною відправлення товарів (відповідно до контракту та інших комерційних документів і товаросупровідних документів) є Китай, відповідно митною декларацією країни відправлення є декларація митної адміністрації КНР.
Як зазначає відповідач у відзиві, при митному оформленні декларантом позивача серед інших документів було надано копію транзитної декларації республіки Румунія типу Т1 (гр. 1) від 25.04.2023 №23ROCT190000264330. Надана копія примірнику Т1 є транзитною декларацію однієї із країн на шляху прямування товару з КНР до України та не являється митною декларацією країни відправлення (оформлена в країні експорту товарів митна декларація в митному режимі «експорт) та у ній не зазначено код товару. 2.2 Декларантом не надана інформація щодо вартості транспортних витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості (відповідно до п. 3 контракту умови поставки “постачальник зобов'язаний, тільки, завантажити товар на борт судна в порту ...”, що свідчить про умови поставки FOB, тобто можливо не враховано морській фрахт товару. 2.3 Декларантом надано звіт оцінювача “Звіту про оцінку майна № Б-01/05/23/05”, мета оцінки зазначено: “визначення ринкової вартості майна”, в якому в п.5.2.2 “Розрахунок вартості”, зазначено “Вартість транспортування 5% від вартості на умовах поставки СPT Kharkiv, але при вартості 54708,48 $ - 5% складає 2735,42 дол.США. Тобто вартість фрахту з Китая до Харкова не відповідає фрахту аналогічних поставок товарів, тобто можливо декларантом не включено всі складові до розрахунку митної вартості). Вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД №UA807200/2023/004861 (23UA807200004861U4) від 01.05.2023.
02.05.2023 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог стаття 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ (принт-скрін повідомлення АСМО «Інспектор» додається до відзиву). Також, було повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
02.05.2023 року позивачем надано відповіді на повідомлення відповідача, в яких зазначено, що у відповіді № 02/05/23-1 - що до електронної митної декларації вже було надано лист постачальника № CYT20230309/4 від 09.03.2023 року на підтвердження факту, що комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається; у відповіді № 02/05/23-2 зазначено, що до електронної митної декларації вже було надано Контракт та інвойс № CYT20230309 від 09.03.2023 року на підтвердження відсутності (не існування) виписки з бухгалтерської документації, тому що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу - три місяці з моменту поставки (митного очищення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст.53 МК України надання виписки з бухгалтерської документації не вимагається; у відповіді № 02/05/23-3 зазначено, що ліцензійний та авторський договір не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 53 МК України надання таких договорів не вимагається; у відповіді № 02/05/23-4 зазначено, що до електронної митної декларації вже було надано прайс-лист № 20230123 від 23.01.2023 року; у відповіді № 02/05/23-5 зазначено, що до електронної митної декларації вже було надано копію митної декларації країни відправлення № MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 року, як уніфікованого документа, переклад якого не вимагається, а проведення верифікації не є законодавчо встановленим обов'язком позивача; у відповіді № 02/05/23-6 зазначено, що до електронної митної декларації вже було надано звіт про оцінку майна № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 року, підготовлений товарною біржею; у відповіді № 02/05/23-7 зазначено, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України. Досилку прийнято в базу даних, про що направлено відповідне повідомлення.
02.05.2023 відповідачем надіслано повідомлення № 404244 про митну вартість товару, митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін.
02.05.2023 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2.
02.05.2023 року відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000227.
Через надання відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000227 та з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст.55 та ч. 2 ст. 263 МК України, Декларант з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA807200004911U9, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 485 588,86 гривень.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті електронної митних декларацій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
В постанові від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховний суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваного рішення, після отримання ЕМД, поданих ПП "АЛЛІН-ТРЕЙД" до митного органу, управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень та додаткової інформації у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів.
Листами ПП "АЛЛІН-ТРЕЙД", в яких викладено додаткові пояснення, повідомлено Харківську митницю, що підприємством були направлені до митного органу усі можливі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару по вказаним вище ЕМД. Інші документи, які знаходяться у митного органу, надаватися не будуть.
Суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Суд також звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.
Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, відповідачем було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів”.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 54708,48 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 09.03.2023 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № CYT20230309 від 09.03.2023 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 26.04.2023 року; Декларація про походження товару (Declaration of origin) № CYT20230309 від 09.03.2023р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № 23UA807200004689U1 від 01.05.2023 року;. Прейскурант (прайс-лист) № 20230123 від 23.01.2023 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 р. Розрахунок ціни (калькуляція) № CYT20230309 від 09.03.2023 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CYT20201002 від 02.10.2020 р.; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3/1 від 01.01.2022 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 29.09.2022 року; Договір про надання послуг митного брокера № 09/11-18 від 09.11.2018 року; Копія митної декларації країни відправлення № MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 року; Видаткова накладна № CYT20230309 від 09.03.2023 р. (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № CYT20230309 від 09.03.2023 р. (з перекладом); Комерційна пропозиція № б/н від 18.09.2020 року (з перекладом); Лист № 04/18-1 від 18.04.2023 року з інформацією від ПП “АЛЛІН-ТРЕЙД”, що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 04/18-9 від 18.04.2023 року з інформацією від ПП “АЛЛІН-ТРЕЙД”, що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист № CYT20230309/1 від 09.03.2023 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № CYT20230309/2 від 09.03.2023 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № CYT20230309/3 від 09.03.2023 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист № CYT20230309/4 від 09.03.2023 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № CYT20230309/5 від 09.03.2023 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Якісний опис № CYT20230309 від 09.03.2023 року (з перекладом).
Як свідчать матеріали справи, разом з ЕМД декларантом до митного органу надавався ряд документів, що не заперечувалося та підтверджено відповідачем у відзиві на позов, зокрема, листи з інформацією від ПП “АЛЛІН-ТРЕЙД”. Копії вказаних вище документів також містяться в матеріалах справи.
Отже, твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з ЕМД не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження. Доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, митним органом до суду не надано.
Крім того, у відповідях на повідомлення митного органу підприємство-декларант зазначав, що усі необхідні та наявні у ПП "АЛЛІН-ТРЕЙД" документи надано та знаходяться у митного органу, інші документи надаватися не будуть.
Проте, митним органом винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2 від 02.05.2023 року та картку відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, серед документів, які підтверджують митну вартість товару, митна декларація країни відправлення відсутня.
Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 (провадження №К/9901/30264/18), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Вартість товару вказана у прайс-листі № 20230123 від 23.01.2023 року. Сумарна вартість товару, яка кореспондується з вартістю товару, вказаною в митній декларації, підтверджена інвойсом № CYT20230309 від 09.03.2023 р. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № CYT20230309 від 09.03.2023 р. вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, що підтверджується листом постачальника № CYT20230309/1 від 09.03.2023 р. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № CYT20230309 від 09.03.2023 р. страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується листом постачальника №CYT20230309/2 від 09.03.2023 р. За Контрактом отримання платежів від третіх осіб не передбачено, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується листом постачальника №CYT20230309/3 від 09.03.2023 р. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № CYT20230309 від 09.03.2023 р., комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується листом постачальника № CYT20230309/4 від 09.03.2023 р. У відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № CYT20230309 від 09.03.2023 р., ліцензування не передбачено, що підтверджується листом постачальника №CYT20230309/5 від 09.03.2023 р.
Крім того, як зазначив позивач, всі витрати вказано у розрахунку ціни (калькуляції) № CYT20230309 від 09.03.2023 р., яка також вже було надана відповідачу, інші витрати відсутні.
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивачем не вказано складові митної вартості товару, є необґрунтованим, оскільки всі складові митної вартості підтверджено документально.
В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, відсутність зазначення дати інвойсу, географічного пункту умов поставки CPT та порту відправлення в деклараціях поданих до Митних декларацій могла б вплинути на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
При цьому, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, оскільки за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20, які також враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
В постанові від 30.03.2018 року у справі № 804/16549/15 Верховний Суд, розглядаючи аналогічний спір, дійшов наступного висновку: "Так, направляючи запит про надання додаткових документів, митниця посилалася на те, що у копії митної декларації країни відправлення №581378468 від 05.09.2015 є посилання на коносамент №ZQMD037480 від 07.09.2015, який видано пізніше, ніж митна декларація, що, на думку відповідача, виключало можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості, могло свідчити про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості товарів.
Однак суд касаційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки як вбачається з експортної декларації та коносаменту, товар, його вага та кількість, номер контейнеру співпадає, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні".
В постанові Верховний Суд від 16.04.2021 року у справі № 804/2857/17 зазначив наступне: "щодо посилання митного органу на те, що дата копії митної декларації країни відправлення не відповідає даті коносаменту, а отже наявна вірогідність надання декларантом до митниці непідтверджених відомостей стосовно поставки оцінюваної партії товару, Суд зазначає наступне. Так, судами першої та апеляційної інстанції установлено, що номер коносамента присвоєно в електронній базі коносаментів перевізника (судохідної лінії). Після бронювання контейнеру вантажовідправник отримує драфт коносамента з номером, який у подальшому не може бути змінено. Інформація, що вказана в драфті коносамента, вантажовідправник може використовувати для цілей митного оформлення, а саме під час складання експортної митної декларації, що є усталеною практикою для митних формальностей стосовно товарів, які експортуються з КНР. Дата складання коносаменту проставляється під час оформлення оригінала та може співпадати з датою завантаження товару на борт судна. Наведене пояснює наявність реквізиту коносамента (номер) в експортній декларації країни відправлення, що видана раніше".
Відповідачу одночасно з Митною декларацією надавалася копія митної декларації країни відправлення, а саме: № MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 року, на яку, відповідач посилається й у спірній картці відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року. Про надання позивачем вказаного документу також зазначено у листі № 02/05/23-5 від 02.05.2023 року, проте дана обставина відповідачем не взята до уваги.
Також, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення не належить до документів, що підтверджують митну вартість товарів, оскільки віднесена законодавцем не до ч. 2 ст. 53 МК України, а до ч. 3 ст. 53 МК України, а тому вона не містить цінову інформацію, адже таким документом є інвойс № CYT20230309 від 09.03.2023 р. (що кореспондується зі ст. 4 Контракту).
Крім того, копія митної декларації країни відправлення №MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 р. не містить розбіжностей, які б давали підстави для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості та змінювали зміст всього документа.
Зазначення у декларації країни відправлення № MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 р. номеру інвойса № CYT20230309, не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ній міститься, не змінює суть документа та не може впливати на визначення митної вартості товару, оскільки копія митної декларації країни відправлення не є документом, що її підтверджує за ч. 2 ст. 53 МК України, а віднесена до додаткових за ч.3 ст. 53 МК України.
Разом з тим, навіть наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару (декларація експорту не є таким документом), не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, оскільки за результатами дослідження інших даних у наданих Декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару.
Вказана правова позиція, узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.
Відповідно до листа постачальника № CYT20230309/1 від 09.03.2023 р., вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Разом з тим, твердження відповідача про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості, а саме фрахту, є необґрунтованими, оскільки вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару. Умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
Якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18.
Отже, позивачем повністю підтверджено витрати на транспортування, які включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем документами.
Щодо цінової інформації митної вартості (прайс-лист, калькуляція), суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було запито у позивача документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, у тому числі каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції.
Проте, такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Позивач одночасно з Митною декларацією надав відповідачу прайс-лист № 20230123 від 23.01.2023 року, калькуляцію собівартості товару №CYT20230309 від 09.03.2023 року. Про надання вказаних документів зазначено у листі № 02/05/23-4 від 02.05.2023 року.
Крім того, досліджуючи п. 5.2.2. звіту про оцінку майна № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 р., відповідач дійшов до висновку, що вартість фрахту з Китая до Харкова не відповідає фрахту аналогічних поставок товарів.
Відповідно до п. 5.2.2. звіту про оцінку майна № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 р. оцінювачем зроблено розрахунок ринкової вартості за одним із підходів - порівняльним підходом на підставі цінових пропозицій до продажу подібного майна. Умовою поставки товару є CPT Kharkiv, що підтверджено вже наданим інвойсом №CYT20230309 від 09.03.2023 р., вартість фрахту включено у вартість товару, що підтверджено умовою поставки і листом постачальника № CYT20230309/1 від 09.03.2023 р., а також калькуляцією собівартості № CYT20230309 від 09.03.2023 р.
Також, вартість одиниці товару відповідно до наданих відповідачу інвойсу №CYT20230309 від 09.03.2023 р., калькуляції собівартості № CYT20230309 від 09.03.2023 р., прайс-листа № 20230123 від 23.01.2023 р. знаходиться в межах ринкової вартості подібного майна відповідно до п. 5.2.2. за порівняльним підходом та відповідає ринковій вартості за п. 7 (загальний висновок) звіту про оцінку майна № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 р.
Отже, позивачем були надані відповідачу основні та додаткові документи, які дозволяють встановити, що вартість одиниці товару, в який включено витрати на транспортування на умовах CPT Kharkiv, відповідає ринковій вартості майна, а звіт про оцінку майна № Б-01/05/23/05 від 01.05.2023 р. додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товару.
Твердження відповідача про відмінність коду товару у декларації № MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 р. та у поданій митній декларації №23UA807200004861U4 від 01.05.2023 року не можна визнати необґрунтованим, оскільки код товару в експортній декларації вказується експортером.
У митній декларації №23UA807200004861U4 від 01.05.2023 року вказано коди товару. Відповідно до ст. 69 МК України відповідачем здійснено контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД і під час митного оформлення товарів порушень виявлено не було.
Таким чином, посилання відповідача на невідповідність коду товару, процедура визначення якого регулюється окремим Розділом IV УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МК України, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, процедура визначення якої встановлена Розділом III МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ МК України.
В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, “відмінність” коду товару, який зазначений в митній декларації №MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 р. та в митній декларації №23UA807200004861U4 від 01.05.2023 року вплинула на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
Отже, посилання відповідача на те, що у поданій до митного оформлення декларації №MRN23ROCT190000264330 від 25.04.2023 р. вказано код товару, відмінний від даних, зазначених у поданій митній декларації №23UA807200004861U4 від 01.05.2023 року, є необґрунтованим, оскільки в митній декларації №23UA807200004861U4 від 01.05.2023 року декларантом позивача в графі 33 визначено код відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаних в рішеннях не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішеннях лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірних рішень про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.”
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Крім того, суд зазначає, що спрацювання ризиків, згенерованихАСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
Крім того, в постанові від 09.02.2022 року у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару
В свою чергу, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд також визнає необґрунтованим.
Таким чином, надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2 від 02.05.2023 року, є необґрунтованим та підлягає скасуванню в судовому порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нових митних декларацій жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті ЕМД, прийнятих за первинно поданими митними деклараціями, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 року у справі № 520/3246/2020, від 03.11.2022 року у справі №П/811/1614/16.
Щодо позовної вимоги про скасування картки відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року, суд зазначає наступне.
Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Харківською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 ).
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
З приводу клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи, які складають 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.
Також, згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано ордер на надання правової допомоги серії АХ №1136850 від 22.06.2023; копію договору про надання правової допомоги № б/н від 15.06.2023 року та платіжне доручення про оплату послуг №1079 від 22.06.2023 на суму 20000 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Представник відповідача у відзиві на позов заперечував щодо відшкодування за його рахунок суми понесених витрат на правничу допомогу та просив суд зменшити суму до відшкодування, оскільки сума є надмірною.
В постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 та від 18 серпня 2022 року по справі № 340/323/21 Верховний Суд, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 КАС України, звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена “для визначення розміру витрат”, в той час як в межах справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Також, Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 134 КАС України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 19.07.2021 року по справі № 910/16803/19, яка враховується судом при вирішенні в рамках даної справи питання щодо відшкодуванню позивачу витрат на оплату послуг адвоката.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
В постанові від 16.03.2020 року по справі №1.380.2019.001962 Верховний Суд зазначив, що сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову.
Враховуючи скасування оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., що складає менше 10% від ціни позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЛІНТРЕЙД» (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29-А) до Харківської митниці (м. Харків, вул. Короленка, буд. 16Б) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000222/2 від 02.05.2023 року та картку відмови №UA807200/2023/000227 від 02.05.2023 року, прийняті Харківською митницею.
Стягнути на користь Приватного підприємства "АЛЛІН-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42415294) судові витрати в розмірі 9 967,83 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 83 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного підприємства "АЛЛІН-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42415294) 20000 грн. (двадцять тисяч гривень) у відшкодування судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Владислав ЄГУПЕНКО