16 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6988/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно до якої просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.04.2023 №163950022695 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначити вказану пенсію з дати звернення з заявою про зарахування до його пільгового стажу наступні періоди:
- з 18.06.2003 (наказ №156-к від 18.06.2003) по 27.10.2004 (наказ № 404-к від 27.10.2004) - 1 рік 4 місяці 10 днів;
- з 01.08.2005 (наказ №192/2-к від 01.08.2005) по 31.10.2005 (наказ №320-к від 01.11.2005) - 0 років 3 місяці 0 днів;
- з 01.11.2005 (наказ №349-к від 01.11.2005) по 22.11.2007 (наказ №409/к від 09.11.2007) - 2 роки 0 місяців 22 дні;
-з 03.07.2014 (наказ №569-к від 03.07.2014) по теперішній час - 8 років 9 місяців 12 днів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв'язку з наявністю необхідного стажу роботи зі шкідливими умовами праці він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
14 червня 2023 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6634/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування зазначає, що за результатами наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 2 місяці 3 дні, пільговий стаж становить - 6 років 7 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.07.1986 до 15.11.1986, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки НВП «Фероліт» від 14.04.2023 №337, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме відсутній характер виконуваної роботи. Також в зазначеній довідці та в записах трудової книжки не зазначено назву цеху, в якому працював заявник, атестація робочого місця на посаді газорізальника була проведена в цеху підготовки виробництва і відвантажування готової продукції. З огляду на зазначене прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши письмові докази суд встановив наступні обставини.
17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 163950022695 від 24.04.202, встановлено страховий стаж ОСОБА_1 : 34 роки 3 місяці 3 дні; пільговий стаж: 6 років 7 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 17.07.1986 по 15.11.1986, оскільки запис про звільнення не засвідчений печаткою. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно довідки НВА «Фероліт» від 14.04.2023 №337, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме відсутній характер виконуваної роботи. Також в зазначеній довідці та в записах трудової книжки не зазначено назву цеху, в якому працював заявник, а атестація робочого місця по посаді газорізальника була проведена в цеху підготовки виробництва і відвантаження готової продукції. Таким чином ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.04.2023 №163950022695 протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом підпункту 1 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, як визначено статтею 44 Закону №1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.
За змістом спірного рішення до пільгового стажу позивача не зараховано: періоди роботи згідно довідки НВА «Фероліт» від 14.04.2023 №337, а саме: з 18.06.2003 (наказ №156-к від 18.06.2003) по 27.10.2004 (наказ № 404-к від 27.10.2004) - 1 рік 4 місяці 10 днів; з 01.08.2005 (наказ №192/2-к від 01.08.2005) по 31.10.2005 (наказ №320-к від 01.11.2005) - 0 років 3 місяці 0 днів; з 01.11.2005 (наказ №349-к від 01.11.2005) по 22.11.2007 (наказ №409/к від 09.11.2007) - 2 роки 0 місяців 22 дні; з 03.07.2014 (наказ №569-к від 03.07.2014) по дату звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії (позивач продовжив працювати). В обгрунтування відповідач зазначив, що довідка не відповідає додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме відсутній характер виконуваної роботи. Також в зазначеній довідці та в записах трудової книжки не зазначено назву цеху, в якому працював заявник, а атестація робочого місця по посаді газорізальника була проведена в цеху підготовки виробництва і відвантаження готової продукції.
З цього приводу суд зазначає, що згідно пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.93 року (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції №58).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції №58).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у спірному рішенні як на підставу для відмови у призначенні пенсії на те, що довідка, яка надана пенсійному органу позивачем не відповідає додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме щодо відсутності у ній відомостей про характер виконуваної роботи. А також посилання, що в трудовій книжці не зазначено назву цеху, в якому працював заявник, оскільки внесення відповідних записів є обов'язком уповноваженої особи підприємства, на якому працювала особа, а не обов'язком позивача.
Позивач не може нести відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок і як наслідок, позбавлятися права соціального захисту.
Слід також зазначити, що відповідач не позбавлений можливості при призначенні пенсії перевірити інформацію, що міститься в трудовій книжці та в документах, що подаються для призначення пенсії.
За обставин цього спору суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував суто формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.04.2023 №163950022695 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.
Отже, повноваження щодо призначення пенсії належить до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідачем не здійснено розрахунок пільгового стажу позивача із посиланням на формальні підстави, не надано оцінки щодо наявності правових підстав застосування до позивача пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто не виконано усі умови, визначені законом для прийняття рішення про призначення пенсії, позовні вимоги щодо зобов'язання зарахувати періоди роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14.07.1986, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення за проведенням перерахунку пенсії та надання ним підтверджуючих документів -17.04.2023, задоволенню не підлягають.
Водночас належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.04.2023, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в повному обсязі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 13967927, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смялянська,23, м. Черкаси, 18000, код ЄРДПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.04.2023 №163950022695 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.04.2023 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко