Справа № 420/34061/23
16 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 07 грудня 2023 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:
- визнати незаконною бездіяльність Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білозерським РВ УМВС Укрїни в Херсонській області 04.04.2000р.) - накладеного постановою державного виконавця Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ;
- зобов'язати Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білозерським РВ УМВС Укрїни в Херсонській області 04.04.2000р.) - накладений постановою державного виконавця Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ.
Позиція позивача обґрунтована наступним
Позивачка зазначає, що 24 березня 2008 року, ВДВС Білозерського РУЮ, наразі Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі за текстом - відповідач) було винесено постанову АВ426041, про арешт майна боржника ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач), об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження 6928363.
Про даний арешт позивачці стало відомо 23 листопада 2023 року, коли приватним нотаріусом Літвінчук А.А. було замовлено інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до витягу з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №355540839 від « 23» листопада 2023 року, з якої було видно, що арешт накладено на все нерухоме майно, що належить позивачці.
24 листопада 2023 року, позивачка звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна та скасування заборони на його відчуження, що було накладено постановою державного виконавця ВДВС Білозерського РУЮ Скребель І.М. №АВ426041 24.03.2008 року.
Листом №25964 від 27.11.20223 року, відповідач повідомив, що встановити підстави винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ не виявилось можливим, оскільки у відповідності п. 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Також було повідомлено, що всі відкриті виконавчі провадження де боржником виступає позивачка були знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання. Таким чином, неможливо встановити ні підстави винесення оскаржуваної постанови, ні навіть номер виконавчого провадження, при цьому відповідач відмовляється скасувати арешт накладений на нерухоме майно.
Таким чином позивач вважає, що враховуючи що арешт, накладений постановою №АВ426041 від 24.03.2008 року виданою ВДВС Білозерського РУЮ, з огляду на знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, станом на момент подання даного позову втратив свою актуальність, як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.
Позиція відповідача обґрунтована наступним
Відповідач зазначив, що до Відділу надходило звернення ОСОБА_1 щодо звільнення майна з-під арешту. В ході розгляду звернення встановлено, що згідно Відомостей з державного реєстру речових прав та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження майна № 6928274, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер АВ426041 виданий 24.03.2008 року ВДВС Білозерського РУЮ (інші дані не зазначено) відносно боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити підстави винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер АВ426041 виданої 24.03.2008 ВДВС Білозерського РУЮ не виявилось можливим, оскільки відповідно до п. 2 р. ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Вищезазначені виконавчі провадження знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Підстави для зняття арешту з майна боржника визначені у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII). Вказаною статтею визначено перелік підстав. позивачкою не надано підстав для зняття арешту з майна боржника, які відповідали вимогам визначеним вищезазначеним статтям Закону, тому Відділом було відмовлено у задоволені заяви та не знято арешт майна боржника.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Заявою від 21.12.2023 року (вхід. № ЕС/19517/23) позивач усунув недоліки позовної заяви.
У період з 18.12.2023 року по 29.12.2023 року суддя перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 11 січня 2024 року.
Зазначеною ухвалою суду також витребувано з Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Свободи, буд. 85, смт. Білозерка, Херсонська область, 75000, код ЄДРПОУ 34669045) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №АВ426041 у повному обсязі.
09 січня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/1216/24).
11 січня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/1568/24).
Станом на 16 січня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
24 березня 2008 року, ВДВС Білозерського РУЮ, наразі Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову АВ426041, про арешт майна боржника ОСОБА_2 , об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, реєстраційний номер обтяження 6928363.
Про даний арешт, як зазначає позивачка, їй стало відомо 23 листопада 2023 року, коли приватним нотаріусом Літвінчук А.А. було замовлено інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до витягу з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №355540839 від « 23» листопада 2023 року, з якої було встановлено, що арешт накладено на все нерухоме майно, що належить позивачці.
24 листопада 2023 року, позивачка звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з нерухомого майна та скасування заборони на його відчуження, що було накладено постановою державного виконавця ВДВС Білозерського РУЮ Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року.
Листом №25964 від 27.11.20223 року, відповідач повідомив, що встановити підстави винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ не виявилось можливим, оскільки у відповідності п. 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Також було повідомлено, що всі відкриті виконавчі провадження де боржником виступає позивач були знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання (а.с. 14).
Вважаючи бездіяльність Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються як нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року, так і нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, який діяв на час накладення арешту на майно позивача.
За змістом статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 40-1 цього Закону.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Частина п'ята цієї статті передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Положеннями статті 55 Закону передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частини третьої, четвертої і п'ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
За правилами статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Згідно частини першої статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону №606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-ХІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках, як передбачено у ч.5 ст.59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-Х-ІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. В свою чергу, за вимогами пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, відповідно до статті 38 Закону (в редакції, яка діяла на момент повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
У поданому до суду відзиві відповідачем так і не зазначено підстави винесення постанови державного виконавця Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ, якою накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 , а лише зазначено «…Встановити підстави винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер АВ426041 виданої 24.03.2008 ВДВС Білозерського РУЮ не виявилось можливим, оскільки відповідно до п. 2 р. ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Вищезазначені виконавчі провадження знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання».
При цьому відповідачем жодним чином у відзиві не обґрунтовано доцільність продовження арешту майна боржника накладеного постановою державного виконавця Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року виданої ВДВС Білозерського РУЮ.
Відповідач навіть не має можливості надати інформацію на підставі чого була винесена вищезазначена постанова, не може зазначити розмір заборгованості, адже виконавче провадження знищене.
Також відповідачем не виконано ухвалу суду про витребування матеріалів виконавчого провадження, оскільки зазначені матеріли знищені.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV (надалі, також - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як судом зазначалось, частинами 4 та 5 статті 59 Закону №1404, чинного на час розгляду цієї справи, передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На час розгляду цієї справи матеріали виконавчого провадження в межах якого було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер АВ426041 виданої 24.03.2008 року ВДВС Білозерського РУЮ знищено у зв'язку із закінченням трирічного терміну зберігання виконавчого провадження, однак не скасованим залишається арешт, накладений у такому виконавчому провадженні.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою державного виконавця ВДВС Білозерського РУЮ Скребель І.М. №АВ426041 від 24.03.2008 року.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в загальній сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції, правонаступником якого є Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не вчиненні дій щодо зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білозерським РВ УМВС Укрїни в Херсонській області 04.04.2000 року), накладеного відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Скребель І.М. від 24.03.2008 року №АВ426041, запис про обтяження: № 6928363, тип обтяження: арешт нерухомого майна.
Зобов'язати Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білозерським РВ УМВС Укрїни в Херсонській області 04.04.2000 року), накладеного відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Скребель І.М. від 24.03.2008 року №АВ426041, запис про обтяження: № 6928363, тип обтяження: арешт нерухомого майна.
Стягнути за рахунок Білозерського відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Білозерський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Свободи, буд. 85, смт. Білозерка, Херсонська область, 75000, код ЄДРПОУ 34669045).
Суддя С.О. Cтефанов