Справа № 420/27704/23
16 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцької Юлії Анатоліївни про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. від 14.08.2023 року, винесену у рамках виконавчого провадження №65909295.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2021 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65909295 за виконавчим листом №521/213/16ц, виданого 23.08.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси, згідно якого було зобов'язано позивача не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні ІІ-теплицею на ІІІ-колодязем, літньої кухнею літ "Е", відповідно до технічного паспорту від 18.12.2014 року.
14.08.2023 року головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ВП №65909295 було винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду. При цьому у зазначеній постанові державним виконавцем встановлено, що станом на 14.08.2023 року рішення суду не виконано.
Однак позивач стверджує, що державним виконавцем не було вчинено всіх дій та не встановлено всіх обставин виконання/невиконання рішення, а було зроблено лише відповідні запити до органів МВС, ДФС, банківських установ тощо, тобто виконано лише дії, які мають організаційний характер та забезпечують фінансування проведення виконавчих дій. Водночас, державним виконавцем не вчинено жодної виконавчої дії, спрямованої на встановлення факту виконання чи невиконання виконавчого листа №521/213/16ц, виданого 23.08.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси, зокрема, державним виконавцем не здійснено вихід на місце для встановлення факту виконання чи невиконання судового рішення, щодо якого відбувається примусове виконання.
Крім того, позивач зазначає, що рішення Малиновського районного суду міста Одеси було добровільно виконано позивачем ще до звернення стягувача із виконавчим листом до його примусового виконання.
Ухвалою суду від 23.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в порядку, визначеному ст. 262 ч. 5 КАС України, з урахуванням особливостей розгляду справи, передбачених ст. 287 КАС України.
Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адміністративний позов позивача з додатками, а також ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року про прийняття до провадження було отримано 25.10.2023 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
У визначений КАС України п'ятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був, будь-яких клопотань щодо продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено, будь-яких пояснень щодо неможливості надання відзиву у строк, встановлений судом, не надано.
При цьому в ухвалі про відкриття провадження у справі судом було роз'яснено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а також про можливість вирішення судом справи за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).
Ухвалою суду від 24.10.2023 року провадження у справі №420/22704/23 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України до виконання Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) доручення суду, та, у подальшому, провадження було поновлено 11.01.2023 року після отримання судом матеріалів виконавчого провадження №6590929.
Під час розгляду справи судом було встановлено наступне.
Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі №521/213/16-ц, згідно якого було зобов'язано ОСОБА_1 (далі - боржника) не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні: ІІ-теплицею та ІІІ-колодязем, літньою кухнею літ «Е» ПЛОЩЕЮ 14,0 кв. м відповідно до технічного паспорту, складеного 18.12.2014 року КП «БТІ» Одеської міської ради.
24.06.2021 року до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ОСОБА_2 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі №521/213/16-ц.
Постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.06.2021 року було відкрито виконавче провадження №65909295 з виконання виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року. Зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.08.2022 року було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 269,00 грн.
Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.08.2022 року було вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 13 000,00 грн.
У подальшому, державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 08.08.2022 року були винесені постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, а також про накладення арешту на рухоме майно боржника.
На виконання Наказу Міністерства юстиції України №934/5 від 10.03.2023 року постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.04.2023 року було передано на виконання виконавчий документ №521/213/16-ц від 23.08.2018 року правонаступнику Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) новоутвореному Малиновському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 24.05.2023 року було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №65909295 з примусового виконання виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року.
04.08.2023 року ОСОБА_1 надіслав скаргу до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору, арешт коштів та майна боржника від 08.08.2022 року в межах виконавчого провадження №65909295, зобов'язання виконавчого органу винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Позивач посилався на факт того, що він на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/213/16-ц не вчиняє перешкод ОСОБА_2 в користуванні нею ІІ-теплицею та ІІІ-колодязем, літньою кухнею літ «Е» ПЛОЩЕЮ 14,0 кв. м відповідно до технічного паспорту, складеного 18.12.2014 року КП «БТІ» Одеської міської ради.
З огляду на вказане Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області направило доручення №03.02-1507 від 04.08.2023 року начальнику Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання останнім інформації щодо проведених дії державним виконавцем в межах виконавчого провадження №65909295.
На виконання вищевказаного доручення, Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було надіслано лист, в якому було зазначено, що станом на 11.08.2023 року не було повідомлень від стягувача про виконання рішення боржником.
14.08.2023 року головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцькою Ю.А. був складений акт державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року. В акті зазначено, що у присутності державного виконавця ОСОБА_3 , виходом за адресою: вул. Сурикова, 10, м. Одеса, встановлено, що рішення суду не виконується. Стягувач не підтвердив виконання рішення.
Постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.08.2023 року на підставі висновків цього акту було накладено штраф на боржника у сумі 1 700,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду. Крім того, у вказаній постанові було зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
29.08.2023 року була сформована вимога державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо необхідності повідомлення державного виконавця стягувачем стосовно того, чи виконано вимоги виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року.
На виконання вищевказаної вимоги ОСОБА_2 надіслала електронний лист до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому зазначила, що вимоги виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року боржником не виконано.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою від 14.08.2023 року про накладення штрафу у сумі 1 700,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду, а також вважаючи цю постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України №1404-VIII).
Верховним Судом у постанові від 29.05.2019 року по справі №758/8095/15-ц було сформовано правовий висновок, згідно якого зазначено, що імперативною нормою -частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
Враховуючи вищезазначене суд акцентує увагу на тому, що даний правовий спір, що виник у справі №420/27704/23 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.3 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 5 статті 26 Закону України №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Судом встановлено що виконавче провадження №65909295 було відкрито ще у 2021 році. В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які данні щодо встановлення виконавчим органом протягом 2021-2023 року (до 14.08.2023 року) факту невиконання позивачем рішення суду у справі та вжиття заходів щодо притягнення позивача до відповідальності за його невиконання.
При цьому позивача було притягнуто до відповідальності за невиконання рішення суду лише під час перебування виконавчого провадження в провадженні новоутвореного Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (правонаступника Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який відкрив виконавче провадження).
Разом з тим суд зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження №65909295, надісланого до суду Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відсутні відомості щодо направлення поштовим зв'язком на адресу боржника постанови від 24.05.2023 року про прийняття державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №65909295 до свого провадження. Наявність у вищезазначених матеріалах виконавчого провадження листа про надіслання вищезгаданої постанови ОСОБА_1 , без відповідного підтвердження відправки таких документів засобами поштового зв'язку, як то перебачено ст. 28 Закону України №1404-VIII, не підтверджує факт повідомлення відповідачем позивача про прийняття ВП до провадження новим органом виконавчої служби та повідомлення ним позивача про необхідність виконання боржником рішення суду у справі №521/213/16ц протягом 10 робочих днів, як то передбачено частиною шостою статті 26 ЗУ №1404-VIII.
Крім того, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений ст. 63 Закону України №1404-VIII.
Так, згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі №420/70/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, вищезазначені постанови підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як було встановлено судом раніше, постанова державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.08.2023 року про накладення арешту на боржника у сумі 1 700,00 грн. була прийнята на підставі акту державного виконавця від 14.08.2023 року, складеного головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернолуцькою Ю.А. при примусовому виконанні виконавчого листа №521/213/16-ц від 23.08.2018 року, у присутності державного виконавця Іскра С.І., з виходом за адресою: вул.. Сурикова, 10, м. Одеса. В акті зазначено, що рішення суду не виконується, а також те, що стягувач не підтвердив виконання рішення суду.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси було зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні: ІІ-теплицею та ІІІ-колодязем, літньою кухнею літ «Е» ПЛОЩЕЮ 14,0 кв. м відповідно до технічного паспорту, складеного 18.12.2014 року КП «БТІ» Одеської міської ради.
Аналізуючи вищевикладене, суд (з урахуванням заперечень позивача проти змісту цього акту) критично відноситься до висновків державного виконавця про невиконання позивачем рішення суду у справі. Суд зазначає, що зважаючи на зміст рішення суду (не перешкоджати користуванню певним нерухомим майном) державний виконавець в цьому акті взагалі не зазначив конкретних обставин, за яких ОСОБА_1 вчиняє перешкоди ОСОБА_2 в користуванні ІІ-теплицею, ІІІ-колодязем та літньою кухнею літ «Е», а також не зазначив в чому саме проявляється невиконання ним виконавчого листа №521/213/16-ц.
Крім того з вищевказаного акту не вбачається наявність під час його складання ОСОБА_2 (зазначена в акті як стягувач) та на позицію якої щодо непідтвердження виконання рішення суду посилається виконавець. В акті відсутній підпис ОСОБА_2 або відмітки про відмову ставити особистий підпис.
З урахуванням обставин справи суд також зазначає про відсутність під час складення цього акту ОСОБА_1 (як боржника), та зазначення виконавцем яким саме чином він міг перешкоджати користуванню нерухомим майном, зазначеним в судовому рішенні та виконавчому листі.
У той же час суд наголошує, що стягувач про факт невиконання боржником вимог виконавчого листа №521/213/16-ц зазначила лише в електронному листі від 14.09.2023 року, який було надіслано на адресу відповідача тільки через місяць після проведення державним виконавцем перевірки, складення 14.08.2023 року відповідного акту щодо вчинення такої дії та винесення оскаржуваної постанови.
Крім того із зазначеного листа також не вбачається конкретних обставин, якими підтверджується факт протидії ОСОБА_1 користуванню нерухомим майном, зазначеним у судовому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, наданих сторонами під час розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі не доведено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена обґрунтовано та правомірно, містить належне обґрунтування мотивів, з яких державний виконавець дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вимоги виконавчого документу не виконано, з огляду на що зазначене рішення державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.08.2023 року ВП №6590929 про накладення штрафу у сумі 1700 грн. є таким, що підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у загальній сумі 858,88 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) суму сплаченого ним судового збору.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 72, 73, 77, 90, 241-246, 255, 257-262, 268-269, 272, 287, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65005, м. Одеса, вул. Старицького, 10А) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн. від 14.08.2023 року, винесену у рамках виконавчого провадження №65909295.
Стягнути з Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Білостоцький