Справа № 420/25802/23
16 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності щодо вчинення дій по закінченню виконавчого провадження № 64386609 та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 25 вересня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича та зобов'язати його вчинити дії по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609 у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для стягнення за виконавчим написом від 26.02.2014 року, вчиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності щодо вчинення дій по закінченню виконавчого провадження № 64386609 - повернуто позивачу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви позивачу - скасовано, адміністративну справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду.
Матеріали адміністративної справи № 420/25802/23 надійшли із суду апеляційної інстанції до Одеського окружного адміністративного суду 18 грудня 2023 року (вхід. № 45157/23).
Позиція позивача обґрунтована наступним
Позивачка зазначає, що 26.02.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №111593305000 від 24.05.2007 року.
У виконавчому написі від 26.02.2014 року зазначено, що строк виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №111593305000 від 24.05.2007 року настав 20.02.2013 року. Стягнення проводиться за строк з 24.12.2007 року по 25.06.2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації будівлі, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 1454369, 83 грн., що є еквівалентом 181955,44 доларів США, в тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 794343,06 грн., що є еквівалентом 99379,84 доларів США; заборгованість за процентами по користуванню кредитом в розмірі 575041,92 грн., що є еквівалентом 71943,19 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 8816,43 грн., що є еквівалентом 1103,02 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в розмірі 76168,42 грн., що є еквівалентом 9529,39 доларів США.
За змістом виконавчого напису, він набирає чинності з дня його вчинення 26.02.2014 року і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом одного року.
04.02.2021 року приватним виконавцем Одеського виконавчого округу Парфьоновим Георгієм Володимировичем було відкрито виконавче провадження ВП №64386609 за виконавчим написом №142, виданим 26.02.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При відкритті виконавчого провадження Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович керувався тим, що на виконавчому написі міститься відмітка про попереднє виконавче провадження, що здійснювалось відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), та яке було завершено 21.09.2020 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
Отже, при відкритті виконавчого провадження Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович вважав, що стягувачем не пропущений 3-х річний строк на подання виконавчого документа на стягнення, який відраховується від 21.09.2020 року і не сплинув станом на 04.02.2021 року.
01.09.2023 року представник боржника Козік Наталії Вікторівни за нотаріальною довіреністю Єршов Олександр Євгенович звернувся до Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича на його електронну адресу з заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 на підставі того, що за виконавчим написом №142, виданим 26.02.2014 року, стягувачем пропущений передбачений законом строк пред'явлення до виконання для відповідного виду стягнення, який не підлягає відновленню. На даний лист відповіді від Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича не надійшло.
16.09.2023 року заяву про закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 повторно направлено на електронну адресу приватного виконавця. При цьому в заяві було зауважено, що у випадку безпідставного продовження виконавчих дій за виконавчим написом, за яким закінчений строк стягнення, боржник буде примушений звернутись за захистом своїх порушених прав та інтересів в судовому порядку. Позивач зазначила, що станом на час звернення з позовом до суду жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович не вчинив, відповіді на заяву від 16.09.2023 року не надав.
Вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, а виконавче провадження ВП №64386609 таким, що підлягає закінченню, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтована наступним
Відповідач зазначив, що 04.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було прийнято на виконання заяву стягувача АТ «УКРСИББАНК» про примусове виконання виконавчого напису №142 від 26 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_2 ,ІПН НОМЕР_1 .
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець перевірив виконавчий напис на відповідність до ст. 4 Закону, після чого того ж дня, приватним виконавцем, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64386609.
Згідно інформації, яка міститься у виконавчому написі № 142 від 26.02.2014 року, остання зроблена державним виконавцем відмітка про повернення виконавчого документу стягувачу за п.2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - 21.09.2020 року. Дана відмітка скріплена підписом та печаткою.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Зі змісту наведеного положення Закону №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом.
Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Отже, відповідач зазначає, що якщо строк пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) до примусового виконання на момент набрання чинності Законом №1404- VIII не закінчився, то його можна пред'являти до виконання протягом трьох років не зважаючи на приписи статті 91 Закону України «Про нотаріат» де вказано, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року. Таким чином, строк пред'явлення виконавчого напису до виконання не було пропущено.
Крім того відповідач зазначив, що 29.12.2023 року за вх. № 3148, зареєстровано заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2023 року з додатками: Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, приватним виконавцем на підставі вимог п.5 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 29.12.2023 року, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64386609.
Отже, станом на дату відкриття провадження по справі № 420/25802/23, виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження № 64386609 закінчено на підставі п.5, ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 11 січня 2024 року.
Зазначеною ухвалою суду також витребувано у приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича (вул. Гоголя, буд. 19, офіс 1, м. Одеса, 65082, РНОКПП НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 64386609 у повному обсязі.
08 січня 2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи якісної копії виконавчого напису (вхід. № ЕС/981/24).
09 січня 2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вхід. № 1119/24).
11 січня 2024 року від відповідача на виконання ухвали суду від 03.01.2024 року надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вхід. № ЕС/1646/24), а саме: завірені за допомогою електронно-цифрового підпису скани виконавчого провадження № 64386609 у повному обсязі.
11 січня 2024 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/1691/24).
12 січня 2024 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вхід. № ЕС/1787/24), в яких позивач зазначила, що 11.01.2024 року ОСОБА_1 дізналась, що Приватним виконавцем Одеського виконавчого округу Парфьоновим Георгієм Володимировичем закінчено виконавче провадження ВП №64386609 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом постанови приватного виконавця від 29.12.2023 року, на адресу приватного виконавця надійшло рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. На підставі цього виконавче провадження ВП №64386609 закінчено.
Таким чином, позивачка вважає, що її позовні вимоги в частині: зобов'язання Приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича вчинити дії по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609, не можуть бути задоволені судом, оскільки виконавче провадження ВП №64386609 вже закінчено приватним виконавцем.
Проте ОСОБА_1 зазначає, що Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович своїх порушень не виправив, не закінчив виконавче провадження ВП №64386609 на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Позивач звертає увагу суду, що існували окремі підстави для закриття виконавчого провадження, які ігнорував своєю бездіяльністю приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович, оскільки стягувач АТ «УкрСиббанк» подав виконавчий документ на виконання з пропущенням строку на його виконання, що було підставою для закриття виконавче провадження ВП №64386609 на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» до того часу, як набрання законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі №522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, дало в подальшому підстави для закриття виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, приватним виконавцем Одеського виконавчого округу Парфьоновим Георгієм Володимировичем виконувався виконавчий напис, за яким закінчений строк стягнення ще 10.08.2015 року, відповідно, визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця щодо вчинення дій по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609 на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» призведе до відновлення законних прав та інтересів позивача.
16 січня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вхід. № ЕС/2322/24).
16 січня 2024 року від позивачки до суду надійшла відповідь на додаткові пояснення відповідача (вхід. № ЕС/1947/24).
Станом на 15 січня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
26.02.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту №111593305000 від 24.05.2007 року.
У виконавчому написі від 26.02.2014 року зазначено, що строк виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №111593305000 від 24.05.2007 року настав 20.02.2013 року. Стягнення проводиться за строк з 24.12.2007 року по 25.06.2013 року, за рахунок коштів, отриманих від реалізації будівлі, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 1454369, 83 грн., що є еквівалентом 181955,44 доларів США, в тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 794343,06 грн., що є еквівалентом 99379,84 доларів США; заборгованість за процентами по користуванню кредитом в розмірі 575041,92 грн., що є еквівалентом 71943,19 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 8816,43 грн., що є еквівалентом 1103,02 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в розмірі 76168,42 грн., що є еквівалентом 9529,39 доларів США.
За змістом виконавчого напису, він набирає чинності з дня його вчинення 26.02.2014 року і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом одного року.
04.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г. В. було прийнято на виконання заяву стягувача АТ «УКРСИББАНК» про примусове виконання виконавчого напису №142 від 26 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. про звернення стягнення на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_2 ,ІПН НОМЕР_1 .
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець перевірив виконавчий напис на відповідність до ст. 4 Закону, після чого того ж дня, приватним виконавцем, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64386609.
Згідно інформації, яка міститься у виконавчому написі № 142 від 26.02.2014 року, остання зроблена державним виконавцем відмітка про повернення виконавчого документу стягувачу за п.2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» - 21.09.2020 року. Дана відмітка скріплена підписом та печаткою.
Таким чином, при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович керувався тим, що на виконавчому написі міститься відмітка про попереднє виконавче провадження, що здійснювалось відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), та яке було завершено 21.09.2020 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
З викладеного вбачається, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович вважав, що стягувачем не пропущений 3-х річний строк на подання виконавчого документа на стягнення, який відраховується від 21.09.2020 року і не сплинув станом на 04.02.2021 року.
01.09.2023 року представник боржника Козік Наталії Вікторівни за нотаріальною довіреністю Єршов Олександр Євгенович звернувся до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича на його електронну адресу з заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 на підставі того, що за виконавчим написом №142, виданим 26.02.2014 року, стягувачем пропущений передбачений законом строк пред'явлення до виконання для відповідного виду стягнення, який не підлягає відновленню.
На даний лист відповіді від приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича не надійшло.
16.09.2023 року позивачкою було повторно направлено заяву про закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 на електронну адресу приватного виконавця.
Станом на час звернення до суду з даним позовом дій щодо закінчення виконавчого провадження ВП №64386609 приватним виконавцем Одеського виконавчого округу Парфьоновим Г.В. вчинено не було.
29.12.2023 року за вх. № 3148, зареєстровано заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2023 року з додатками: рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
За результатом розгляду вказаної заяви позивачки від 27.12.2023 року з доданими документами, приватним виконавцем на підставі вимог п.5 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 29.12.2023 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64386609.
За змістом постанови приватного виконавця від 29.12.2023 року, на адресу приватного виконавця надійшло рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим виконавче провадження ВП №64386609 закінчено.
Релевантні джерела права та висновки суду
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий
документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акту.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Зі змісту наведеного положення Закону №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом.
Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19 (ЄДРСРУ №86988902) та від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19 (ЄДРСРУ № 88815202).
Згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 91 Закону України “Про нотаріат” (станом на час вчинення нотаріальної дії) виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.
Відповідно до п. 9.2. ч. 9 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України №296/5 від 22.02.2012 року, виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з моменту вчинення виконавчого напису.
З вищевикладеного слідує, що якщо строк пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса) до примусового виконання на момент набрання чинності Законом №1404- VIII не закінчився, то його можна пред'являти до виконання протягом трьох років не зважаючи на приписи статті 91 Закону України «Про нотаріат» де вказано, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року.
Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Частина 2 ст.19 Конституції України покладає на приватного виконавця імперативний обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п.7 ч. ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Згідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, за змістом виконавчого напису №142 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Найди Ольги Іванівни, він набирає чинності з дня його вчинення 26.02.2014 року і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом одного року.
Так, на виконавчому написі №142 на зворотній стороні містяться відмітки посадових осіб відділів державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч. 1 ст. 26 закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчої дії) - пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення.
Отже, на виконавчому написі проставлені відмітки державної виконавчої служби:
21.03.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження;
23.04.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження;
10.08.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження;
03.09.2015 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
З викладеного вбачається, що стягувач на протязі 2014 року тричі пред'являв виконавчого документ до виконання.
Визначені ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчих дій 2014-2015 років) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Відповідно до зазначеної норми закону початок перебігу строку на пред'явлення виконавчого напису №142 поновлювався з 26.02.2014 року по 10.08.2014 року пред'явленням стягувачем до виконання.
Проте стягувачем в період з 10.08.2014 року по 10.08.2015 року виконавчий напис не був пред'явлений до виконання на протязі 1 року в порушення вимог ст. ст. 22, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчої дії), а був поданий лише 03.09.2015 року (відмовлено у відкритті виконавчого провадження).
Згідно з ч. 3 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчої дії 2015 року) для інших виконавчих документів (крім виконавчих документів, виданих судовою установою) пропущений строк поновленню не підлягає.
Отже, судом встановлено, що за виконавчим написом №142 з 10.08.2015 року стягувачем було пропущений передбачений законом строк пред'явлення до виконання для відповідного виду стягнення.
В подальшому, як встановлено судом, було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49178323 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), яке було закінчене 21.09.2020 року без проведення жодних виконавчих дій щодо арешту, опису арештованого майна, оцінки майна та призначення суб'єкта оцінювання, відповідно, як вказує позивач, за повною необізнаністю ОСОБА_1 про існування виконавчого напису нотаріуса, про який стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №64386609 після 29.06.2021 року.
Разом з тим, суд зазначає, що прийняття виконавчого напису відділом ДВС на виконання 02.11.2015 року, строк подання якого пропущений з 10.08.2015 року (і поновленню не підлягає), а також вчинення виконавчих дій за таким виконавчим написом з подальшим поверненням стягувачу 21.09.2020 року без виконання, ніяким чином не легалізує такий виконавчий напис, не поновлює пропущені строки і не надає йому жодної юридичної сили.
Таким чином, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович керувався тим, що на виконавчому написі міститься відмітка про попереднє виконавче провадження, що здійснювалось відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), та яке було завершено 21.09.2020 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).
З викладеного вбачається, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович вважав, що стягувачем не пропущений 3-х річний строк на подання виконавчого документа на стягнення, який відраховується від 21.09.2020 року і не сплинув станом на 04.02.2021 року.
У додаткових поясненнях відповідач доречно викладає норми законодавства про те, що якщо строк пред'явлення виконавчого документа на момент набрання чинності Законом №1404-VIII не закінчився, то його можна пред'являти до виконання протягом трьох років, незважаючи на приписи статті 91 Закону України «Про нотаріат», де вказано, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом року.
Проте, як встановлено судом, строк пред'явлення виконавчого документа на момент набрання чинності Законом №1404-VIII закінчився, на що не звернув уваги відповідач.
Стягувачем в період з 10.08.2014 року по 10.08.2015 року виконавчий напис не був пред'явлений до виконання на протязі 1 року в порушення вимог ст. ст. 22, 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчої дії), а був поданий лише 03.09.2015 року (відмовлено у відкритті виконавчого провадження).
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виконавчої дії 2015 року) для інших виконавчих документів (крім виконавчих документів, виданих судовою установою) пропущений строк поновленню не підлягає.
Отже, за виконавчим написом №142 з 10.08.2015 року стягувачем пропущений передбачений законом строк пред'явлення до виконання для відповідного виду стягнення.
Таким чином, станом на час звернення позивачем до суду приватним виконавцем Одеського виконавчого округу Парфьоновим Георгієм Володимировичем виконувався виконавчий напис, за яким закінчений строк стягнення ще 10.08.2015 року.
При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець перевіряє останній запис про повернення виконавчого документа стягувачу і що законодавством не передбачає обов'язку виконавця перевіряти попередні записи щодо закінчення виконавчого провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже наведені висновки представника відповідача є помилковими і не ґрунтуються на вимогах законодавства. Як вбачається з положень ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний дослідити, чи не пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
На виконання приватному виконавцю Одеського виконавчого округу Парфьонову Георгію Володимировичу був наданий виконавчий напис №142 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Найди Ольги Іванівни, яким набрано чинності з дня його вчинення 26.02.2014 року і який міг бути пред'явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом одного року.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, законодавцем покладений на виконавця не обов'язок перевірки «останньго запису», а обов'язок перевірки дотримання стягувачем встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання від дати вчинення 26.02.2014 року, з урахуванням наявності підстав для переривання строку попередніми пред'явленнями виконавчого документа до виконання.
Відтак, на виконавчому написі проставлені відмітки державної виконавчої служби: 21.03.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження; 23.04.2014 - відмовлено у відкритті виконавчого провадження; 10.08.2014 - відмовлено у відкритті виконавчого провадження; 03.09.2015 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Вбачається, що початок перебігу строку на пред'явлення виконавчого напису №142 поновлювався з 26.02.2014 року по 10.08.2014 року пред'явленням стягувачем до виконання, проте в період з 10.08.2014 року по 10.08.2015 року виконавчий напис не був пред'явлений до виконання на протязі 1 року.
Отже, приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович зазначених обставин не врахував, в порушення вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» не перевірив належним чином обставин, що стягувачем пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Саме на це порушення акцентувала увагу приватного виконавця позивачка у поданій а його адресу заяві від 16.09.2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП №64386609, проте відповіді не отримала.
Відповідно п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Згідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович визнає, що перевірив тільки останній запис при дослідженні виконавчого напису, що призвело до помилкового відкриття провадження, проте коли йому стало відомо про такі обставини за заявою ОСОБА_1 від 16.09.2023 року, допустив протиправну бездіяльність і в порушення п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», не закінчив виконавчого провадження ВП №64386609 за виконавчим написом, у якого закінчився строк, передбачений законом для відповідного виду стягнення ще 10.08.2015 року.
При цьому, під час розгляду даної справи судом встановлено, що 29.12.2023 року за вх. № 3148, зареєстровано заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2023 року з додатками: рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
За результатом розгляду вказаної заяви позивачки від 27.12.2023 року з доданими документами, приватним виконавцем на підставі вимог п.5 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 29.12.2023 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64386609. За змістом постанови приватного виконавця від 29.12.2023 року, на адресу приватного виконавця надійшло рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі № 522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим виконавче провадження ВП №64386609 закінчено.
Таким чином на момент винесення рішення суду по даній справі у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609 у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для стягнення за виконавчим написом від 26.02.2014 року, вчиненим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною, оскільки на момент винесення рішення по даній справі виконавче провадження ВП №64386609 вже закінчено, відносно чого не заперечувала і позивачка, зазначивши у своїх письмових поясненнях що вважає, що її позовні вимоги в частині зобов'язання приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича вчинити дії по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609, не можуть бути задоволені судом, оскільки виконавче провадження ВП №64386609 вже закінчено приватним виконавцем.
Разом з тим, на підставі встановлених фактів та досліджених доказів, суд погоджується з доводами позивачки, що існували окремі підстави для закриття виконавчого провадження, які ігнорував своєю бездіяльністю приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович, оскільки стягувач АТ «УкрСиббанк» подав виконавчий документ на виконання з пропущенням строку на його виконання, що було підставою для закриття виконавче провадження ВП №64386609 на підставі п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» до того часу, як набрало законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2023 року по справі №522/16889/22, резолютивну частину якого залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2023 року та надало в подальшому підстави відповідачу для закриття виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, з метою повного та ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609 у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для стягнення за виконавчим написом від 26.02.2014 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною.
У контексті оцінки доводів позивача суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в загальній сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича про визнання протиправною бездіяльності щодо вчинення дій по закінченню виконавчого провадження № 64386609 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича по закінченню виконавчого провадження ВП №64386609 у зв'язку із закінченням строку, передбаченого законом для стягнення за виконавчим написом від 26.02.2014 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда Ольгою Іванівною.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок приватного виконавця Одеського виконавчого округу Парфьонова Георгія Володимировича на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Приватний виконавець Одеського виконавчого округу Парфьонов Георгій Володимирович (вул. Гоголя, буд. 19, офіс 1, м. Одеса, 65082, РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов