17 січня 2024 р. № 400/14602/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 06.11.2023 № 104750007152; зобов'язання вчинити певні дії,
01 грудня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.11.2023 № 104750007152 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 31.10.2023, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 02.01.2001 по 12.03.2004, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач протиправно не врахував до його страхового стажу період його роботи з 02.01.2001 по 12.03.2004, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки в ці періоди він працював і отримував заробітну плату. Водночас позивач наголосив на тому, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).
18.12.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову і просив в його задоволення відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що за період з 02.01.2001 по 12.03.2004 в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування доходу та сплату страхових внесків, а тому відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи. На підставі наданих до заяви про призначення пенсії документів страховий стаж позивача склав 27 років 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно із записами №№ 18-19 трудової книжки позивача НОМЕР_2 у період з 02.01.2001 по 12.03.2004 він працював столяром у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ».
Відповідно до даних розрахунку пенсії за віком до пенсійної справи № 104750007152 від 19.07.2023 (форма РС-право) період роботи позивача з 02.01.2001 від 31.12.2003 зарахований до його страхового стажу.
Водночас згідно з даних розрахунку пенсії за віком до пенсійної справи № 104750007152 від 31.10.2023 (форма РС-право) період з 01.12.2000 по 22.06.2024 незарахований до страхового стажу позивача.
У довідці Комунального підприємства Володарської селищної ради «Трудовий архів» від 31.10.2023 № 178-06-06 зазначено, що підтвердити стаж роботи позивача за період з 02.01.2001 по 12.03.2004 немає можливості у зв'язку з відсутністю на зберіганні відповідних документів за 2001-2004 роки ТОВ «Володарське БМУ».
13.07.2023 позивачу виповнилось 60 років, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого 28.02.1997 Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області.
19.07.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою за призначенням пенсії за віком.
У зв'язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.07.2023 № 104750007152 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком на тій підставі, що у нього відсутній необхідний страховий стаж роботи, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: його страховий стаж для визначення права на пенсію становить 28 років 00 місяців 01 день при необхідному страховому стажу в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. До страхового стажу позивача було зараховано усі періоди, які вказані у поданих ним документах.
01.09.2023 позивач уклав з Головним управління Державної податкової служби у Київській області типовий договір № О2310099100001 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), відповідно до якого позивач зобов'язався одноразово сплатити єдиний внесок за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 (всього 2 роки), в яких він не підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
31.10.2023 позивач повторно подав до органів Пенсійного фонду України заяву про призначення йому пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідач прийняв рішення від 06.11.2023 № 104750007152 про відмову в призначенні пенсії. Зазначене рішення умотивовано тим, що страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 27 років 00 місяців 01 день при необхідних 30 років страхового стажу. Водночас до страхового стажу не було зараховано періоди роботи:
за січень 2001 року - грудень 2003 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб;
за січень 2003 року - березень 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату страхових внесків за нарахований дохід.
Вважаючи вищенаведене рішення відповідача про відмову йому у призначені пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, він переконаний, що відповідними діями органу Пенсійного фонду України порушено його право на призначення та отримання пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Таким чином, страховий стаж обчислюється за період роботи:
до 31.12.2003 на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
після 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Тому період роботи позивача з 02.01.2001 по 31.12.2003 згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів у ній.
Записами №№ 18-19 трудової книжки позивача НОМЕР_2 підтверджується факт його роботи у період з 02.01.2001 по 12.03.2004 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ», а тому відповідач зобов'язаний був врахувати період роботи позивача з 02.01.2001 по 31.12.2003 на підставі даних його трудової книжки.
Таким чином, наведене в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву твердження відповідача про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.01.2001 по 31.12.2003 у зв'язку з відсутністю даних про роботу позивача в цей період в реєстрі застрахованих осіб суперечить законодавству.
Як наслідок, рішення відповідача від 06.11.2023 № 104750007152 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 02.01.2001 по 31.12.003 є протиправним.
Водночас суд врахував, що відповідно до даних розрахунку пенсії за віком до пенсійної справи № 104750007152 від 19.07.2023 (форма РС-право) і рішення відповідача 27.07.2023 № 104750007152 період роботи позивача з 02.01.2001 від 31.12.2003 був зарахований до його страхового стажу.
Що стосується позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.2004 по 12.03.2004, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 1статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що стархувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відтак позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17 та від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Суд встановив, що згідно з відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 у період з 01.01.2004 по 12.03.2004 він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ».
У довідці Комунального підприємства Володарської селищної ради «Трудовий архів» від 31.10.2023 № 178-06-06 зазначено, що підтвердити стаж роботи позивача за період з 02.01.2001 по 12.03.2004 немає можливості у зв'язку з відсутністю на зберіганні відповідних документів за 2001-2004 роки ТОВ «Володарське БМУ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ» за вказаний період не сплачувало страхових внесків, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно позивача.
Таким чином, внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ» обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи у вказаному товаристві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Тому суд прийшов до висновку, що рішення відповідача від 06.11.2023 № 104750007152 в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.2004 по 12.03.2004 є протиправним, а орган Пенсійного фонду України зобов'язаний був зарахувати до страхового стажу позивача цей період.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 24.11.2023 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1073,60 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.11.2023 № 104750007152 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159):
зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) періоди його роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Володарське БМУ» з 02.01.2001 по 12.03.2004;
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком від 31.10.2023 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код за ЄДРПОУ: 13844159) судовий збір у розмірі 1073 (Одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 17 січня 2024 року