17 січня 2024 р. № 400/4478/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029,
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, в сумі 424 604,38 грн,
Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (далі - Інститут або позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 424 604,38 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на відрахування відповідача з навчання за академічну неуспішність, звільнення відповідача з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу (далі - Закон № 2232) - у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, виключення відповідача зі списків особового складу Інституту та відмову ОСОБА_1 від добровільного відшкодування витрат на навчання.
Рішенням від 17.02.2021 Миколаївського окружного адміністративного суду, що було залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021, позовні вимоги були задоволені повністю.
Постановою від 19.07.2023 Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі № 400/4478/20 скасував, справу направив на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Згідно з викладеним у постанові від 19.07.2023, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач надав до суду докази наявності у нього статусу учасника бойових дій, тому він має право на пільги, установлені законодавством України для зазначеної категорії осіб. Як зазначив Верховний Суд, на момент зарахування до списків особового складу Інституту на ОСОБА_1 розповсюджувалися гарантії, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частиною сімнадцятою статті 44 Закону України «Про вищу освіту». Постановою від 23.11.2016 № 975 Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти» (далі - Порядок № 975). Суд має встановити факт подання/неподання відповідачем при укладанні контракту заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки. Крім того, як вказав Верховний Суд, має бути досліджено питання, що саме входить у державну цільову підтримку для здобуття, зокрема, вищої освіти, відповідно до Порядку № 975. Також Верховний Суд зауважив, що суд має встановити обґрунтованість вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з грошовим забезпеченням.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд судді Птичкіній В.В.
Ухвалою від 08.08.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, запропонував відповідачу не пізніше 22.08.2023 подати письмові пояснення щодо наявних у справі доказів, якими відповідач заперечує позовні вимоги, та, за наявності інших доказів на підтвердження обставин, наявність яких має встановити суд при новому розгляді справи (відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 19.07.2023), подати їх в той самий строк у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України; запропонував позивачу подати письмові пояснення щодо обставин, наявність яких має встановити суд при новому розгляді справи (відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 19.07.2023).
Ухвала від 08.08.2023 вручена відповідачу доставленням в його електронний кабінет 09.08.2023 (т. 4, арк. 9).
В судове засідання 22.08.2023 представник позивача, відповідач не прибули. Розгляд справи було відкладено на 12.09.2023. Повістку відповідач отримав 29.08.2023 (т. 4, арк. 19).
Ухвалою від 30.08.2023 (т 4, арк. 20-21) суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі (т. 4, арк. 10-11).
На виконання ухвали суду від 08.08.2023 позивач подав додаткові пояснення (т. 4, арк. 23-30).
ОСОБА_1 пояснення, про які вказано в ухвалі від 08.08.2023, не подав; в судове засідання не прибув.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, 28.07.2017 набрав чинності укладений Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і матросом Свіреповим Н.М. «Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу» (далі - Контракт, т. 1, арк. 7-8).
Згідно з Контрактом, ОСОБА_1 , взяв на себе зобов'язання, у тому числі, відшкодувати Міністерству оборони України «… витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» …».
Наказом Національного університету «Одеська морська академія» від 28.07.2017 № 1326 «Про зарахування на навчання до Інституту Військово-Морських Сил» (т. 1, арк. 9) ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Інституту на 1-й курс за денною формою навчання на 2017-2018 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням для Збройних Сил України.
Наказом начальника Інституту від 28.08.2017 № 181 матроса військової служби за контрактом ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу Інституту та призначено на посаду курсанта (т. 1, арк. 10).
Наказом Національного університету «Одеська морська академія» від 11.09.2020 № 1173 «Про відрахування курсантів Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія»» (т. 1, арк. 16), з посиланням на підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 наказу Міністра оборони України від 24.12.1997 № 490 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України», курсанта третього курсу денної форми навчання Інституту за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням Збройних Сил України старшого матроса ОСОБА_1 було відраховано за академічну неуспішність.
ОСОБА_1 було з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 (наказ Інституту від 16.09.2020 № 26-РС).
У наказі начальника Інституту від 18.09.2020 № 183 (т. 1, арк. 17-18) ОСОБА_1 було оголошено суму до відшкодування за час навчання - 424 604,38 грн (у тому числі 359 182,56 грн - грошове забезпечення, 44 908,80 грн - продовольче забезпечення, 17 967,31 грн - речове забезпечення, 1 812, 71 грн - квартирно-експлуатаційне забезпечення, 733 грн - медичне забезпечення) та був наданий 30-денний строк для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
Підписом на повідомленні (т. 1, арк. 19) ОСОБА_1 висловив згоду з відшкодуванням вказаної суми.
Оскільки відповідач суму 424 604,38 грн на відшкодував, Інститут звернувся до суду з відповідним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частин першої, третьої - п'ятої, сьомої статті 25 («Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу») Закону № 2232 (у відповідній редакції), підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232 встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою від 12.07.2006 № 964 Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 25 Закону № 2232, затвердив «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» (далі - Порядок № 964).
Пунктом 3 Порядку № 964 встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;
оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Суми відповідних фактичних витрат позивач підтвердив відповідними довідками-розрахунками (т. 1, арк. 11-15).
У постанові від 19.07.2023 Верховний Суд зазначив, що «… поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо отримання відповідачем грошового забезпечення як військовослужбовця, яке не пов'язано із утриманням в Інституті та яке не підлягає поверненню, оскільки є аналогом заробітної плати …».
ОСОБА_1 до укладення (відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 25 Закону № 2232) нового Контракту з Інститутом проходив військову службову у військовій частині НОМЕР_1 , про що зазначено у наказі Інституту від 28.08.2017 № 181.
У пункті 2.1 затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605537/219/534 «Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» (далі - Порядок розрахунку) вказано, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення, відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Порядку розрахунку, є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, що визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно, заявлена Інститутом сума (359 182,56 грн) як складова фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, є грошовим забезпеченням, що його отримав відповідач саме у зв'язку з навчанням. Ці кошти не є аналогом заробітної плати та, згідно з пунктом 3 Порядку № 964, їх належить відшкодувати.
11.08.2017 ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій (т. 2, арк. 8).
У статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що держава забезпечує учасникам бойових дій державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової, передвищої та вищої освіти надається у вигляді:
повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
соціальної стипендії;
безоплатного забезпечення підручниками;
безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти;
безоплатного проживання в гуртожитку;
інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової, передвищої та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у частині п'ятнадцятій статті 44 Закону України від 01.07.2017 № 1556-VII «Про вищу освіту».
Постановою від 23.11.2016 № 975 «Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти» Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти» (далі - Порядок № 975).
З урахуванням викладеного у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 (пункт 58) суд дослідив питання, що саме, відповідно до Порядку № 975, входить у державну цільову підтримку для здобуття, зокрема, вищої освіти.
Згідно з пунктами 3, 4 (підпункт 1) Порядку № 975 (у редакції, що була чинною у 2017 році), державна цільова підтримка особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається у вигляді:
1) повної оплати навчання для здобуття професійно-технічної та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);
2) соціальної стипендії (у розмірі та порядку її призначення і виплати, встановлених Кабінетом Міністрів України) - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою;
3) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного навчального закладу;
4) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
5) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках - для осіб, які навчаються за денною формою.
З цього переліку у позові зазначено лише про фактичні витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (довідка-розрахунок використання коштів з тимчасового розміщення (проживання) за час навчання, т. 1, арк. 15, сума 1 812,71 грн), що може бути визнано вартістю проживання у студентському гуртожитку.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім'я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов. Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу.
У пункті 56 постанови від 19.07.2023 Верховний Суд вказав на необхідність встановлення факту подання/неподання відповідачем відповідної заяви при укладенні Контракту із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки.
Позивач факт подання заяви відповідачем заперечив; відповідач факт подання заяви не довів.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі наявних доказів встановив відсутність факту звернення ОСОБА_1 до Інституту із заявою, передбаченою пунктом 8 Порядку № 975.
Крім того, на переконання суду, наявність у відповідача права на отримання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про вищу освіту», Порядок № 975) не є обставиною, що виключає застосування частини десятої статті 25 Закону № 2232.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позову.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено стягнення з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, судового збору, що був сплачений позивачем.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код: 26614030) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (вул. Дідріхсона, 8, м. Одеса, 65029, ідентифікаційний код: 26614030) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в сумі 424 604,38 грн (чотириста двадцять чотири тисячі шістсот чотири гривні 38 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна