17 січня 2024 р. № 400/15014/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області перерахувати та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) додаткову пенсію, як особі, віднесеній до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори) відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у доплаті за понаднормовий стаж та виплаті додаткової пенсії як особі, яка віднесена до категорії 2 ЧАЄС (ліквідатори) відповідно до Постанови №112 п.5 у розмірі 170,82 грн.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що підстави здійснення Позивачу перерахунку та виплати пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону № 796, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону № 1058, відсутні, а отже, вимоги Позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою суду від 14.12.2023 року суд відкрив провадження по справі.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії (посвідчення серія НОМЕР_2 , видане 30.04.2010 Миколаївською облдержадміністрацією), з 20.05.2011 року позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах яку обчислено за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами, далі - Закон № 1058).
З матеріалів справи вбачається, що трудовий стаж позивача з урахуванням роботи за Списком №1 становить 44 роки 10 місяців 20 днів.
15.11.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок пенсії, враховуючи всі періоди моєї трудової діяльності та всі обставини, що мають значення для правильного розрахунку її розміру, та призначити та здійснювати доплату мені, ОСОБА_1 , відповідно до частини другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що відповідач відмовив у задоволенні його заяви.
Так, Законом N 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ст..55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсія надається із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, на 8 років для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, які працювали у 1987 році в зоні відчуження не менше 14 календарних днів.
Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону N 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону N 796-XII.
Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що він визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону N 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в пункті 2 статті 56 Закону N 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону N 796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Саме така правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 вересня 2016 року, а також постановах від 10 червня 2008 року (справа N 21-1748во07) та 7 липня 2015 року (справа N 21-727а15).
Згідно ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включається: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон N 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 51 Закону N 796-XII особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком (внесені зміни підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Відповідно до ст..7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2017 року - 1247 грн., з 01.05.2017 року - 1312 грн., з 01.12.2017 року - 1373 грн.
Згідно зі статтею 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У пункті другому статті 56 Закону №796-ХІІ зазначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Отже, за цим Законом для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер.
Абсолютно справедливим є позиція щодо права громадян, яким призначено пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений 20-річний стаж роботи для чоловіків (а не 35-річний стаж роботи, як передбачено у статті 28 Закону № 1058-ІV), суд не може погодитися із висновком про те, що норма пункту 2 статті 56 цього Закону не містить приписів щодо розміру пенсійного забезпечення не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Так, у пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ чітко зазначено, що громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право, саме на пенсію і, саме в повному розмірі.
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 796-ХІІ).
Розмір пенсії за віком визначений у статті 27, згідно з якою передбачено формулу для визначення розміру пенсії, умови обчислення розміру пенсії та встановлений максимальний її розмір.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (частина друга статті 28 Закону № 1058-ІV).
Отже, можна зробити висновок, що стаття 28 Закону № 1058-ІV передбачає повний розмір пенсії - як от мінімальний розмір пенсії за віком (за умови набуття відповідного стажу роботи), та неповний розмір пенсії - розмір, пропорційний наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (за умови наявності страхового стажу меншої тривалості).
Проте громадянам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, враховуючи пільги щодо обчислення стажу роботи (служби), встановлені у статті 56 Закону № 796-ХІІ, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, цим Законом надано право на пенсію в повному розмірі.
Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку про те, що громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на пенсію в повному розмірі - у розмірі не меншому за мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону № 1058-ІV, - розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Відповідач вказує, що заява позивача була розглянута в порядку Закону № 393, за результатами розгляду заяви позивачу надано відповідь на звернення, що не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Суд проаналізувавши заяву позивача зазначає, що вона подана у порядку ЗУ «Про звернення громадян», а оскаржуваний у цій справі лист-відповідь містить лише інформацію щодо розміру виплачуваної пенсії та страхового стажу позивача, також містить інформацію щодо права на отримання пенсії у повному розмірі згідно ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ. Враховуючи те, що спірний лист-відповідь пенсійного органу не містить у собі відмови у призначенні позивачу доплати відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, достатньо підстав для висновку, що ГУ ПФУ у Миколаївській області не приймалося жодного рішення про призначення чи про відмову у призначенні доплати..
Суд наголошує, що лист є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем у даній справі не допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо розгляду заяви позивача, оскільки остання була подана в порядку ЗУ «Про звернення громадян», а не відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (порахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»..
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Як встановлено, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії щодо форми заяви, оскільки не подано заяву про перерахунок пенсії, тобто позивачем не дотримано вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, довів правомірність своїх дій, а оскаржувана відповідь не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії, вона не може бути предметом оскарження, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. С. Брагар