17 січня 2024 р. № 400/14572/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
про:визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2023 року № 204050008520; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідача, або ГУ ПФУ) в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 204050008520 від 14 липня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі, починаючи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1980 року та призначити пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з липня 2023 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято рішення № 204050008520 від 14 липня 2023 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком за ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не зараховано до загального трудового стажу періоди роботи в колгоспі, починаючи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1980 року.
Відповідач позов не визнав, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмовому відзиві на позов зазначив, що Головним управління ПФУ розглянуто заяву позивача та прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 № 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі починаючи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, оскільки відсутні документи щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). Відтак, страховий стаж на день звернення із заявою про призначення пенсії склав 27 років 08 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкрито провадження по справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідив докази, суд, -
07 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до управління пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
14 липня 2023 року за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в призначені пенсії № 204050008520. Підставою відмови у рішенні зазначено: «….до страхового стажу не зараховано періоди, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.08.1980 року: роботи в колгоспі протягом серпня 1980 року - листопада 1983 року, оскільки в записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) не зазначено номери та дати документів за кожен рік, на підставі яких внесено записи…».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що вік заявника при зверненні становить 59 років 11 місяців, страховий стаж для визначення права становить 28 років 05 місяці 14 днів, та що заявник матиме право на пенсійну виплату з 14.07.2026 року.
Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно частини 1 та 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Згідно паспортних даних, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право на призначення пенсії за віком, враховуючи досягнення 60 років та наявність більше 30 років страхового стажу згідно трудової книжки.
Як встановлено з рішення, відмовляючи в призначенні пенсії за віком Відповідач вказує, що позивач не має достатнього страхового стажу, а саме 30 років. Також, повідомлено про те, що страховий стаж Позивача становить 28 років 5 місяців 14 днів.
При цьому, оскільки в записах щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) не зазначено номери та дати документів за кожен рік, на підставі яких внесено записи…», то при обчисленні страхового стажу не взято до уваги періоди роботи у когоспі протягом серпня 1980 року - листопад 1983 рік.
Щодо неможливості зарахування періоду роботи з серпня 1980 року - листопад 1983 рік згідно із трудовою книжкою, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 13 Постанови № 310 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 також закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Отже, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, а тому рішення про відмову в призначенні пенсіє підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі, починаючи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1980 року.
Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з дати звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з липня 2023 року задоволенню не підлягає, оскільки зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи спірні періоди є достатнім способом захисту порушеного права позивача.
Призначення та нарахування пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий стаж, та зобов'язувати органи ПФУ призначити пенсію.
Натомість належним способом захисту права позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Відтак, аналізуючи вищенаведені правові норми, численну практику касаційного суду щодо даної категорії справ та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позову частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владни х повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.07.2023 року № 204050008520 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) періоди роботи в колгоспі "Заря", починаючи з 02 серпня 1980 року до 14 листопада 1983 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1980 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 858,88 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар