15 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/31643/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Маст Компані” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Маст Компані” (далі - ТзОВ “Маст Компані”) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 18 серпня 2023 року №UA205140/2023/000562/2 про коригування митної вартості товарів.
Позов мотивований тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товарів промислового значення (дизельних генераторів), які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 24 листопада 2022 року №2411-1, укладеного між фірмою Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti (Туреччина) та “Маст Компані”, позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA205140066337U8, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, й до фактурної вартості 16000,00 доларів США додано також транспортні витрати в сумі 33978,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006095 (далі - картка відмови) і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 18 серпня 2023 року №UA205140/2023/000562/2, визначивши митну вартість товару за резервним методом на рівні 6,57 доларів США/кг, що мало наслідком збільшення митних платежів на 97026,91 грн. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
З приводу аргументів митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про відмінність умов та вартості товару в рахунку-проформі від 24 листопада 2022 року у сумі 74800,00 доларів США та у платіжному документі від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC в сумі 29550,00 доларів США позивач зазначив, що 24 листопада 2022 року фірма Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti (Туреччина) виставила ТзОВ “Маст Компані” рахунок-проформу на суму 74800,00 доларів США, який був частково оплачений позивачем 23 грудня 2022 року в розмірі 29550,00 доларів США (платіжна інструкція №107 JBKLMC). У зв'язку із відсутністю товарів на складі згідно з проформою-інвойсом від 24 листопада 2022 року від фірми Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti 25 липня 2023 року надійшла пропозиція поставити в рахунок здійсненої оплати дизельні генератори 75KVA в кількості чотирьох одиниць на суму 16000,00 доларів США (інвойс №РЕ22023000000001) з поверненням решти суми попередньої оплати, на що позивач погодився. Звернув увагу суду, що під час митного оформлення декларантом був поданий лист фірми Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti від 17 серпня 2023 року №Р78, у якому повідомлялися зазначені обставини. Крім того листом ТзОВ “Маст Компані” повідомлено про те, що через нестачу коштів на рахунку було прийняте рішення розділити оплату на декілька платежів, але після внесення першої оплати стало відомо про відсутність товару на складі, у зв'язку з чим подальші оплати не проводилися.
Позивач вважає, що твердження відповідача, про те, що в графі “Призначення платежу” платіжного документу від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів (зазначено лише відомості про контракт від 24 листопада 2022 року №2411-1) є безпідставним, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи специфікацію в банківському платіжному документі. Крім того листом контрагента від 22 вересня 2023 року №Р98 підтверджено здійснення ТзОВ “Маст Компані” часткової оплати проформи-інвойсу від 24 листопада 2022 року в розмірі 29550,00 доларів США, яка була разовою; інших платежів від ТзОВ “Маст Компані” за контрактом від 24 листопада 2022 року №2411-1 не надходило. Тому будь-які розбіжності, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні.
Позивач також вказав на безпідставність зауважень митного органу з приводу того, що згідно з наданим рахунком на перевезення транспорті витрати розділені непропорційно кілометражу, оскільки у рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 серпня 2023 року відсутні жодні докази та пояснення щодо непропорційного розділення транспортних витрат. Разом з тим зазначив, що різні суми витрат на перевезення вантажу за межами митної території України і на митній території України зумовлена різною вартістю пального, відрядними витратами водію, простоями на переходах, платними дорогами, сумами податків, які нараховуються перевізником, наявністю, інших вантажів до перевезення.
Позивач вважає, що Волинська митниця не навела обґрунтованих підстав для витребовування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, тому визначення митної вартості за резервним методом з підстав ненадання додаткових документів не може вважатися законним. Рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.77-87). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за №23UA205140066337U8 відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). У поданих документах було встановлено розбіжності, а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. Так в рахунку-проформі від 24 листопада 2022 року вартість товару становить 74800,00 доларів США та передбачена повна передоплата. Поряд з тим згідно з платіжним дорученням від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC проведений платіж у сумі 29550,00 доларів США, що не відповідає умовам оплати у зовнішньоекономічному контракті від 24 листопада 2022 року та рахунку-проформі від 24 листопада 2022 року на суму 74800,00 доларів США. Крім того, в платіжній інструкції від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів (не зазначено рахунок-проформу чи рахунок-фактуру). Також не надано транспортні документи (рахунки, акт виконаних робіт, платіжних документів) відповідно до контракту про перевезення від 22 грудня 2022 року №22/12/2022/1/22, а за довідкою про надання транспортно-експедиційних витрат непропорційно розподілено витрати на транспортування; при цьому за міжнародною товарно-транспортною накладною перевізником є MarEx, тоді як довідка про транспортно-експедиційні витрати надана іншою особою. На пропозицію надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару ТзОВ “Маст Компані” надано лист-уточнення від 18 серпня 2023 року №800 щодо поданих документів, однак додаткових документів на підтвердження митної вартості товару позивачем не надано.
Оскільки позивач не надав необхідних документів, які б документально підтвердили або належно визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. При цьому митним органом порівнювався рівень заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на такі товари у період 90 днів, проте за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби України, оформлення за ціною контракту ідентичних та подібних товарів були відсутні. За результатом такого порівняння виявлено за МД №UA110110/2023/527787 від 19 липня 2023 року, згідно з якою був оформлений товар, який має найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем. У такий спосіб митна вартість була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на рівні 6,57 доларів США/кг.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
У відповіді на відзив (а.с.132-133) позивач зауважив, що відповідач у рішенні про коригування заявленої митної вартості та у відзиві не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а лише зазначив номер і дату митної декларації, використаної для коригування митної вартості окремого оцінюваного товару, тим самим не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
24 листопада 2022 року між ТзОВ “Маст Компані” (Україна) та фірмою Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti (Туреччина) був укладений зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів №2411-1, за умовами якого продавець продає, а покупець придбаває на умовах EXW-Коджаелі продукцію - промислове обладнання, в кількості, асортименті, за ціни і в строках поставки, зазначених в рахунках-фактурах до контракту, які є його невід'ємною частиною. Товари, які поставляються за цим контрактом, будуть поставлені протягом трьох тижнів після отримання передоплати, якщо інші терміни не зазначені в рахунках-фактурах до контракту. Ціна встановлюється в доларах США. Ціна включає вартість упаковки і маркування (а.с.24-28, переклад на а.с.29-31).
У зв'язку із зміною найменування та банківських реквізитів продавця до контракту від 24 листопада 2022 року №2411-1 укладено додаткову угоду від 24 липня 2023 року. Зокрема відповідно до пункту 1 цієї угоди найменування продавця значиться Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti (а.с.36-37, переклад на а.с.38-39).
24 листопада 2022 року фірма Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti виставила ТзОВ “Маст Компані” рахунок-проформу на суму 74800,00 доларів США (а.с.40, переклад а.с.41).
Платіжною інструкцією від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC позивач перерахував на рахунок продавця 29550,00 доларів США (а.с.46).
Згідно з інвойсом від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001 сторонами зовнішньоекономічного контракту узгоджено поставку дизельних генераторів 75KVA в кількості чотирьох одиниць на суму 16000,00 доларів США (а.с.42-43, переклад 44-45).
Як видно з листа від 17 серпня 2023 року №Р78, фірма Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti 11 серпня 2023 року на підставі контракту від 24 листопада №2411-1 та відповідно до інвойсу від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001 здійснила поставку товару ТзОВ “Маст Компані” (дизельних генераторів 75KVA в кількості 4 одиниці) на суму 16000,00 доларів США (а.с.57, переклад а.с.58).
18 серпня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - дизельних генераторів ТзОВ “Маст Компані” через декларанта подало МД №23UA205140066337U8 (а.с.20-21). Фактурна вартість імпортованого товару становить 16000,00 доларів США (еквівалентно 585097,60 грн). Митну вартість визначено на рівні 619075,60 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 33978,00 грн). До митної декларації додано (графа 44 МД): контракт від 24 листопада 2022 року №2411-1 (а.с.24-28); додаткову угоду №1 до контракту від 11 січня 2023 року №2411-1 (а.с.32-33); додаткову угоду №2 до контракту №2411-1 від 24 липня 2023 року (а.с.36-37); рахунок-проформу від 24 листопада 2022 року (а.с.40); платіжну інструкцію від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC на суму 29550,00 доларів США (а.с.46); лист від 17 серпня 2023 року №Р78 (а.с.57); рахунок-фактуру (інвойс) №РЕ22023000000001 від 25 липня 2023 року (а.с.42-43); технічний паспорт (а.с.53); сертифікат походження товару №Z0389993 (а.с.51); пакувальний лист від 25 липня 2023 року (а.с.59); договір-заявку №26/07 на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 26 липня 2023 року (а.с.47); довідку про транспортно-експедиційні витрати від 14 серпня 2023 року (а.с.48); контракт на перевезення товару від 22 грудня 2022 року №z22/12/2022/1/22, що був укладений між перевізником та експедитором (а.с.54-56); автотранспортну накладну від 11 серпня 2023 року №001436 (а.с.49).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив про такі розбіжності в документах: у розділу “Платежі” зовнішнього економічного контракту від 24 листопада 2022 року №2411-1 передбачено, що покупець переказує на рахунок продавця аванс на повну вартість товару згідно з рахунком-проформою, якщо у проформі не обумовлені інші умови оплати. Вартість товару відповідно до рахунка-проформи від 24 листопада 2022 року становить 74800,00 доларів США, однак згідно з платіжним документом від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC здійснений платіж в сумі 29550,00 доларів США, що не відповідає умовам зовнішнього економічного контракту від 24 листопада 2022 року №2411-1 та рахунку-проформи від 24 листопада 2022 року. В графі “Призначення платежу” платіжного документа від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC зазначений контракт від 24 грудня 2022 року №2411-1, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата. Відповідно до довідки про надання транспортно-експедиційних витрат від 14 серпня 2023 року вартість транспортних послуг за маршруту місто Гебзе (Туреччина) - пункт пропуску Сірет-Порубне (1199 км) становлять 33978,00 грн або 28,34 грн/км, в той час як вартість транспортування від пункту пропуску Сірет-Порубне (382 км) становить 14562,00 грн або 38,12 грн/км; витрати на транспортування між маршрутами розподілено непропорційно, а експедиційні витрати в сумі 100,00 грн понесені не по всьому маршруту, а лише за межами України. Згідно із CMR №001436 від 11 серпня 2023 року перевізником є MarЕx, однак довідка про транспортно-експедиційні витрати згідно з договором-заявкою від 26 липня 2023 року №26/07 подана від Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцех Карго” (далі - ТзОВ “Автоцех Карго”). Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості. Декларанту запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи; копію декларації країни відправлення.
На електронне повідомлення митниці листом від 18 серпня 2023 року №801 позивач повідомив, що ним подані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.62), а у листі-уточненні №800 (а.с.61) пояснив про причини оплати лише 23 грудня 2022 року та здійснення оплати не на всю суму рахунка-проформи від 24 листопада 2022 року, а також про відносини за договором про транспортно-експедиційні послуги від 26 липня 2023 року №26/07 із ТзОВ “Автоцех Карго”, яка співпрацює із компанією Marеx Lojistik Clobalна підставі договору від 22 грудня 2022 року №з22/12/2022/1/22 (а.с.61).
18 серпня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000562/2 (а.с.16-17) та сформувала картку відмови №UA205140/2023/006095 в митному оформленні товару (а.с.18-19).
Як зазначено у графі 33 рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності (дослівно ті, що наведені у повідомленні декларанту). Декларантом надано уточнення щодо поданих документів та він не надав усіх додаткових документів. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару №1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД МД №UA100110/2023/527787 від 19 липня 2023 року на рівні 6,57 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140066571U6 від 19 серпня 2023 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.22-23).
Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4, 6): контракт від 24 листопада 2022 року №2411-1 (а.с.24-28) та додаткові угоди до нього (а.с.32-33, а.с.36-37); рахунок-проформу від 24 листопада 2022 року (а.с.40); рахунок-фактуру (інвойс) від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001 (а.с.42-43); платіжну інструкцію від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC (а.с.46); договір-заявку №26/07 на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 26 липня 2023 року (а.с.47); довідку про транспортні витрати від 14 серпня 2023 року (а.с.48).
Разом із цими документами було надано сертифікат походження товару №Z0389993 (а.с.51); технічний паспорт на дизельний генератор 75 KVA (а.с.53); пакувальний лист від 25 липня 2023 року (а.с.59); автотранспортну накладну від 11 серпня 2023 року №001436 (а.с.49); контракт на перевезення товару від 22 грудня 2022 року №z22/12/2022/1/22, що був укладений між перевізником та експедитором (а.с.54-56); лист-уточнення продавця від 17 серпня 2023 року №Р78 (а.с.57).
Так контрактом від 24 листопада 2023 року №2411-1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця.
З матеріалів справи встановлено, що 24 листопада 2022 року фірма Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti (Туреччина) виставила ТзОВ “Маст Компані” рахунок-проформу на суму 74800,00 доларів США (а.с.40, переклад а.с.41).
Платіжною інструкцією від 23 грудня 2022 року №107 JBKLMC (а.с.46) ТзОВ “Маст Компані” перерахувало на рахунок продавця Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti 29550,00 доларів США, що підтверджено останнім у листі від 22 вересня 2023 року №Р98 (а.с.65) на запит позивача про надання інформації (а.с.64).
Також ТзОВ “Маст Компані” додатково у листі від 18 серпня 2023 року №800 (а.с.61) на повідомлення митного органу роз'яснило, що через нестачу коштів на рахунку вирішено розділити оплату згідно з проформою-інвойсом від 24 листопада 2022 року на суму 74800,00 доларів США на декілька платежів, але після внесення оплати виявилося, що товар відсутній на складі постачальника.
Як слідує з листа продавця від 17 серпня 2023 року №Р78 (а.с.57, переклад а.с.58), у зв'язку із відсутністю товарів на складі згідно з проформою-інвойсом від 24 листопада 2022 року від фірми Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti позивачу 25 липня 2023 року надійшла пропозиція поставити в рахунок здійсненої оплати дизельні генератори 75KVA в кількості (4 одиниці) на суму 16000,00 доларів США (інвойс №РЕ22023000000001) з поверненням решти суми попередньої оплати. Зазначений лист надався під час митного оформлення декларантом разом з митною декларацією.
Відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001 (а.с.42-43, переклад а.с.44-45) загальна вартість товару становить 16000,00 доларів США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість та ціну. Технічні характеристики товару визначені у технічному паспорті (а.с.53). Кількісні показники товару узгоджуються з відомостями пакувального листа (а.с.59, переклад а.с.60) та відповідають сертифікату походження №0389993 (а.с.51, переклад а.с.52).
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001 (16000,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140066337U8 від 18 серпня 2023 року (графа 22).
Як вбачається з рахунка-фактури (інвойсу) від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001, товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (33978,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором-заявкою на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 26 липня 2023 року №26/07, довідкою про транспортно-експедиторські витрати від 14 серпня 2023 року (а.с.47, 48).
У договорі-заявці на міжнародні транспортно-експедиційні послуги №26/07 (підписана сторонами ТзОВ “Автоцех Карго” та ТзОВ “Маст Компані”) за маршурутом Гебзе (Коджаелі) - Луцьк вказано відомості про перевізників: Marex Lojistsk Tasimacilik Turizm Tekstil Otovotiv Sanayi Ve Dis Ticaret Limited Sirketі; фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Відповідно до договору-заявки від 26 липня 2023 року №26/07 (графа 4) ТзОВ “Автоцех Карго” організувало виконання перевезення вантажу за маршрутом місто Гебзе (Коджаеді) (Туреччина) - місто Луцьк (Україна), залучивши до перевезення вантажу - компанію Marex Lojistsk Tasimacilik Turizm Tekstil Otovotiv Sanayi Ve Dis Ticaret Limited Sirketі (а.с.47), яка в свою чергу на підставі пункту 1.2. контракту від 22 грудня 2022 року №z22/12/2022/1/22 залучила до перевезення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , який і здійснював безпосереднє перевезення вантажу транспортним засобом (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом (номерний знак НОМЕР_2 ), про що видно з міжнародної товарно-транспортної накладної №001436 (графи 16, 17).
До митного оформлення декларант надав також контракт на перевезення від 22 грудня 2022 року №z22/12/2022/1/22 (а.с.54-56), укладений між експедитором - ТзОВ “Автоцех Карго” та перевізником - Marex Lojistsk Tasimacilik Turizm Tekstil Otovotiv Sanayi Ve Dis Ticaret Limited Sirketі. Тобто, цим договором підтверджено, що компанія Marex Lojistsk Tasimacilik Turizm Tekstil Otovotiv Sanayi Ve Dis Ticaret Limited Sirketі співпрацює з експедиторською компанією ТзОВ “Автоцех Карго”.
Відповідно до довідки ТзОВ “Автоцех Карго” від 14 серпня 2023 року про транспортно-експедиційні витрати на загальну суму 48540,00 грн вартість витрат від Гебзе (Коджаелі) до пункту пропуску Сірет - Порубне становить 33978,00 грн, у тому числі експедиційні послуги, а від пункту пропуску Сірет - Порубне до Луцька - 14562,00 грн.
У листі від 18 серпня 2023 року №800 позивач пояснював митному органу, що контракт на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 27 липня 2023 року №26/07 укладено з компанією ТзОВ “Автоцех Карго”, з якою і будуть проводитись всі розрахунки за фактом розвантаження товару на складі (а.с.61).
З огляду на надані до митного оформлення документи суд також не може погодитися із вимогою митного органу про надання відповідно до контракту №z22/12/2022/1/22 від 22 грудня 2022 року транспортних документів (рахунків, актів виконаних робіт, документів про оплату), оскільки позивач не є стороною цього контракту, тому зрозуміло, що у нього такі документи відсутні. При цьому МК України не містить вимоги щодо доказування витрат на перевезення документами інших учасників (експедитора та безпосереднього перевізника).
Також висновки відповідача щодо непропорційності понесених витрат за маршрутом місто Гебзе (Туреччина) - пункт пропуску Сірет - Порубне та пункт пропуску Сірет - Порубне - Луцьк є лише суб'єктивними припущеннями. Суд звертає увагу, що згідно із заявкою на транспортне обслуговування від 26 липня 2023 року №26/07 між позивачем та експедитором було погоджено вартість послуг за транспортне обслуговування від міста Гебзе до міста Луцька в загальній сумі 48540,00 євро. У довідці від 14 серпня 2023 року саме ТзОВ “Автоцех Карго” як надавач послуг визначило їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України. Позивач ТзОВ “Маст Компані” не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на розподіл перевізниками вартості послуг перевезення у такий спосіб. Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що роблячи висновки про непропорційність понесених позивачем витрат на транспортне перевезення, відповідачем враховувались такі фактори, що впливають на вартість послуг перевезення, як вартість пального, платні дороги тощо.
На думку суду, подані до митного оформлення документи у сукупності разом із письмовими поясненнями позивача давали можливість встановити, що оцінюваний товар був придбаний за контрактом від 24 листопада 2022 року №2411-1, адже усі супровідні документи однозначно вказували, що відправником (продавцем) товару є фірма Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti (перейменована на Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti), а покупцем - ТзОВ “Маст Компані”. Як інвойс від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001, так і платіжне доручення в іноземній валюті містять усі реквізити сторін контракту; умови поставки і оплати у контракті та в інвойсі одні і ті ж.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна інструкція від 23 грудня 2022 року №107JBKLMC на суму 29550,00 доларів США не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в інвойсі від 25 липня 2023 року №РЕ22023000000001.
Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу “передоплата за генератори згідно з контрактом №2411-1 від 24 листопада 2022 року”. Платіж здійснено на рахунок продавця Pahsa Jenerator San.Ve Tic.Ltd.Sti, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №2411-1 від 24 листопада 2022 року.
Варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25серпня 2022 року №189, далі - Порядок №216), визначено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу” платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Порядок №216 не містить обов'язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру чи рахунок-проформу.
Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.
Крім того, з листа-уточнення Pahsa Enerji San.Ve Tic.Ltd.Sti від 22 вересня 2023 року №Р98 слідує, що часткову оплату проформи-інвойсу від 24 листопада 2022 року у сумі 29550,00 доларів США здійснено ТзОВ “Маст Компані” 23 грудня 2022 року згідно з платіжною інструкцією №107JBKLMC. Також зазначено, що ця оплата була разовою, інших платежів ТзОВ “Маст Компані” за контрактом від 24 листопада 2022 року №2411-1 у 2022-2023 роках не здійснювало (а.с.65).
У сукупності з іншими документами, які стосуються поставки оцінюваного товару і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.
Суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів без зазначення, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога митного органу про надання договору із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копії декларації країни відправлення відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи декларант надавав для митного оформлення товару. У листах-уточненнях роз'яснено, як відбувалася оплата та заміна товару.
За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не доведено, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено.
Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики нового товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Митна декларація країни відправлення, про ненадання якої вказав відповідач, може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять, то безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).
Окремо суд зауважує на безпідставності вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації. Для витребовування документів бухгалтерського та податкового обліку (якщо мова йде про документи, які стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди) відповідно до частина четвертої статті 53 МК України митний орган має довести існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, проте у цьому випадку ні у вимозі декларанту, ні у спірному рішенні таке обґрунтування не наведене.
Ненадання позивачем прайс-листів виробника товару також не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA100110/2023/527787 від 19 липня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 18 серпня 2023 року №UA205140/2023/000562/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі - 2684,00 грн та 9000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 23 вересня 2023 року №23/09/23, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Преміум Сервіс” (далі - Адвокатське об'єднання) та “Маст Компані” (а.с.66-68), акта приймання-передачі наданих послуг від 06 жовтня 2023 року (а.с.69), рахунка-фактури від 06 жовтня 2023 року №06/10/23-1 (а.с.70), платіжної інструкції від 06 жовтня 2023 року №439 (а.с.15).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 06 жовтня 2023 року Адвокатським об'єднанням надано такі послуги: правові консультації та роз'яснення з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (1 год) - 1000,00 грн, підготовка заяви до митного органу в порядку статті 55 МК України (1 год) - 1000,00 грн, складання позовної заяви (7 год) - 7000,00 грн. Платіжна інструкція від 06 жовтня 2023 року №439 підтверджує оплату послуг.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.77-87).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а підготовка заяви до митного органу в порядку статті 55 МК України не пов'язана із розглядом справи у суді.
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06 жовтня 2023 року №440, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.14, 73).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 6684,00 грн (2684,00 грн - витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, та 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Маст Компані” (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Борохівська, будинок 19, ідентифікаційний код юридичної особи 44738392) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 18 серпня 2023 року №UA205140/2023/000562/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маст Компані” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6684,00 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк