17 січня 2024 р. Справа № 120/19344/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Кучер Ганна Миколаївна (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 000419 від 28.02.2019, адреса для листування: вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100), до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
26.12.2023 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Кучер Г.М., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування при призначенні позивачу пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
- зобов'язання відповідача з 22.06.2022 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, з урахування раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 29.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статей 160, 161 КАС України. В ухвалі суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення, а саме з 22.06.2022 по 21.06.2023, але при цьому не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску відповідно до приписів ч. 6 ст. 161 КАС України. Відтак позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків протягом 10 днів з дня вручення (отримання) копії ухвали шляхом подання до суду заяви (клопотання) про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 22.06.2022 по 21.06.2023, та докази поважності причин його пропуску, або шляхом подання заяви про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог з урахуванням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
12.01.2024 до суд надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду. Заява обґрунтовується тим, що 22.06.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, при цьому від працівників пенсійного фонду позивач отримав інформацію про те, що перерахунок його пенсії проведено згідно чинного законодавства. Відтак, отримавши пенсію в липні 2022 року і надалі до кінця 2022 року, позивач вважав, що перерахунок його пенсії здійснено вірно. Разом з тим, лише після зустрічі зі своїм колегою у грудні 2023 року позивачу стало відомо, що пенсійний орган протиправно при перерахунку пенсії не застосовує показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії. Тому, на думку заявника, саме з грудня 2023 року слід обчислювати строк звернення до суду з цим позовом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, оцінивши наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
При цьому Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у здійснені перерахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з 22.06.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки.
Тобто фактично позивач оскаржує бездіяльність щодо незастосування відповідачем під час призначення йому 22.06.2022 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки та просить зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію із застосуванням такого показника.
Відтак спірні правовідносини виникли ще у червні 2022, тобто у місяці коли відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача шляхом переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу на те, що за своєю суттю пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатися отримавши пенсійні виплати за червень 2022 року, в тому числі через вчинення дій з метою з'ясування її складових та порядку обчислення її розміру.
Водночас із цим позовом позивач звернувся до суду лише 21.12.2023 (згідно штампу на поштовому конверті), тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Як у позовній заяві позивач, так і у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача вказує про те, що позивач, отримавши пенсійну виплату у червні 2022 року, не знав про порушення своїх прав, а дізнався випадково від свого колеги, який роз'яснив йому, що пенсійний орган протиправно при перерахунку пенсії не застосовує середню заробітну плату за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відтак лише після звернення до адвоката за правовою допомогою та отримання у відповідача рішення про перерахунок пенсії з алгоритмом розрахунку пенсії, позивач у грудні 2023 року дізнався про порушення своїх прав.
Однак суд зауважує, що отримання від відповідача на своє звернення рішення про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, право на яке позивач реалізував лише у грудні 2023 року.
Суд вкотре наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Варто також зауважити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивачем не наведено.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі й встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Суд також звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 та від14.03.2023 у справі № 160/26351/21.
Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зокрема, у пункті 48 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У пункті 45 рішення ЄСПЛ у справі "Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain" (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що, незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачу можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на його підтвердження, позивач у поданому клопотанні не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску і не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог що стосуються зобов'язання відповідача з 22.06.2022 по 21.06.2023 здійснити перерахунок та виплату його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - в частині позовних вимог, що стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 22.06.2022 по 21.06.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2019-2021 роки) - повернути особі, яка подала позовну заяву, разом з доданими до заяви документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду
Ухвала складена та підписана суддею 17.01.2024.
Суддя Сало Павло Ігорович