м. Вінниця
17 січня 2024 р. Справа № 120/13493/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - ГУ ПФУ у Житомирській області, відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.07.2023 звернувся до відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по віку. Однак отримав відмову у зв'язку з тим, що до його (позивача) страхового стажу при призначенні пенсії не враховано період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1981, а саме:
з 14.02.1991 по 12.04.1991, оскільки місяць в наказі не відповідає місяцю звільнення;
з 15.09.1995 по 25.12.2002, оскільки наказ на звільнення від 15.09.1995 року;
з 07.02.2003 по 26.06.2003, оскільки відсутня посада відповідальної особи при звільненні;
період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, оскільки в трудовій книжці відсутній номер, число, місяць та рік видачі диплому.
Вважає, відмову у призначенні пенсії за віком протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, відповідно до поданих матеріалів набув права на призначення пенсії.
Ухвалою від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.
24.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, до страхового стажу не враховуються. Вважає, що підтверджений належними документами, страховий стаж позивача становить 24 роки 2 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону.
06.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що для зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача, необхідно надати уточнюючу довідку, визначену Порядком №637. Вважає, що ГУ ПФУ у Житомирській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 06.07.2023 звернувся до відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по віку.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області було прийнято рішення від 13.07.2023 №025450010248 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до його (позивача) страхового стажу при призначенні пенсії не враховано період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1981, а саме: з 14.02.1991 по 12.04.1991, оскільки місяць в наказі не відповідає місяцю звільнення; з 15.09.1995 по 25.12.2002, оскільки наказ на звільнення від 15.09.1995 року; з 07.02.2003 по 26.06.2003, оскільки відсутня посада відповідальної особи при звільненні; період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, оскільки в трудовій книжці відсутній номер, число, місяць та рік видачі диплому.
Згідно документів, наданих для призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 24 роки 2 місяці 14 днів.
Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд вказує наступне.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, як встановлено судом, позивачу не зараховано спірні періоди до його страхового стажу, а саме: з 14.02.1991 по 12.04.1991, оскільки місяць в наказі не відповідає місяцю звільнення; з 15.09.1995 по 25.12.2002, оскільки наказ на звільнення від 15.09.1995 року; з 07.02.2003 по 26.06.2003, оскільки відсутня посада відповідальної особи при звільненні; період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, оскільки в трудовій книжці відсутній номер, число, місяць та рік видачі диплому.
Водночас, окремо суд вказує й на те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, зокрема, у разі недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Щодо відсутності в трудовій книжці дати видачі диплому, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення.
Оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис про період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981 р. в професійно-технічному училищі №4 м. Києва, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано цей період до його загального страхового стажу.
Стосовно періодів з 15.09.1995 по 25.12.2002, з 07.02.2003 по 26.06.2003, то їх слід зобов'язати зарахувати до стажу, оскільки, як зазначалось вище, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 06.07.2023 з урахуванням висновків суду і прийняти відповідне рішення.
Суд вважає, що такий спосіб захисту, на думку суду матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки наразі в позивача наявні всі умови, які є достатніми для призначення позивачеві пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.07.2023 №025450010248 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 06.07.2023 про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши при цьому до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15.09.1995 по 25.12.2002, та з 07.02.2003 по 26.06.2003 та період навчання з 01.09.1980 по 15.07.1981, та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням наданих позивачем документів та довідок, та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович